Бучацька ратуша

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бучацька ратуша
Buczacz.Ratusz.jpg
Бучацька ратуша

49°03′44″ пн. ш. 25°23′41″ сх. д. / 49.0623889° пн. ш. 25.3949167° сх. д. / 49.0623889; 25.3949167Координати: 49°03′44″ пн. ш. 25°23′41″ сх. д. / 49.0623889° пн. ш. 25.3949167° сх. д. / 49.0623889; 25.3949167
Статус пам'ятка архітектури національного значення
Країна

Україна Україна

Розташування Тернопільська область,
м. Бучач, Майдан Волі
Тип будівлі Ратуша
Архітектурний стиль рококо
Автор проекту Бернард Меретин
Архітектор Бернард Меретин
Засновник Микола Василь Потоцький
Будівництво 1750/1751/бл. 1743—1758
Реліквії скульптура Й. Г. Пінзеля
Стан на реставрації
Бучацька ратуша. Карта розташування: Україна
Бучацька ратуша
Бучацька ратуша (Україна)

Бучацька ратуша у Вікісховищі?

Бу́чацька ра́туша — унікальна пам'ятка архітектури середини XVIII століття в м. Бучачі Тернопільської області. Зведена 1750 (1751, або близько 1743—1758) р., за іншими даними — час невідомий) у стилі рококо. Архітектор Бернард Меретин, скульптор Йоан Георгій Пінзель, фундатор — Микола Василь Потоцький. Легенда оповідає про те, що фундатор ратуші хотів, щоб вона була вищою від львівської Вежі Корнякта.[джерело?] Після 1920 р. будівлю віддали під житло та крамниці. 1982—1992 рр. у ній діяли районний історико-краєзнавчий музей і дитяча художня школа. Перебуває на реставрації з середини 2000-х років.

Історія[ред. | ред. код]

За одними даними, збудована в 1750 році.[1] За іншими — у 1751 році,[2] або точний час спорудження невідомий, приблизно можна вказати 1743—1758 роки .Зведена в стилі рококо. Архітектор Бернард Меретин, скульптор Й. Г. Пінзель, фундатор — Микола Василь Потоцький.[3] У XIX столітті на першому поверсі діяли повітові староство та рада.[джерело?]

Опис[ред. | ред. код]

ратуша зі старим завершенням
Фасад перед Другою світовою війною

Розташована в нижній частині міста посеред невеликого майдану, гармоніює з ландшафтом, вирізняється чітким окресленням об'ємів і досконалістю пропорцій.

Споруда має яскраво виражену вертикально-центричну композицію вежового типу. На двоповерховий кубічний об'єм спирається двоярусна вежа з великими вікнами. Пластику стін підкреслюють пілястри, крок і кількість яких неоднакові: на головному фасаді — 6, на задньому — 5, на бічних — по 4; вони закінчуються капітелями коринфського ордеру і значно урізноманітнюють площину фасадів. Архітектурні форми позначені вишуканою, плинною пізньобароковою пластикою. Троє дверей нині — нижче від рівня майдану (культурний шар за 250 років піднявся на 1 м). Головий фасад ратуші повернутий до заходу, на його фронтоні — картуш із родинним гербом «Пилява» фундатора ратуші Миколи Василя Потоцького. На фігурному щиті з перехрещеними військовими атрибутами — напис «М. Р. S. К.» («Микола Потоцький — староста Канівський»). Внутрішній простір поділений на 12 зал; поверхи з'єднані гвинтовими сходами. За скульптурним оздобленням та органічним синтезом мистецтв Бучацька ратуша не має аналогів в архітектурі України XVIII століття . Бучацька ратуша є справжнім витвором архітектурного мистецтва. Ця будівля унікальне тим, що являє собою класичний стиль бароко. Подібних будівель, що збереглися до наших днів майже в первозданному вигляді, в Україні не так вже й багато.

