Бухгалтерський облік

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Accountancy template.svg

Бухгалтерський облік
Основні поняття

БухгалтерБухгалтерія
Облікова політикаПроводка
ДебетКредитСальдо
АктивКапіталЗобов'язання

Метод бухгалтерського обліку

ДокументаціяІнвентаризація
ОцінюванняКалькуляція
Система бухгалтерських рахунків
Подвійний записБаланс
Звітність

Стандарти

П(С)БОМСФЗGAAP

Бухгалтерська звітність
Фінансова звітність

Бухгалтерський баланс
Звіт про фінансові результати
Звіт про рух грошових коштів
Звіт про власний капітал

Податкова звітність
Статистична звітність
Види бухгалтерського обліку

Фінансовий облікУправлінський облік
Податковий облік
Бюджетний облікБанківський облік

Аудит

Аудиторський ризикСуттєвість
Аудиторські процедуриАудиторський висновок

Державний фінансовий контроль

Бухгалтерський о́блік — процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень[1].

Об'єктами бухгалтерського обліку є майно організацій, їх зобов'язання і господарські операції, здійснювані організаціями в процесі їх діяльності.

Загальний опис[ред.ред. код]

Основним завданням бухгалтерського обліку є формування повної і достовірної інформації про діяльність організації і її майнове положення, необхідною внутрішнім користувачам бухгалтерської звітності — керівникам, засновникам, учасникам і власникам майна організації, а також зовнішнім — інвесторам, кредиторам і іншим користувачам бухгалтерської звітності.

Ту частину системи бухгалтерського обліку, що забезпечує потребу керівництва в інформації, називають управлінським обліком. Управлінський облік — це процес виявлення, вимірювання, накопичення, аналізу, підготовки, інтерпретації та передачі інформації, що використовується управлінською ланкою для планування, оцінки і контролю всередині організації та для забезпечення відповідного підзвітного використання ресурсів.

Стандартизація бухгалтерського обліку — процес розробки та поступового застосування єдиних вимог, правил та принципів для визначення оцінки і відображення у фінансових звітах окремих суб'єктів бухобліку.

Історія[ред.ред. код]

Інкське кіпу уперше в історії людства використовувалося для застосування такого способу ведення бухгалтерського обліку як подвійний запис[2].

У період раннього Середньовіччя великий вплив на державний уклад мала релігія. Церква нагромадила величезні земельні угіддя та започаткувала складне господарство, тому облік розвивався насамперед завдяки їй. При папському дворі була встановлена та затверджена посада обліковця-рахівника, до обов'язків якого входили спостереження за обліком папських багатств і перевірка здібності, яка надходила з провінцій. Пізніше наказом було встановлено особливу «Апостольську камеру» з 12 членів. До її обов'язків належали управління всім майном і фінансами папського двору і ведення обліку та звітності.

Кінцевому формуванню бухгалтерського обліку сприяв широкий розвиток торгівлі в таких великих італійських містах, як Флоренція, Мілан, Венеція та ін. Із відкриттям Америки, шляхів в Індію торгівля значно розширилась. Це остаточно сформувало бухгалтерський облік як облік банківський і торговельний.
Появу терміна «бухгалтер», а звідси «бухгалтерія», історики датують середніми віками.
Як організована система обліку бухгалтерський облік у XV ст. одержав і літературне підтвердження. Першою літературною працею була написана в Дубровнику і Наполеоні в 1458 р. купцем Бенедиктом під назвою «Про торгівлю і досконалого купця». Виклад порядку обліку вже тоді повністю зорієнтований на подвійний запис. Дата подвійного запису не встановлена. Професор Раймонд де Рувер у роботі «Як виникла подвійна бухгалтерія» стверджує, що подвійна бухгалтерія зародилася в Італії між 1250–1350 рр.
Значний вплив у Середньовіччі мала книга Лука Пачолі «Трактат про рахунки і записи» видана у 1494 р. у Венеції. Л. Пачолі, власне і називають батьком подвійної бухгалтерії. Подвійна — це результат довгого пошуку наукової бухгалтерської думки.

Принципи[ред.ред. код]

Принципи бухгалтерського обліку — правило, яким слід керуватися при вимірюванні, оцінці та реєстрації господарських операцій і при відображенні їх результатів у фінансовій звітності.

Бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах[3]:

  • обачність — застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства;
  • повне висвітлення — фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі;
  • автономність — кожне підприємство розглядається як юридична особа, відокремлена від її власників, у зв'язку з чим особисте майно та зобов'язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства;
  • послідовність — постійне (із року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики можлива лише у випадках, передбачених національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, і повинна бути обґрунтована та розкрита у фінансовій звітності;
  • безперервність — оцінка активів та зобов'язань підприємства здійснюється виходячи з припущення, що його діяльність буде тривати далі;
  • нарахування та відповідність доходів і витрат — для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів;
  • превалювання сутності над формою — операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;
  • історична (фактична) собівартість — пріоритетною є оцінка активів підприємства, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання;
  • єдиний грошовий вимірник — вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій підприємства у його фінансовій звітності здійснюються в єдиній грошовій одиниці;
  • періодичність — можливість розподілу діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності.

Метод бухгалтерського обліку[ред.ред. код]

Метод бухгалтерського обліку — це сукупність конкретно-емпіричних методичних прийомів відображення обігу капіталу в процесі нагромадження, збереження та використання для подальшого його зростання[4].

Метод бухгалтерського обліку включає наступні елементи:

Види бухгалтерського обліку[ред.ред. код]

В залежності від об'єктів обліку виділяють:

В залежності від ступеню деталізації інформації виділяють:

В залежності від суб'єктів обліку виділяють:

Метатеорія бухгалтерського обліку[ред.ред. код]

Метатеорія бухгалтерського обліку — множина висловлювань (метатеоретичні концепції і моделі) щодо теорій бухгалтерського обліку, яка забезпечує реконструкцію теоретичних облікових цінностей (принципів, методів обліку) та реорганізацію наукових знань в сфері бухгалтерського обліку.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]