Бухарестський мирний договір (1812)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Бухарестський мирний договір — договір між Російською та Османською імперіями, підписаний 28 травня 1812 року в Бухаресті, який завершив російсько-турецьку війну 1806—1812.

Причини укладання[ред.ред. код]

Усвідомлюючи небезпеку неминучої війни з Французькою імперією, російський уряд відмовився від далекосяжних планів приєднати до Російської імперії Дунайські князівства.

3 квітня (22 березня) 1812 року імператор Олександр I зажадав від головнокомандувача російської «Молдавської армії» генерала від інфантерії графа Михайла Кутузова негайно укласти мир, погоджуючись на кордон по річці Прут до впадіння її в Дунай. Дипломатичну підтримку забезпечував посол Російської імперії у Туреччині [Італинський Андрій Якович[|Андрій Італинський]].

23 (11) травня Кутузов доповів імператору про узгодження спірних питань, наступного дня було парафовано попередні (прелімінарні) умови, а 28 (16) травня 1812 року — підписано текст російсько-турецького мирного договору.

Договір[ред.ред. код]

Договір складався з 16 пунктів.

  • Стаття 1-а проголошувала стан миру «між обома високими імперіями».
  • Стаття 2-а обіцяла амністію учасникам бойових дій.
  • Стаття 3-я визнавала чинність попередніх російсько-турецьких трактатів і конвенцій.
  • Стаття 4-а підтверджувала 1-у статтю прелімінаріїв (тимчасові рішення): «Осяйна Порта Оттоманська відступає і віддає російському імператорському двору землі, розташовані на лівому березі Пруту з фортецями, містечками, поселеннями й житловими спорудами; середина ж ріки Прут буде кордоном між обома високими імперіями». Кілійське гирло дельти Дунаю проголосили спільним, торговельні кораблі Російської імперії могли плавати по всій течії Дунаю, військові — лише до впадіння в нього річки Прут. Цим давня українська земля Хотинщина й українці, що проживали на всій території дністровсько-прутського межиріччя, прилучилися до основного масиву етнічних українських земель, а кордони Османської імперії віддалилися від території України.
  • Стаття 5-а засвідчила повернення Османській імперії Молдовського князівства та Валахії, підтверджуючи їх «привілеї».
  • Стаття 6-а зберігала кордони, що існували перед війною на Кавказі.
  • Стаття 7-а містила взаємні гарантії іновірцям.
  • Стаття 8-а надавала сербам автономію й право самостійно збирати податки для султана.
  • Наступні 8 статей регулювали інші питання російсько-турецьких взаємин.

24 (12) червня 1812 року, перебуваючи у Вільно, Олександр I ратифікував Бухарестський мирний договір. За укладення цього договору граф Михайло Кутузов отримав титул «найяснішого князя».

Умови[ред.ред. код]

Російська імперія[ред.ред. код]

  1. встановила новий кордон на річці Прут (замість Дністра);
  2. отримала фортеці Ізмаїл, Кілію, Акерман, Хотин;
  3. отримала право торгового судноплавства по всьому Дунаю до річки Прут;
  4. повернула Османській імперії Анапу, Поті, Ахалкалак, Молдовське князівство, Волощину;
  5. залишила у своєму складі Західну Грузію (крім Поті);
  6. отримала Бессарабію і деякі території Закавказзя;
  7. вперше одержала морські бази на Кавказькому узбережжі Чорного моря.

Османська Імперія[ред.ред. код]

  1. зобов'язувалась надати автономію Сербії.

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]