Бучацька державна гімназія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бучацька гімназія
Будівля Бучацької гімназії (тепер імені В. Гнатюка), осінь 2013
Тип державна
Країна Flag of Ukraine.svg Україна
49°03′40″ пн. ш. 25°23′52″ сх. д. / 49.06111° пн. ш. 25.39778° сх. д. / 49.06111; 25.39778
Засновано 1892
Закрито 1939
Адреса Шкільна, 4 (теперішня)

Бучацька гімназія — державний навчальний заклад у місті Бучачі часів Австро-Угорщини та Польської Республіки.

Відомості[ред. | ред. код]

Володимир Гнатюк
Знимка близько 1909 року
Gimn. Buchach.jpg
Круглі ніші для погрудь Словацького, Міцкевича, Красінського
Buchach-Shkilna-4-8757.jpg
гімназія
Buchach-Shkilna-4-8759.jpg
Buchach-Shkilna-4-8767.jpg
Buchach-Shkilna-4-8770.jpg

У листі Міністерства освіти Австро-Угорщини від 18 січня 1892 року йшлось про рішення відкрити 1 вересня 1893 року в Бучачі гімназію.[1]

Щоправда, рішенням сейму її було відкрито у Коломиї, «невдахою» став також Чортків.[2]

Спочатку мала бути утраквістичною (двомовною) — з викладанням українською та польською мовами. Але через тиск поляків, недбальство тодішніх очільників галицьких українців, національну несвідомість оо. василіян, які віддали Бучацьку цісарсько-королівську школу «K. K. Kreishauptschule», рішення міської ради з юдейською більшістю, яка хотіла, щоб їх діти ставали «полякамі мойзешовеґо визнаня», постала як державна гімназія. За одними відомостями, гімназистів навчали польською мовою.[3] За іншими — також німецькою.

З навчального року 1893/94 діяла як нижча державна гімназія.[4]

Діяла в новозбудованому приміщенні (за даними бучананина-емігранта Івана Бобика, споруджена у 1897—1898 роках,[5] нині на фасаді помітні два числа, одне з яких — 1898[6]). Будівництву та заснуванню гімназії, зокрема, сприяв дідич Золотого Потоку Влодзімєж Іполіт Ґнєвош.[7] На другому[8] поверсі була каплиця (т. зв. авлея), в якій відправлялись богослужіння виключно для учнів.[9]

7 січня 1899 року намісник Леон Пінінський відправив телеграму повітовому старості, в якій висловив побажання, щоб урочисте відкриття та освячення гімназії відбулось за його участи 10 січня.[10] Серед гостей урочистостей були: греко- і римо-католицький парохи Теляковський і Громницький, посол до Державної ради від повіту барон Мар'ян Блажовський, повітовий віце-маршалок д-р Едвард Кшижановський, Ян Болоз Антоневич, шамбеляни Еміль Потоцький, Францішек Городиський, Артур Заремба Целецький, керівник християнської гміни Антоній Левицький, бурмістр Беріш Штерн.[11]

У 1899 році посвятили та урочисто відкрили пам'ятну дошку Янові Оберцу (1834—1899, ц.-к. капітан крайової оборони), який записав для потреб гімназії свій маєток бл. 50000 золотих ринських.[12]

Свого часу на фасаді будівлі були погруддя трьох польських поетів, яких поляки вважають провісниками: Юліуша Словацького, Адама Міцкевича, Зиґмунта Красінського.[13][13][14]

Багато українців не хотіли віддавати сюди дтей навчатись через полонізацію.

Згідно приписів, учні повинні були мати однострій:

  • темної синьої барви штани (дозволялись чорні),
  • темно-червону блюзу (піджак) зі стоячим ковніром, на якому з обох сторін були нашиті паски (для 4-х перших (нижчих) класів посріблені, для вищих позолочені; кількість залежала від класу (від 1 до 4)
  • тверду стоячу шапку кольору блюзи з дашком, над яким посередині знаходилась позолочена чи посрібнена буква G (в українських гімназіях буква Ґ була кириличною).[15]

В останні роки польської окупації, як і тодішній Бучацький ліцей, була коедукаційною — тобто разом навчались хлопці, дівчата.

