Бусовисько

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Бусовисько
Busovysko s.png
Герб Бусовиська
Країна Україна Україна
Область Львівська область
Район/міськрада Старосамбірський
Рада/громада Верхньолужоцька сільська рада
Код КОАТУУ 4625181302
Основні дані
Населення
Поштовий індекс 82085
Географічні дані
Географічні координати 49°22′59″ пн. ш. 22°59′34″ сх. д. / 49.38306° пн. ш. 22.99278° сх. д. / 49.38306; 22.99278Координати: 49°22′59″ пн. ш. 22°59′34″ сх. д. / 49.38306° пн. ш. 22.99278° сх. д. / 49.38306; 22.99278
Найближча залізнична станція Бусовисько (зупинний пункт)
Місцева влада
Карта
Бусовисько. Карта розташування: Україна
Бусовисько
Бусовисько
Бусовисько. Карта розташування: Львівська область
Бусовисько
Бусовисько

Бусовисько у Вікісховищі?

Бусòвисько — село в Україні, у Старосамбірському районі Львівської області.

Розташування[ред. | ред. код]

Розташоване в Карпатах, на березі Дністра.

Невеличке село, яке розкинулося на правому березі Дністра в мальовничій глибинці Карпатських гір.

Історія[ред. | ред. код]

Перша згадка про поселення відноситься ще до XIII століття. Первісно Бусовисько називали Волковичі. Адміністративно воно належало до тогочасного міста Самбора. Коли село змінювало свою назву, то спочатку було Пусовисько, потім Пересовисько, а згодом перейшло у Бусовисько.

Відомим село було ще з часів панування Австро-Угорщини своїми лікувальними рекреаціями. Мешканці Бусовиська вміли варити жентицю так, що вона виліковувала багато хвороб. Так що на променад тогочасним селом ходило багато львівської еліти.

У післявоєнний час про Бусовисько дізналася і правляча верхівка Радянського союзу. Саме тут у 1947 році переховувався син легендарного генерала Тараса Чупринки Юрій Шухевич у батькового приятеля Михайла Цапа.

Церква[ред. | ред. код]

Важливу роль у культурному житті відігравала церква. Відомо, що юридичний дозвіл на земельні угіддя для храму був наданий Михайлом Копистинським, Перемиським єпископом у 1595 році. В документаціях про село згадується монастир. Сучасна церква збудована у 1780 році. Це тризрубний триверхий храм бойківського типу. Напис на надпоріжнику західних дверей церкви повідомляє, що «По благодаті збудований божественний дім дня 30 квітня Р. Б. 1780». У 1793 році церква отримала грамоту єпископа Максиміліана Рилла, підтверджену єпископом Антоном Ангеловичем з наданням відпусту на Преображення Господнє, перенесеним сюди по ліквідації кафедрального собору в с. Спас. Зі скасованого Спаського монастиря до Бусовиськ передали ікони та багато церковних речей. У храмі зберігся іконостас кінця 18 століття, ікона невідомого автора «Преображення Христа» (14 ст.) і «Поклін царів і східних мудреців Ісусові» (сер. 16 ст.). Відома ще одна Бусовиська ікона «Поклоніння волхвів» (сер. 16 ст.), яка знаходиться в Національному музеї у Львові.

Попередниця сучасної церкви згадується у 1695 році. Вона була також тризрубною, але з двома двозаломними верхами. Такою її описує акт візитації у 1766 році.

При вході на церковне подвір'я праворуч знаходиться дерев'яна дзвіниця. На згадку будівничі залишили різьблений напис на одвірку її дверей: «По благодаті збудована ця дзвіниця Р. Б. 1788».

Церкву ремонтували на початку XX століття. Дах з ґонти замінили бляхою. В 1928 році громада села замовила проект нової мурованої церкви, архітектором був Євген Нагірний. Але втілити в життя цю ідею поки-що не вдалося.

З 1960 по 1989 рр. церква Собору Пресвятої Богородиці стояла закритою. З 90-х храм оберігається як сакральна пам'ятка архітектури національного значення.

Станом на серпень діє парафія УПЦ КП[1].

Сучасність[ред. | ред. код]

Наразі в селі проживає близько тисячі людей. Великими родинами Бусовиська вважаються селяни з прізвищем Вікар, Герило, Кость, Лужецький, Луць, Українець, Щербан, Цап, Яворський, Яциник. Село поділене на такі собі квартали: Горішній Кінець, Горб, Середина і Стави (колись болотиста місцевість). Навколо розкинулись гори, які селяни називають Січки, Потічки, Тараси, Лази, Вішки, Русинова гора.

А за селом ще одна цікава диковинка — Спаський чи Соколів камінь, або Чортів. Кожен може розказати легенду про це дивовижне місце. Гору, де знаходиться пам'ятка називають За верхом, а поруч ближче до села є Головня.

Історичні пам'ятки[ред. | ред. код]

Дерев'яна церква Собору Пресвятої Богородиці, побудована 1717 р. Дзвіниця церкви Собору Пресвятої Богородиці (дер.) 1788 р. У церкві є ікони невідомих авторів «Преображення Христа» (14 століття) і «Поклін царів і східних мудреців Ісусові» (середина 16 століття).

Відомі мешканці[ред. | ред. код]

Народились[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]