Бучацький повіт (Австро-Угорщина)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бучацький повіт Королівства Галичини та Володимирії
Округ Станіславівський
Коронний край size Королівство Галичини та Володимирії
Країна Австрійська імперія Австрійська імперія
Австро-Угорська імперія Австро-Угорщина
Центр Бучач
Площа 888 км² (після 1867)[1]
Населення 63667 (1867)[1]

Бучацький повіт (нім. Bezirk Buczacz) — адміністративна одиниця Королівства Галичини та Володимирії у 18501918 роках. Входив до складу Австрійської (до 1867 р.), з 1867 р. — до складу Австро-Угорської імперії.

Коротка історія[ред. | ред. код]

Створений у результаті адміністративної реформи 1846 року[2][3] як один зі 74 повітів Королівства Галичини та Володимирії на території Станіславівського, Чортківського округів[4] Королівства Галичини та Володимерії,[5] Повіт за поділом 1846 року мав очолювати староста, якого призначав цісар.[6]

Існував і після утворення Західно-Української Народної Республіки в листопаді 1918 р. Мапа Галичини з проектом поділу на 3 окремі сойми (центри: Львів, Станиславів, Краків) від 1850 р. — перший документ, що подав окремий Бучацький судовий повіт (його межі відрізнялися від пізніших). На півночі межував з Теребовельським, на сході — з Чортківським, Борщівським, на півдні — з Городенківським, Тисменицьким, на заході — з Підгаєцьким повітами.[7]

Після укрупнення повітів у 1867 році межував: на сході — з Чортківським, Заліщицьким, на півдні — з Городенківським, Товмацьким, на заході — з Рогатинським, Підгаєцьким, на півночі — Підгаєцьким, Теребовельським повітами. Межі повіту не значно змінилися до 1940 р. Тільки:

Владислав Віктор Чайковський 1884 року був обраний маршалком Бучацького повіту («Praeses der Bezirksvertretung»).[8]

Населення[ред. | ред. код]

  • 1880 р.: всього 96507 осіб, з них: українців 55540 осіб (58,8 %), поляків 25615 осіб (25,6 %), жидів 15305 осіб (15,4 %), інших 47 осіб (0,1 %)
  • 1900 р.: всього 119898 осіб, з них: українців 72351 осіб (60,3 %), поляків 31806 осіб (26,5 %), жидів 15711 осіб (13,1 %), інших 30 осіб (0,1 %)[9]

Релігія[ред. | ред. код]

Греко-католики[ред. | ред. код]

У 1880 році: усього — 33 парохії, з них 22 належали до Бучацького, 7 — Чортківського, 4 — Устецького деканатів УГКЦ. Усі належали до Львівського архієпископства Галицької митрополії УГКЦ.

У 1907 році українці-греко-католики становили 59 % населення повіту[10].

Римо-католики[ред. | ред. код]

У 1880 році: було 8 парохій латинського обряду, з яких 6 належали до Бучацького деканату РКЦ: Бучач, Бариш, Коропець, Манастириська, Золотий Потік, Ковалівка. Парохія Язловця належала до Язловецького, Старих Петликовець — Чортківського деканатів РКЦ. Всі належали до Львівської архідієцезії РКЦ.[11]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Handbuch der politischen Gehörden in Galizien für das Jahr 1867. — Lemberg. Aus der K.k. Galiz. Aerarial-Staats-Druckerei. — S. 83.
  2. Настасяк І. Організація управління Галичиною і Буковиною… — С. 42.
  3. Кіселичник В. Адміністративні реформи в Галичині у другій половині XIX століття та їх значення для сучасної України // Історико-правовий часопис. — 2015. — № 1. — С. 5.
  4. Іноді їх називають інакше: крайс, циркул.
  5. Андрусяк Н. Минуле Бучаччини // Бучач і Бучаччина… — С. 44—46.
  6. Настасяк І. Організація управління Галичиною і Буковиною… — С. 83.
  7. а б Андрусяк Н. Минуле Бучаччини… — С. 55—56.
  8. Pohorecki F. Czajkowski (Czaykowski) Władysław Wiktor h. Gryf // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1938. — T. IV/2, zeszyt 17. — S. 160. (пол.)
  9. Кубійович В. Статистика Бучаччини // Бучач і Бучаччина… — С. 430.
  10. Українці. Частка у населенні повітів
  11. Андрусяк Н. Минуле Бучаччини… — С. 57.

Джерела[ред. | ред. код]