Бутков Петро Григорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Бутков Петро Григорович
Народився 1775
Помер 1857
Поховання Літераторські мостки
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Діяльність історик
Галузь історія
Член Петербурзька академія наук
Нагороди
Орден Святої Анни 1 ступеня
Орден Святої Анни 4 ступеня
Орден Білого Орла
Орден Святого Володимира 2 ступеня
Орден Святого Олександра Невського
Орден Святого Іоанна Єрусалимського (Росія)

Бутков Петро Григорович — (*17 (28) грудня 1775(17751228) — †12 (24) грудня 1875) — російський історик, академік Петербурзької АН1841).

Біографічні відомості[ред.ред. код]

Бутков Петро Григорович народився в слободі Осинове Старобільського повіту 28 грудня 1775 року в дворянській родині. У 16 років, ще юнаком, він потрапляє на військову службу до Володимирського драгунського полку і вже в цьому віці бере участь в військових діях під Анапою. У Перській війні в 1796 році він діє вже як як ад'ютант генерал-майора С. А. Булгакова. Тоді ж він вже й розпочинає свою кар'єру історика.

У 1801 році Бутков — голова канцелярії головнокомандувача генерал-лейтенанта Кнорінга, в 1809 році сам в чині генерал-аудитора-лейтенанта працює у фельдмаршала князя А. А. Прозоровського, потім при князях Багратіоні та Каменському керує похідною канцелярією та веде записи про пересування та дії російської армії.

У 1811 році за станом здоров'я полишає службу і перебуває у відставці до 1820 року. Опісля — він знову в активній роботі на посаді директора училищ Воронезької губернії, в 1829 році керує Міністерством Внутрішніх справ. В 1841 році стає дійсним членом Академії наук, а в 1849 році обирається сенатором.

Помирає П. Г. Бутков у віці 82 роки 12(24) грудня 1857 року.

Творчий доробок[ред.ред. код]

Науковий доробок історика великий: за життя він друкує 58 наукових праць з історії Русі, вивчає літописи, пропагує велике культурне значення Києво-Печерської Лаври, доводить, що Нестор літописець знав грецьку мову і свій літопис писав у Києві — тобто, попри те, що його вважали за російського вченого, Петро Григорович Бутков добре знав історію України, тому й не дивно, що до нього, як до великого авторитета в галузі української історії мав намір звернутись Тарас Григорович Шевченко, задумавши серію офортів «Живописна Україна», в пошуках історичних сюжетів. Про це поет писав у листі до О. Бодянського 29 червня 1844.

Історико-джерелознавчі праці Буткова спрямовано проти спроб представників так званої скептичної школи піддати сумнівові історичну цінність літописів.

Цікаво, але є доведеним й той факт, що так чи інакше, але до розкріпачення сім'ї не тільки Кобзаря, але й всіх кріпаків в 1861 році причетний і старший син Буткова Володимир Петрович Бутков(1813—1881). Він як член Державної ради та Комітету Міністрів був одним з авторів маніфесту про скасування кріпацтва й судової реформи 1864 року.

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]