Бучацький мирний договір

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ботанічна пам'ятка «Бучацька липа» (400-річна), осінь 2013

Бучацький мирний договір — мирна угода між Річчю Посполитою і Османською імперією, укладений 18 (28)[1] жовтня 1672 року в місті Бучачі[2] чи його околицях. Договір підвів підсумок першого етапу польсько-турецької війни, у ході якої козацьке військо Петра Дорошенка воювало проти поляків у союзі з турками.

Відомості[ред.ред. код]

Війна розпочалась навесні 1672 року. Завдавши ряд поразок польським військам під командуванням коронного гетьмана Яна Собеського влітку 1672 року, турецько-українська армія на чолі з султаном Мехмедом IV і гетьманом Петром Дорошенком здобула фортецю Кам'янець-Подільський і розпочала наступ на Галичину. На початку вересня почалася облога Львова турецько-татарсько--українськими військами. За цих умов польський уряд був змушений укласти Бучацький мирний договір.

Делегатами короля Міхала Вишневецького були: волинський каштелян Ян Францішек Любовецький, чернігівський каштелян Ґабріель Сільніцький (король призначив його десь на початку вересня 1672[3]), підскарбій надвірний коронний Ян Шумовський.[4] Перемовини комісарів розпочались під Львовом наприкінці вересня. 10 жовтня під Бережанами Ґабріель Сільніцький приєднався до іншіих королівських представників. Перемовини з турками під Бучачем розпочались 13 жовтня.[3] За умовами укладеного договору (польські історики називають її найганебнішою у всій історії Польщі):

  • Подільське воєводство відходило до Туреччини; вся територія східного та західного Поділля за Бучацьким договором відійшла до Османської Імперії (від Бучача — по Брацлав)
  • визнавалася влада Петра Дорошенка на Брацлавщині і Південній Київщині; з цих земель виводилися всі польські залоги
  • Польща зобов'язувалася сплатити Туреччині контрибуцію за зняття облоги Львова і щорічно платити 22 тисячі золотих (дукатів[5]) данини.

19 жовтня султан прийняв комісарів короля на офіційній авдієнції, вручив їм кафтани ленників. Після цього комісари мали авдієнцію у хана в його таборі.[3]

У квітні 1673 року польський сейм відмовився затвердити Бучацький мирний договір, і польсько-турецька війна тривала до укладення Журавненського договору 1676 року.

Гетьман Петро Дорошенко не був задоволений результатами турецької інтервенції. Всі подільські міста та містечка були пограбовані та зруйновані, тільки з подільської столиці — Кам'янця — було вивезено цінних речей на 100 возах до Стамбула. Були пограбовані чи знищені всі церкви та костели, забрано чи знищено всі дзвони.[6] Головні храми були перетворені на мечеті. Населення та шляхти на Поділлі майже не залишилось. Значна частина міщан та шляхти переселились на землі Речі Посполитої, сільське населення за Дніпро. Значна частина української території — західне та східне Поділля — стали просто турецькою провінцією, і Дорошенко мусив задовільнитися напівзруйнованими й спустошеними Брацлавщиною та Київщиною, де були цілі округи, готові у будь-яку мить від'єднатися від нього. Збереглися відомості, що Дорошенко був розчарований у турецькій протекціі взагалі, та рада старшин ухвалила не відступати від турецького султана, бо «тепер, крім султана, нікуди дітись».

Існує думка, що Бучацька угода була підписана турецьким султаном під липою, яка росте при дорозі на «Південному масиві» Бучача, про що повідомляє таблиця: «400-річна Золота липа, під якою у 1672 році був підписаний Бучацький мир з Туреччиною».

Примітки[ред.ред. код]

  1. є також: 8 жовтня — у Степанков В. Петро Дорошенко // Володарі гетьманської булави: Історичні портрети / Автор передмови В. А. Смолій. — К.: Варта, 1994. — 560 с. — С. 310. — ISBN 5-203-01639-9; 16 жовтня — у Тарас Чухліб. Михайло Ханенко // Володарі гетьманської булави: Історичні портрети / Автор передмови В. А. Смолій. — К.: Варта, 1994. — 560 с. — С. 326. — ISBN 5-203-01639-9 чи Treaty of Buchach at the Encyclopedia of Ukraine
  2. П. Гуцал. Бучацький мирний договір… — С. 208.
  3. а б в Mirosław Nagielski. Silnicki Gabriel… — S. 494.
  4. S. Barącz. Pamiątki buczackie. — Lwów: Drukarnia «Gazety narodowej», 1882. — 168 s. — S. 9. (пол.)
  5. Руїна: друга половина XVII ст.… — С. 335.
  6. Там же. — С. 374—375.

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


Історія України Це незавершена стаття з української історії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.