Бучацькі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Бу́чацькі — прізвище давніх шляхетських родин гербів «Абданк» («Габданк»), Тарак. Інші гілки роду гербу Абданк — Язловецькі, Монастирські.

Бучацькі гербу Абданк[ред.ред. код]

Прізвище взяли від назви поселення (або вже міста) Бучача, яким володіли від XIII до початку XVI ст.

Походження[ред.ред. код]

Походження роду до цього часу є дискусійним (руське[1], литовське, польське, можливо, вони не пов'язані між собою). В «Енциклопедії Українознавства» вони вказані як польський рід.[2] Дослідник Однороженко Олег вважає їх (поряд з Кмітами, Одровонжами та іншими) нащадками шляхти з Малопольщі.[3] Віталій Михайловський також висловив припущення про їх приналежність до поляків на прикладі Теодорика Бучацького-Язловецького.[4] Про те, що Бучацькі — давній польський рід, стверджував і Владислав Семкович[5], який також висловив гіпотезу про їх появу в Галичині за Казимира ІІІ.

Владислав Лозинський називав його родом, що осів у Руському воєводстві.[6] Сучасний польський дослідник Єжи Сперка, досліджуючи міграцію рицарів з Сілезії на територію Руського домену короля[7], стверджує, що Міхал Авданець був одним з наближених до князя Владислава Опольського осіб та отримав від нього найбільше бенефіцій.[8] Також він вважає, що немає певності, чи Міхал Абданк появився в Галичині за Казимира ІІІ, чи вже за Людовика Угорського.[9]

Відомості про представників[ред.ред. код]

Першим Бучацьким, який згадується в доступних джерелах, був Ґабріель (Гаврило) Бучацький — староста кам'янецький у книзі Бартоша Папроцького «Gniazdo Cnoty, zkąd herby Herby rycerstwa polskiego swój początek mają» (1578, Краків),[10] на яке посилається ксьондз Садок Баронч у своїй розвідці «Pamiątki buczackie».[11][12]

Після сутичок за спадок Романовичів близько 1366 р. територія між Віслоком, Карпатами, Серетом та Поліссям відійшла Польщі до кінця життя короля Казимира III (пом. 1370). Східні кордони терену отримали польські Абданки, які назвались Бучацькими гербу Абданк, змогли поширити вплив вглиб Пониззя[13]. Володіючи маєтками на Поділлі в часи його управління великим князем Витовтом, представники роду були лояльними до нього, але по його смерті зразу стали на сторону короля Ягайла.[14]

Бучацькі відіграли помітну роль в історії Поділля, зокрема, його прилученні до Корони,[15] кінця XIVXV, меншу — Галичини. Близько 1440 року збудували родинну каплицю-усипальницю при Латинському катедральному соборі Львова (пізніше — перебудована, тепер на її місці, за одними даними — каплиця Святих Дарів, третя від входу біля північної нави; за іншими — каплиця святого Казимира[16]). Для відправ служб у каплиці Анна з Бучацьких, дружина белзького каштеляна Дерслава з Угнева, записала фундуш.

Львів. Каплиця Святих Дарів (каплиця Вишневецьких; на дальньому плані)
Бронзовий надгробок з латинської катедри Львова, який вважали надгробком Бучацького

Представники[ред.ред. код]


Власність[ред.ред. код]

У різні часи представники роду володіли містами Бучачем, Язловцем, Підгайцями, Червоногородом, Кацюбіївом, Баришем[32], Монастириськами, Устям[33], Чернелицею[34], багатьма селами.

Бучацькі гербу Тарак[ред.ред. код]

Представниками Бучацьких гербу Тарак були Якуб Мурза Бучацький, син Селім, онук Ян.[35]

