Бутусов Юрій Євгенович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бутусов Юрій Євгенович
YuriyButusov.jpg
Народився 17 червня 1976(1976-06-17) (44 роки)
Київ, Українська РСР, СРСР
Країна Flag of Ukraine.svg Україна
Діяльність журналіст
Відомий завдяки Військова журналістика
Alma mater Інститут міжнародних відносин Київського університету
Посада головний редактор

Юрій Євгенович Бутусов (нар. 17 червня 1976(19760617), Київ) — український журналіст. Головний редактор сайту Цензор.нет, оглядач Дзеркала тижня. Позаштатний радник міністра оборони України Андрія Тарана[1].

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в Києві 17 червня 1976 року.[2][3]

Закінчив Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка,[3] спеціальність — міжнародне право.[2]

У 2000 році почав працювати в газеті «Київські відомості», а 2003 — обійняв посаду оглядача газети «Дзеркало тижня».

У 2004 році заснував і став головним редактором сайту «Цензор.нет»[4].

Також займався продюсерською діяльністю. У 2005 році написав сценарію для фільму Помаранчеве небо, а у 2008 році продюсував фільм «Ілюзія страху» за повістю Олександра Турчинова[4].

У 2007 році очолив інформаційний холдинг Соціалістичної партії України, куди входила газета «Товариш».

19 липня 2020 року Бутусов повідомив, що захворів на COVID-19, але симптоми такі, що не загрожують життю[5][6].

Громадська діяльність[ред. | ред. код]

У 2014—2015 рр. — член Конкурсної комісії, до повноважень якої входить висунення кандидатур на посаду директора Національного антикорупційного бюро України. Призначений за квотою Кабінету міністрів України.

У 2016 році — член конкурсної комісії з обрання директора новоствореного Національного агентства з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних злочинів (за квотою НАБУ)[7].

У грудні 2020 року після конфліктів із міністерством оборони[8] та звинуваченні в маніпуляціях з обох сторін[9][10], за результатами співбесіди, Юрій Бутусов прийняв пропозицію міністра Андрія Тарана стати його позаштатним радником на два місяці[1].

Журналістська діяльність[ред. | ред. код]

Юрій Бутусов пише про внутрішньополітичну обстановку в Україні: найгучніші скандали, корупційні оборудки в «Укроборонпромі», підкуп виборців, проблеми передвиборчого процесу і програми, плюси й мінуси кандидатів на різні державні посади.[2]

Бутусов приділяє значну увагу війні на Донбасі. Статті і авторські матеріали мають різні формати: новини і зведення з фронту, історії окремих солдатів і їх доль, скандали щодо матеріального забезпечення і оснащення військ.[2]

Автор серії нарисів про події Революції Гідності. Ретроспектива Юрія Бутусова нагадувала про факти, які давно забуті як учасниками Революції, так і її свідками, а також розкривала інформацію, яка до сих пір залишалася таємницею для широкої публіки.[2]

Нагороди та відзнаки[ред. | ред. код]

  • Загальнонаціональна премія «Людина року-2014», у номінації «Інтернет-медіа року».[11][12]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Бутусов буде позаштатним радником міністра оборони Тарана. Українська правда (uk). Процитовано 2020-12-22. 
  2. а б в г д Юрій Бутусов: новини, біографія, фото, публікації. www.obozrevatel.com. Процитовано 2019-06-23. 
  3. а б ​Бутусов Юрий Евгеньевич. LB.ua. Процитовано 2019-06-23. 
  4. а б БизнесЦензор. Юрий Бутусов журналист биография | Юрий Бутусов последние новости, интервью, статьи — Цензор. НЕТ. БизнесЦензор (ru). Процитовано 2020-12-22. 
  5. Юрий Бутусов. www.facebook.com (uk). Процитовано 2020-07-19. 
  6. Журналіст Юрій Бутусов повідомив, що захворів на COVID-19. Радіо Свобода (uk). Процитовано 2020-07-19. 
  7. Про затвердження складу конкурсної комісії з відбору кандидата на посаду Голови Національного агентства з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів: Розпорядження КМ України від 30 березня 2016 р. № 244-р Архівовано 06.04.2016
  8. Бутусов хоче через суд змусити Міноборони вибачитися та видалити образи на його адресу. detector.media (uk). 2020-12-11. Процитовано 2021-01-07. 
  9. Бутусов хоче, щоб на його співбесіду з міністром оборони запросили ЗМІ й транслювали її в Facebook. detector.media (uk). 2020-12-10. Процитовано 2021-01-07. 
  10. Міноборони звинуватило Бутусова у некомпетентності та дезінформації, але запросило на співбесіду. detector.media (uk). 2020-12-09. Процитовано 2021-01-07. 
  11. Премію «Людина року» здобули Гайдукевич, Бутусов, Слабошпицький. detector.media (uk). 2015-03-22. Процитовано 2019-06-23. 
  12. Гайдукевич, Бутусов, Слабошпицький здобули премію «Людина року». zik.ua (ua). Процитовано 2019-06-23. 

Посилання[ред. | ред. код]

Інтерв'ю[ред. | ред. код]