Бутусов Юрій Євгенович
| Бутусов Юрій Євгенович | |
|---|---|
 | |
| Народився |
17 червня 1976 (45 років) Київ, Українська РСР, СРСР |
| Країна |
 Україна |
| Діяльність | журналіст |
| Відомий завдяки | Військова журналістика |
| Alma mater | Інститут міжнародних відносин Київського університету |
| Посада | головний редактор |
Юрій Євгенович Бутусов (нар. 17 червня 1976, Київ) — український журналіст. Головний редактор українського новинного суспільно-політичного інтернет-порталу Цензор.нет, оглядач газети «Дзеркало тижня». З грудня 2020 до травня 2021 року — позаштатний радник міністра оборони України Андрія Тарана[1][2].
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився в м. Києві 17 червня 1976 року[3][4].
Закінчив навчання в Інституті міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка[4] за спеціальністю «міжнародне право»[3]
2000 року почав працювати в газеті «Київські відомості», а 2003 — обійняв посаду оглядача газети «Дзеркало тижня».
2004 року заснував і став головним редактором українського новинного суспільно-політичного інтернет-порталу «Цензор.нет»[5].
Також займався продюсерською діяльністю, у ході якої 2005 року написав сценарій до фільму Помаранчеве небо, а 2008 року — продюсував фільм «Ілюзія страху» за повістю Олександра Турчинова[5].
2007 року очолив інформаційний холдинг Соціалістичної партії України, куди входила газета «Товариш».
Громадська діяльність[ред. | ред. код]
У 2014—2015 рр. — член конкурсної комісії, до повноважень якої входили висунення кандидатур на посаду директора Національного антикорупційного бюро України. Був призначений за квотою Кабінету міністрів України.
2016 року — член конкурсної комісії з обрання директора новоствореного Національного агентства з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних злочинів (за квотою НАБУ)[6].
У грудні 2020 року, після конфліктів із Міністерством оборони України[7] та звинуваченні в маніпуляціях з обох сторін[8][9], за результатами співбесіди, Юрій Бутусов прийняв пропозицію міністра Андрія Тарана стати його позаштатним радником на два місяці[1].
17 травня 2021 року Юрій Бутусов склав повноваження позаштатного радника міністра оборони Андрія Тарана, про що повідомив особисто[2].
Журналістська діяльність[ред. | ред. код]
Юрій Бутусов пише про внутрішньополітичну обстановку в Україні: найгучніші скандали, корупційні оборудки в «Укроборонпромі», підкуп виборців, проблеми передвиборчого процесу і програми, плюси й мінуси кандидатів на різні державні посади, а також про війну на Донбасі[3]
Автор серії нарисів про події Революції гідності. Ретроспектива Юрія Бутусова нагадувала про факти, які давно забуті, як учасниками Революції, так і її свідками, а також розкривала інформацію, яка до цих пір залишалася таємницею для широкого загалу[3]
Нагороди та відзнаки[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Бутусов буде позаштатним радником міністра оборони Тарана. Українська правда (укр.). Процитовано 22 грудня 2020.
- ↑ а б Журналіст Бутусов склав повноваження позаштатного радника міністра оборони. На посаді він був декілька місяців. 18.05.2021, 11:29
- ↑ а б в г Юрій Бутусов: новини, біографія, фото, публікації. www.obozrevatel.com. Процитовано 23 червня 2019.
- ↑ а б Бутусов Юрий Евгеньевич. LB.ua. Процитовано 23 червня 2019.
- ↑ а б БизнесЦензор. Юрий Бутусов журналист биография | Юрий Бутусов последние новости, интервью, статьи — Цензор. НЕТ. БизнесЦензор (рос.). Процитовано 22 грудня 2020.
- ↑ Про затвердження складу конкурсної комісії з відбору кандидата на посаду Голови Національного агентства з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів: Розпорядження КМ України від 30 березня 2016 р. № 244-р Архівовано 06.04.2016
- ↑ Бутусов хоче через суд змусити Міноборони вибачитися та видалити образи на його адресу. detector.media (укр.). 11 грудня 2020. Процитовано 7 січня 2021.
- ↑ Бутусов хоче, щоб на його співбесіду з міністром оборони запросили ЗМІ й транслювали її в Facebook. detector.media (укр.). 10 грудня 2020. Процитовано 7 січня 2021.
- ↑ Міноборони звинуватило Бутусова у некомпетентності та дезінформації, але запросило на співбесіду. detector.media (укр.). 9 грудня 2020. Процитовано 7 січня 2021.
- ↑ Премію «Людина року» здобули Гайдукевич, Бутусов, Слабошпицький. detector.media (укр.). 22 березня 2015. Процитовано 23 червня 2019.
- ↑ Гайдукевич, Бутусов, Слабошпицький здобули премію «Людина року». zik.ua (ua). Процитовано 23 червня 2019.
Посилання[ред. | ред. код]
- Юрій Бутусов у соціальній мережі «Facebook»
Інтерв'ю[ред. | ред. код]
- Валентина Балабанова «Відвойоване зброєю повернемо тільки зброєю» // Школа журналістики УКУ, 11.10.2015;
- Любов Базів Точку неповернення ми пройшли ще в 2014 році — відкату назад не буде // Укрінформ, 19.06.2019.
|