Сучасники, їх попередники[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. раніше так вважав ШайнохаJadwiga a Jagiełło, 13741413. — T. III. — S. 314. (пол.), Антоній Роле на додачу вказував, що були православними → Dr. Anoni J… Zameczki podolskie na kresach // Przegla̜d polski. — Том 5. — Випуски 1 – 6. — S. 357.
  2. Бучацькі… — С. 200.
  3. Однороженко О. Українська (руська) еліта доби Середньовіччя і раннього Модерну: структура та влада. — К. : Темпора, 2011. — 422 с.; іл. — C. 72. — ISBN 978-617-569-025-3.
  4. Михайловський В. Podole po Grunwaldzie (1410—1430): walka Witolda z Jagiełłą. — S. 124. (пол.)
  5. Semkowicz W. Gasztołd Jan (Iwaszko) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : Nakładem Polskiej Akademii Umiejęności, 1948—1958. — T. 7. — S. 297—298. (пол.)
  6. Łoziński W. Prawem i lewem. Obyczaje na Czerwonej Rusi w pierwszej połowie XVII wieku — Lwów : nakładem księgarni H. Altenberga, 1904. — T. 2. — S. 25. (пол.)
  7. в польській історіографії вживають термін Червона Русь
  8. Sperka J. Początki osadnictwa rycerstwa śląskiego na Rusi Czerwonej. — S. 297.
  9. Sperka J. Michał Awdaniec a początki kościoła parafialnego w Buczaczu] — S. 74.
  10. а б в Paprocki B. Herby rycerstwa polskiego… — S. 609.
  11. а б Barącz S. Pamiątki buczackie… — S. 40.
  12. ці дані наводить також К. Несецький → Niesiecki K. Korona polska przy złotej wolności… — T. 1. — S. 216.
  13. Kowalski S. J. Powiat buczacki i jego zabytki. — Biały Dunajec — Ostróg : Wołanie z Wołynia, 2005. — 248 s. — S. 33. — ISBN 83-88863-16-9. (пол.)
  14. Михайловський В. Правління Коріатовичів на Поділлі (1340-ві — 1394 рр.): соціальна структура князівського оточення // Український історичний журнал. — К., 2009. — № 5 (488) (вер.—жовт.). — С. 39. — ISSN 0130-5247.
  15. Андрусяк Никола. Минуле Бучаччини // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 27.
  16. Orłowicz M. Ilustrowany przewodnik po Lwowie ze 102 ilustracjami i planem miasta. — Lwów—Warszawa, 1925. — S. 81. (пол.)
  17. Barącz S. Pamiątki buczackie… — S. 4.
  18. Несецький вказав: 1) 1332 рік як згадку про укладення шлюбу чи вже про те, що вона його дружина; 2) посади П. Гастольда: староста кам'янецький, віленський воєвода, при цьому посилався на праці Кояловича, Темберського
  19. оскільки не була вказана дата урядування → Niesiecki K. Korona polska przy złotej wolności… — T. 1. — S. 216.
  20. Несецький про нього не згадував
  21. Barącz S. Pamiątki jazłowieckie… — S. 29.
  22. а б в Dörflerówna A. Buczacki Michał, h. Abdank (†1392)… — S. 84.
  23. Несецький вказав, що Кромер ствердив про 3 рідних братів — Михайла, Теодорика та Мірсила
  24. його батько — Зиґмунт з Радзанова, Угнева
  25. Rudniki (3) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1888. — T. IX : Poźajście — Ruksze. (пол.) — S. 939. (пол.)
  26. Jazlowieccy (01) (пол.)
  27. Barącz S. Pamiątki buczackie… — S. 44.
  28. Barbara Schroppe (ID: 8.505.42)
  29. Boniecki A. Herbarz polski… — Cz. 1. — t. 8. — S. 276. (пол.)
  30. Короткий родовід Давида Бучацького
  31. Вл. Семкович в біограмі Івашка Гаштольда вказує, що Бучацька правдоподібно була його матір'ю та донькою Міхала Авданьця → Semkowicz W. Gasztołd Jan (Iwaszko) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : Nakładem Polskiej Akademii Umiejęności, 1948—1958. — t. 7. — S. 297. (пол.)
  32. Quirini-Popławski R. Kościoł parafialny p. w. Św. Trójcy w Baryszu // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków : Antykwa, drukarnia Skleniarz, 2010. — Cz. I, tom 18. — 368 s., 508 il. — S. 13. — ISBN 978-83-89273-79-6. (пол.)
  33. Betlej A. Kościoł parafialny p. w. Św. Trójcy w Uściu Zielonym // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków : «Antykwa», drukarnia «Skleniarz», 2010. — Cz. I, tom 18. — 386 s., 509 il. — S. 295. — ISBN 978-83-89273-79-6.
  34. Zaucha Т. Kościół parafialny p. w. Św. Antoniego w Czernelicy // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków : «Antykwa», drukarnia «Skleniarz», 2010. — Cz. I, tom 18. — 386 s., 509 il. — S. 53. — ISBN 978-83-89273-79-6. (пол.)
  35. Kryczyński S. Buczacki Jakub Murza, h. Abdank (um. 1835) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1937. — T. 3. — 480 s. — S. 83-84. (репринт 1989 р.) ISBN 83-04-03291-0 (пол.)
  36. Розпорядження № 613 від 7 листопада 2011 року Вінницької ОДА

Джерела і література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

  • Gastold. (пол.)
  • Buczacki // Genealogia Potomków Sejmu Wielkiego. (пол.)


Heraldiikkatynkä.svg Це незавершена стаття про шляхту (дворянство).
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.