Буцманюк Юліан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Юліан Буцманюк
Буцманюк стрілець.JPG
Народився 3 липня 1885(1885-07-03)
с. Сморжів, Австро-Угорщина (нині Радехівський район, Львівська область, Україна)
Помер 30 грудня 1967(1967-12-30) (82 роки)
Едмонтон
Країна Австро-Угорщина Австро-УгорщинаЗУНР ЗУНРКанада Канада
Приналежність USS kokarda.svg УСС, ZUNR coa.svg УГА
Звання OF-1a USR Oberleutnant.svg Поручник (обер-лейтенант)
Війни / битви Перша світова війна
Українсько-польська війна 1918—1919
Ю. Буцманюк. Б. Хмельницький, І. Вишенський, І. Мазепа, Г. Гулевичівна та інші видатні православні України. Проповідь Івана Вишенського (розпис із монастиря Різдва Христова в Жовкві

Юліан Буцманюк (3 липня 1885, с. Сморжів, Австро-Угорщина (нині Радехівський район, Львівська область, Україна) — 30 грудня 1967, Едмонтон, Канада) — український і канадський художник-монументаліст, учень Модеста Сосенка.

Життєпис[ред.ред. код]

Фрагмент розписів в каплиці церкви Серця Христового.

Народився у с. Сморжів на Львівщині в сім'ї сільського вчителя. Батько помер, коли Юліанові минув 1 рік. Мати з сином переїхала до Львова. Навчався в гімназії, відвідував фахову школу при львівському Промисловому музеї. Невдовзі померла мати Юліана, і він змушений був сам заробляти собі на прожиття. Хлопець оволодів малярською технікою і його запрошував працювати над серйозними замовленнями його вчитель Тадеуш Рибковський. Ця праця стала доброю школою для молодого митця, поклавши початок фаховому становленню Буцманюка як художника-монументаліста.

1906 року познайомився із Модестом Сосенком і разом із ним розпочав працю над стінописом церкви села Конюхи на Бережанщині. У процесі співпраці Модест Сосенко високо оцінив обдарованість маляра-початківця і згодом посприяв його вступу до Краківської академії мистецтв. Разом митці виконали ще кілька робіт, зокрема, у Славську та Рикові.  Всі роботи у галицьких церквах на той час велися під патронатом та наглядом митрополита Андрея Шептицького. Роботи Буцманюка сподобались Митрополитові, вони познайомилися, і митрополит опікувався молодим митцем. За моральною і частково фінансовою підтримкою митрополита Андрея Юліан навчався в одному з найпрестижніших мистецьких закладів Центральної Європи — Краківській академії мистецтв (1908—1914).

Брав участь у реставрації Марійського костелу у Кракові (1912), виконуючи роботи зі стінопису та вітража. Декілька років працював у відомій польській вітражній фірмі Г. Желенського. 

З початком Першої світової війни 1914 року записався у легіон Українських Січових Стрільців, став одним із активних дописувачів Пресової Кватири, фоторепортером, одним із тих, хто відкрив величну сторінку історії Українського Війська початку ХХ століття.[1] У грудні 1914 року вийшли перші світлини Буцманюка, присвячені бойовій славі легіону УСС, а наступного року його фронтові картини об'єднали в серію поштівок. Юліан Буцманюк був головним дизайнером символіки та відзнак легіону. Згодом воював в Українській Галицькій Армії (до 1919 р.). Був декілька разів поранений. Ранги: сотник УСС, отаман Армії УНР.[2] В 1920—1923 роках перебував у таборах для інтернованих в Чехословаччині. Одружився з Іриною Чайківською. У 1922 р. народився син Богдан.

З 1923 до 1927 навчався в Празькій академії мистецтв.

З 1927 року викладав малювання у Львові в товаристві «Рідна школа». Емігрував до Кракова, де впродовж 1941—1944 років працював редактором Українського Видавництва. Далі переїхав до Відня та Мюнхена, а 1950 року — до Канади. Розмалював стіни катедральної церкви Св. Йосафата в Едмонтоні. Брав участь у різних виставках образотворчого мистецтва. Слово мав, зокрема, Президент СКВУ Петро Саварин.[2]

Фрагмент розписів в каплиці церкви Серця Христового.

Творча спадщина[ред.ред. код]

Найбільш відомими творами Юліана Бацманюка є розписи в стилі українського модерну:

Твори Буцманюка зберігалися у львівському музеї, створеному Андреєм Шептицьким. Проте у 1952 році за наказом радянської влади були спалені на подвір'ї музею разом з тисячею інших творів українських художників.

Сім'я[ред.ред. код]

  • Дружина: Ірина Чайківська.
  • Син: Богдан (нар. 1922).

Примітки[ред.ред. код]

  1. Софія, Легін (2016-07-19). Дружба митців, зруйнована пристрастю (uk-UA). Процитовано 2016-07-19. 
  2. а б Петро Саварин. З собою взяли Україну… — С. 485.

Література[ред.ред. код]

  • Гах Ірина. Сторінки історії галицького церковного стінопису першої половини ХХ ст. До 130-річчя з дня народження Модеста Сосенка та 120-річчя з дня народження Юліана Буцманюка // Українське мистецтво Львова 1919—1939. — Львів, Галицька брама. № 1-3 (121—123) січень-березень 2005. — С. 19-20.
  • Бірюльов Юрій. Мистецтво львівської сецесії. — Львів: Центр Європи, 2005.
  • Юліан Буцманюк. Стінопис Жовківської церкви Христа-Чоловіколюбця. Автори-упорядники І. Гах, О. Сидор. — Львів: Місіонер, 2006.
  • К. Є. Науменко. Буцманюк Юліан // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Координаційне бюро енциклопедії сучасної України НАН України. — К., 2004. — Т. 3 : Біо — Бя. — 695 с. : іл. — ISBN 966-02-2682-9.
  • Петро Саварин. З собою взяли Україну. Від Тернопілля до Альберти. — Київ: КВІЦ, 2007. — 524 с. — ISBN 977-966-8550-62-1

Посилання[ред.ред. код]

Мона Ліза Це незавершена стаття про діяча мистецтва.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.