Скульптури[ред. | ред. код]

Початково фасад прикрашали 14 фігур[джерело?]; образи взяті з Біблії та античної міфології. Скульптури відзначаються експресією пластичної мови та динамізмом композиції; тесані з монолітного каменя-вапняку, подекуди є вставки. Частина з них втрачена під час пожежі 29 липня 1865, кілька півфігур-каріатид під балконами на фасадній стіні знищені в середині 1950-х. Збереглися 9 статуй (усі пошкоджені): композиції (висота — 195 см) «Геракл роздирає пащу Немейському левові», «Геракл убиває Лернейську гідру», монументальні статуї бога морів Посейдона та юнака Давида — переможця велетня Голіафа й інші. Нині львівські скульптори під керівництвом Дмитра Крвавича виконують копії статуй; вони займуть місце на ратуші, оригінали зберігаются в музеї.

Годинник[ред. | ред. код]

До 1847 року на верхньому ярусі вежі був годинник.[джерело?] У 2002 році на вершини вежі встановили чотири циферблати годинника[4].

Реставрації[ред. | ред. код]

Бучацька ратуша
Осінь 2014
Осінь 2013
Осінь 2013
Літо 2015
  • У 1985 році уклали договір про рестарацію.[5] У 1986—1989 роках ратушу реставрували працівники Кам'янець-Подільської реставраційної майстерні (керівник С. А. Токар). Державне львівське підприємство «Укрзахідпроектреставрація» у 1987 році взяло з ратуші 16 кам'яних скульптур на реставрацію.[6] Під час виконання робіт громадськість Бучача, зокрема, Олексій Жовковський на сторінках газети «Золота Пілава» висловлював занепокоєння ходом та якістю проведених робіт, які мали завершити 1988 року.[7] Було добудувано дерев'яну вежу, барокову за формою і відповіднішу стилю будівлі, ніж те, що було за часів СРСР (невисокий шпиль з п'ятикутною радянською зіркою, якого тут історично не було).
  • У 2000-их реставрація відновлена, але через брак коштів досі не завершена. Востаннє державні кошти виділялись у 2007—2008 роках.[8]
  • Допомогти в реставрації ратуші та прилеглої території готові австрійські архітектори. Але умовою реставрації європейським коштом є перенесення пам'ятника Тарасові Шевченку за межі архітектурного ансамблю ратуші, позаяк він суперечить архітектурній цілісності комплексу, та недавно спорудженого пам'ятника Пінзелю.[6]
  • До фестивалю «Дні Пінзеля» (2016) відреставрували східний фасад нижньої частини ратуші.
  • У 2015 і 2016 роках міська рада виділила по 1 млн грн. У випадку перевиконання бюджету-2016 планують ще 300 тис.[8]
  • Ремонт планують завершити 2018 року, станом на жовтень 2017 року відреставровано тільки 40 %. Загальна кошторисна вартість складе 10 млн 400 тис. гривень[9].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Вуйцик В. С. Нові штрихи до творчої біографії Бернарда Меретина // Записки Наукового товариства імені Шевченка. Праці Комісії архітектури та містобудування. — Львів, 2001. — Т. 241 (CCXLI). — С. 517.
  2. Крвавич Д. Українська скульптура періоду рококо… — С. 134, 142.
  3. Лильо О. «Фірма» Бернарда Меретина // Діяльність будівничих Львова першої половини XVIII ст. в контексті європейських зв'язків: особливості формування і розбудови.
  4. Шовчко В. Ратуша в Бучачі // Zabytki.ua.
  5. Береги свободи слова… — С. 168.
  6. а б Конанець О. Спільна спадщина: австрійські науковці беруться врятувати Бучацьку ратушу (фото Юрій Остапа) / Оксана Конанець // Портал «А4». — 2014. — 20 жовтня.
  7. Повернімо Бучачу красу // Золота Пілава. — 1991. — № 23—24 (22 лют.). — С. 4.
  8. а б Мельничук В. У неділю — день міста // Нова доба. — 2016. — № 31 (29 лип.). — С. 2.
  9. Бучацьку ратушу повністю відреставрують вже наступного року на YouTube // TV-4. — 2017. — 3 жовтня.

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Nuvola apps kaboodle.svg Про реставрацію Бучацької ратуші // Бучацькі новини.