Бутузов Сергій Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бутузов Сергій Михайлович
Народився 10 липня 1909(1909-07-10)
село Горки-Сухаревські Московського повіту Московської губернії, тепер Московської області
Помер 21 січня 1967(1967-01-21) (57 років)
Зеленоградський адміністративний округ, Москва, СРСР
Громадянство СРСР СРСР
Національність росіянин
Діяльність політик
Посада депутат Верховної ради СРСР[d]
Партія КПРС
Нагороди
орден Леніна орден Трудового Червоного Прапора орден Трудового Червоного Прапора орден Червоної Зірки орден «Знак Пошани»
Сайт butuzov.ru

Сергій Михайлович Бутузов (нар. 10 липня 1909(19090710), село Горки-Сухаревські Московського повіту Московської губернії, тепер Московської області — 21 січня 1967, місто Зеленоград біля Москви, Російська Федерація) — радянський державний діяч, 1-й секретар Красноярського крайкому КПРС, 1-й секретар Пензенського обкому КПРС. Кандидат у члени ЦК КПРС у 1952—1961 роках. Депутат Верховної ради Російської РФСР. Депутат Верховної Ради СРСР 4—5-го скликань.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 27 червня (10 липня) 1909 року. Батько працював ремонтником на залізничній станції Катуар Савеловської залізниці, мати займалася сільським господарством. Батько помер у 1918 році.

Сергій Бутузов навчався в школі селянської молоді. У 1926 році вступив до комсомолу.

У травні 1929—1930 роках — статистик, старший статистик Трудового волосного виконавчого комітету Московської області. З літа до грудня 1930 року — інструктор—статистик Московського обласного статистичного відділу.

У грудні 1930 року навчався на курсах планових працівників при Ленінградському плановому інституті. Після закінчення курсів працював економістом Сталіногорського (тепер — Новомосковського) міського планового відділу.

З листопада 1932 по 1933 рік служив у Червоній армії.

У 1933—1939 роках — економіст, секретар комітету комсомолу (ВЛКСМ), директор школи фабрично-заводського навчання, начальник відділу підготовки кадрів військового заводу № 12 міста Електросталі Московської області.

Член ВКП(б) з травня 1939 року.

У серпні 1939 — січні 1941 року — слухач Промислової академії імені Сталіна в Ленінграді.

У січні 1941 — квітні 1942 року — звільнений секретар партійного бюро цеху, перший заступник секретаря партійного комітету заводу № 12 міста Електросталі Московської області.

У квітні 1942 — червні 1943 року — 2-й секретар Електростальського міського комітету ВКП(б) Московської області.

У червні 1943 — липні 1944 року — слухач Вищої школи партійних організаторів при ЦК ВКП(б).

У липні 1944 — березні 1947 року — 2-й секретар Красноярського міського комітету ВКП(б).

У березні 1947 — 4 квітня 1950 року — 2-й секретар Красноярського крайового комітету ВКП(б).

4 квітня 1950 — 16 серпня 1952 року — 1-й секретар Красноярського крайового комітету ВКП(б).

21 серпня 1952 — 14 серпня 1961 року — 1-й секретар Пензенського обласного комітету КПРС.

У жовтні 1961 — квітні 1963 року — заступник голови Ради народного господарства Пензенського економічного адміністративного району.

У 1963—1964 роках — голова виконавчого комітету Зеленоградскої міської ради народних депутатів на громадських засадах.

У 1964 — січні 1967 року — заступник голови виконавчого комітету Зеленоградскої міської ради народних депутатів на громадських засадах.

Помер 21 січня 1967 року в Зеленограді, похований на місцевому кладовищі

Нагороди і звання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]