За спогадами колишнього учня Ярослава Сороки, у 1939 році плата за навчання складала 210 злотих.[16]

Будівля, проект, архітектори[ред. | ред. код]

У 1895 році гміна приступила до будівнитцва нового приміщення, взявши позику 70000 золотих ринських та отримавши субвенцію 20000. План будинку затвердило Міністерство освіти. Однак цих коштів вистачило тільки на будівнитво «коробки». За розрахунками керівника будівництва — ціс.-кор. ад'юнкта будівництва Адама Топольницького — треба було ще 60000 золотих ринських. Ці кошти гміна не могла позичити, тому на початку 1896 року будівництво призупинилось. Тому гміна вирішила продати незавершену будівлю державі, яка й виділила кошти на закінчення робіт, які тривали до кінця 1898 року.[17]

15 грудня 1899 року обидва парохи Бучача, яким допомагали катехити двох обрядів, посвятили гімназійну каплицю.[18]

За даними польських дослідників, авторами проекту були львівські архітектори Іполіт Слівінський і Тадеуш Мостовський,[13] за даними українських джерел — архітектори Топольницький та Джованні Батіста Феррарі.[19]

Після першої світової польський уряд віддав 6 кімнат для користування повітовому староству.[20]

Зазнала пошкоджень під час німецько-радянської війни. Була відновлена (але не у відповідності з первинним виглядом) на початку 1950-х років.

Відомі люди[ред. | ред. код]

Викладачі[ред. | ред. код]

Учні[ред. | ред. код]

Директори[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Лукань Р. ЧСВВ. Причинки до історії Бучацьких шкіл… — С. 766.
  2. З історії заснування української гімназії у м. Коломиї
  3. Коцик Р. Бучач при кінці ХІХ-го і з початком ХХ-го століття // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 175—176.
  4. Sprawozdanie, 1900. — S. 5.
  5. Бобик І. Бучач і його міщанство // Бучач і Бучаччина… — С. 453.
  6. https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/3/3d/Buchach-Shkilna-4-15088743.jpg
  7. Lasocki Z., Kieniewicz S. Gniewosz Włodzimierz Hipolit (1838—1909) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Kraków — Warszawa : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1959. — T. VIIІ/2. — Zeszyt 37. — S. 149. (пол.)
  8. У джерелі — першому.
  9. Гузар М. Державна гімназія в Бучачі… — С. 188.
  10. Sprawozdanie, 1900. — S. 6.
  11. Там само. — С. 7.
  12. Там само. — С. 21.
  13. а б в Czyż A. S., Gutowski B. Cmentarz miejski w Buczaczu — S. 22.
  14. Стара світлина з погруддями польських поетів
  15. Д-р Гузар М. Державна гімназія в Бучачі… — С. 189.
  16. Синенька О. За рідний край, за нарід свій. — Тернопіль : Воля, 2003. — С. 65. — ISBN 966-528-174-7.
  17. Sprawozdanie, 1900. — S. 5—6.
  18. Там само. — С. 12.
  19. Козак М. (автор тексту), Бубній П. (літредактор). Бучач. Фотопутівник. — Тернопіль : ВАТ «Збруч», 2010. — С. 16.
  20. Sprawozdanie, 1928/29. — S. 15.
  21. повішений на церковній брамі в селі ЗубрецьProboszcz znad rzeki Strypy. — 6:25—6:28.
  22. а б Д-р Мельник Петро. Бучацька гімназія в 20-х і 30-х роках ХХ-го столілля // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 214.
  23. командант куреню УГА → див.: Уніят В. Мідюн Корнило // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2010. — Т. 4 : А — Я (додатковий). — 788 с. — ISBN 978-966-528-318-8.
  24. Zmarł nestor polskich astronomów — prof. Antoni Opolski (пол.)
  25. Мельничук Б., Головин Б. Шпитковський Іван-Юліян Владиславович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 649. — ISBN 978-966-528-279-2.
  26. Мазурак Я. Бережанщина літературна. Біографічний довідник. — Бережани—Тернопіль: Вектор, 2014. — С. 170. — (Бережанська енциклопедія в іменах. Кн. 1).
  27. Мазурак Я. Бережанщина літературна… — С. 174.
  28. 1890. — S. 42.
  29. 1891. — S. 70.
  30. 1892. — S. 45.
  31. 1893. — S. 41.
  32. 1894. — S. 43.
  33. Sprawozdanie Dyrekcyi C. K. Gimnazyum w Buczaczu za rok szkolny 1932. — S. I. (пол.)
  34. Залеський Осип. Наше шкільництво, від сивої давнини по 1939 рік / Бучач і Бучаччина… — С. 828.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]