Бутусов Юрій Євгенович
| Бутусов Юрій Євгенович | |
|---|---|
 | |
| Народився |
17 червня 1976 (44 роки) Київ, Українська РСР, СРСР |
| Країна |
 Україна |
| Діяльність | журналіст |
| Відомий завдяки | Військова журналістика |
| Alma mater | Інститут міжнародних відносин Київського університету |
| Посада | головний редактор |
Юрій Євгенович Бутусов (нар. 17 червня 1976, Київ) — український журналіст. Головний редактор сайту Цензор.нет, оглядач Дзеркала тижня. Позаштатний радник міністра оборони України Андрія Тарана[1].
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився в Києві 17 червня 1976 року.[2][3]
Закінчив Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка,[3] спеціальність — міжнародне право.[2]
У 2000 році почав працювати в газеті «Київські відомості», а 2003 — обійняв посаду оглядача газети «Дзеркало тижня».
У 2004 році заснував і став головним редактором сайту «Цензор.нет»[4].
Також займався продюсерською діяльністю. У 2005 році написав сценарію для фільму Помаранчеве небо, а у 2008 році продюсував фільм «Ілюзія страху» за повістю Олександра Турчинова[4].
У 2007 році очолив інформаційний холдинг Соціалістичної партії України, куди входила газета «Товариш».
19 липня 2020 року Бутусов повідомив, що захворів на COVID-19, але симптоми такі, що не загрожують життю[5][6].
Громадська діяльність[ред. | ред. код]
У 2014—2015 рр. — член Конкурсної комісії, до повноважень якої входить висунення кандидатур на посаду директора Національного антикорупційного бюро України. Призначений за квотою Кабінету міністрів України.
У 2016 році — член конкурсної комісії з обрання директора новоствореного Національного агентства з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних злочинів (за квотою НАБУ)[7].
У грудні 2020 року після конфліктів із міністерством оборони[8] та звинуваченні в маніпуляціях з обох сторін[9][10], за результатами співбесіди, Юрій Бутусов прийняв пропозицію міністра Андрія Тарана стати його позаштатним радником на два місяці[1].
Журналістська діяльність[ред. | ред. код]
Юрій Бутусов пише про внутрішньополітичну обстановку в Україні: найгучніші скандали, корупційні оборудки в «Укроборонпромі», підкуп виборців, проблеми передвиборчого процесу і програми, плюси й мінуси кандидатів на різні державні посади.[2]
Бутусов приділяє значну увагу війні на Донбасі. Статті і авторські матеріали мають різні формати: новини і зведення з фронту, історії окремих солдатів і їх доль, скандали щодо матеріального забезпечення і оснащення військ.[2]
Автор серії нарисів про події Революції Гідності. Ретроспектива Юрія Бутусова нагадувала про факти, які давно забуті як учасниками Революції, так і її свідками, а також розкривала інформацію, яка до сих пір залишалася таємницею для широкої публіки.[2]
Нагороди та відзнаки[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Бутусов буде позаштатним радником міністра оборони Тарана. Українська правда (uk). Процитовано 2020-12-22.
- ↑ а б в г д Юрій Бутусов: новини, біографія, фото, публікації. www.obozrevatel.com. Процитовано 2019-06-23.
- ↑ а б Бутусов Юрий Евгеньевич. LB.ua. Процитовано 2019-06-23.
- ↑ а б БизнесЦензор. Юрий Бутусов журналист биография | Юрий Бутусов последние новости, интервью, статьи — Цензор. НЕТ. БизнесЦензор (ru). Процитовано 2020-12-22.
- ↑ Юрий Бутусов. www.facebook.com (uk). Процитовано 2020-07-19.
- ↑ Журналіст Юрій Бутусов повідомив, що захворів на COVID-19. Радіо Свобода (uk). Процитовано 2020-07-19.
- ↑ Про затвердження складу конкурсної комісії з відбору кандидата на посаду Голови Національного агентства з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів: Розпорядження КМ України від 30 березня 2016 р. № 244-р Архівовано 06.04.2016
- ↑ Бутусов хоче через суд змусити Міноборони вибачитися та видалити образи на його адресу. detector.media (uk). 2020-12-11. Процитовано 2021-01-07.
- ↑ Бутусов хоче, щоб на його співбесіду з міністром оборони запросили ЗМІ й транслювали її в Facebook. detector.media (uk). 2020-12-10. Процитовано 2021-01-07.
- ↑ Міноборони звинуватило Бутусова у некомпетентності та дезінформації, але запросило на співбесіду. detector.media (uk). 2020-12-09. Процитовано 2021-01-07.
- ↑ Премію «Людина року» здобули Гайдукевич, Бутусов, Слабошпицький. detector.media (uk). 2015-03-22. Процитовано 2019-06-23.
- ↑ Гайдукевич, Бутусов, Слабошпицький здобули премію «Людина року». zik.ua (ua). Процитовано 2019-06-23.
Посилання[ред. | ред. код]
- Юрій Бутусов у соціальній мережі «Facebook»
Інтерв'ю[ред. | ред. код]
- Валентина Балабанова, «Відвойоване зброєю повернемо тільки зброєю» // Школа журналістики УКУ, 11.10.2015
- Любов Базів, Точку неповернення ми пройшли ще в 2014 році — відкату назад не буде // Укрінформ, 19.06.2019
|
