Буфтяський договір

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Буфтяський договір
Країна  Румунське королівство і  Німецька імперія
Попередник Угода Авереску-Раковськогоd
Наступник Бухарестський мирний договір (1918)
Мова твору або назви румунська і німецька
Дата й час 18 березня 1918
Дата публікації 18 березня 1918
Статус авторських прав 🅮

Буфтяський договір — попередній мирний договір між Румунським королівством з одного боку та Центральними державами з іншого.

Після патової ситуації на румунському фронті після кампанії 1917 року, Жовтневого перевороту та подальшого одностороннього виходу Росії з Першої світової війни (див. Перемир'я між Росією і Центральними державами), Румунія не мала іншого вибору, окрім як укласти перемир'я з Центральними державами (див. Фокшанське перемир'я).

27 лютого 1918 року, під час зустрічі між Фердинандом I, королем Румунії, та Оттокаром Черніним, міністром закордонних справ Австро-Угорщини, на залізничній станції Рекачуні Центральні держави висунули ультиматум Румунії, погрожуючи денонсувати перемир'я та відновити військові дії через 48 годин. Тому король Фердинанд 2 березня 1918 року в Яссах (столиці Румунії в еміграції) скликав королівську нараду. Після довгих і важких дискусій, які тривали 3 дні, і незважаючи на рішучу опозицію королеви Марії та генерала Костянтина Презана, Коронна рада вирішила прийняти ультиматум і надіслати посланців до Буфті для переговорів про попередній мирний договір.

Буфтійський договір було укладено 5 березня 1918 року.[1][2]

Преамбула[ред. | ред. код]

У преамбулі договору висловлювалося бажання сторін, що підписали договір, припинити військові дії та продовжити перемир'я на 14 днів, починаючи з 5 березня 1918 р., протягом яких могли бути узгоджені положення остаточного договору.[1][2]

Умови[ред. | ред. код]

  • Румунія поступається Добруджею аж до Дунаю на користь Центральних держав.[1][2]
  • Центральні держави подбають про збереження комерційного шляху для Румунії через Констанцу до Чорного моря.[1][2]
  • Виправлення кордонів, яких вимагає Австро-Угорщина вздовж австро-угорсько-румунського кордону, в принципі Румунією приймається.[1][2]
  • Так само, в принципі, приймаються заходи економічного характеру, адекватні ситуації.[1][2]
  • Уряд Румунії зобов'язується негайно демобілізувати щонайменше 8 дивізій румунської армії. Операція демобілізації буде проводитися спільно верховним командуванням групи армій Макензена і верховним командуванням румунської армії. Як тільки буде відновлено мир між Росією та Румунією, інші частини румунської армії також мають бути демобілізовані, оскільки вони не потрібні для підтримки порядку вздовж російсько-румунського кордону.[1][2]
  • Румунські війська повинні негайно евакуюватися з окупованої ними території Австро-Угорської монархії.[1][2]
  • Румунський уряд зобов'язується сприяти, наскільки це в його силах, у транспортуванні військ Центральних держав залізницею через Молдавію та Бессарабію до Одеси.[1][2]
  • Румунія зобов'язується негайно звільнити офіцерів союзників, які ще перебувають на румунській службі. Центральні держави гарантують безпеку цих офіцерів.[1][2]
  • Цей договір набуває чинності негайно.[1][2]

Наслідки[ред. | ред. код]

За попереднім договором у Буфті відбулися переговори та підписання остаточного мирного договору між Королівством Румунія та Центральними державами, укладеного 7 травня 1918 року в Бухаресті.

Див. також[ред. | ред. код]

Список літератури[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж и к л м Nicolae Iorga, Acte privitoare la istoria marelui războiu, «Revista Istorică», Year XVIII, Issues 7-9, Bucharest, 1932
  2. а б в г д е ж и к л м United States Department of State (1918). Texts of the Roumanian "Peace". Washington Government Printing Office. с. 4.