Бучацький цукровий завод
 | Частина інформації в цій статті застаріла. (червень 2019) |
 | |
| Тип | фірма |
|---|---|
| Форма власності | акціонерна |
| Галузь | цукрова промисловість |
| Спеціалізація | цукроваріння |
| Засновано | 1950-ті |
| Штаб-квартира | м. Бучач, Тернопільська область |
 Бучацький цукровий завод у Вікісховищі | |
Бучацький цукровий завод — колишнє підприємство з виробництва цукру в Бучачі. Нині не працює.
Відомості[ред. | ред. код]
На будівництві заводу працювали вантажні автомобілі Копичинецької автоколони цукротресту (тепер ВАТ Копичинецьке АТП 16143).[1]
За даними директора заводу Івана Бойка, у 1991 році виготовили 12700, у 1992 — 18562 тонни цукру.[2]
Цікаво, що електрифікація Бучацького і Монастириського районів проводилася підрядним способом від ТЕЦ Бучацької цукроварні.[3]
Юридична адреса: 48400, вул. Тичини, 3, м. Бучач, Бучацький р-н, Тернопільська обл.
Керівники[ред. | ред. код]
- Когут Данило Васильович 1970-1984
- Іван Бойко[4]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Савка Богдан. Копичинці: мандрівка через століття. — С. 413.
- ↑ Іван Бойко: «Я ніколи не шукав легкого хліба…» — С. 64.
- ↑ Визначні особистості енергетики краю [Архівовано 7 листопада 2017 у Wayback Machine.] // ВАТ «Тернопільобленерго».
- ↑ Бойко Иван Дмитриевич [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
Джерела[ред. | ред. код]
- Мельничук В. Кожен селянин отримає 68 кілограмів цукру за тонну буряків, незалежно від їхньої цукристості // Нова доба. — 2005. — № 38 (8139) (23 вер.). — С. 3. (Економіка)
- Тракало В. Іван Бойко: «Я ніколи не шукав легкого хліба…» // Бучаччина: історія сучасності «Береги свободи слова». — Тернопіль : ВАТ «ТВПК „Збруч”», 2008. — С. 63—65. — ISBN 978-966-528-289-1.
- Підшивка газет «Колгоспне життя», «До нових перемог», «Перемога», «Нова доба».
Посилання[ред. | ред. код]
 Зовнішні відеофайли
| |
|---|---|
|
 Цукровий, м. Бучач на YouTube // sergio amador. — 2012. — 15 вересня.
|
- Бучацький цукровий завод. ВАТ [Архівовано 7 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Ua-region.info.