Буюк-Іпак-йулі (станція метро)
41°19′34″ пн. ш. 69°19′39″ сх. д. / 41.32611° пн. ш. 69.32750° сх. д.
| Буюк Іпак йулі | |
|---|---|
Чилонзорська лінія | |
| Загальні дані | |
| Тип | Односклепінна станція мілкого закладення |
| Глибина закладення | 8 м  |
| Стара назва | Максима Горького |
| Кількість | 1 |
| Тип | острівна |
| Форма | пряма |
| Довжина | 102 м |
| Будівництво | |
| Дата відкриття | 18 серпня 1980 року |
| Архітектор(и) | С. Аділов, Ф. Музаффарова, Р. Файзуллаєв |
| Виходи до | Розташована на площі Буюк Іпак Йулі. |
 | |
Буюк Іпак йулі (узб. Buyuk Ipak yo’li — Великий Шовковий Шлях) — кінцева станція Чилонзорської лінії Ташкентського метрополітену Наступна станція — Пушкінська.
До 1 травня 1997 називалася станцією Максима Горького.
Відкрита 18 серпня 1980 року у складі другої черги Чилонзорської лінії.
Односклепінна станція мілкого закладення з двома підземними вестибюлями.
Торцеві стіни станції прикрашена багатофігурними бронзовими барельєфами на яких зображені сцени що ілюструють тему Максим Горький — буревісник революції.
Склепіння станції сформовано з восьми куполів що мають діаметр близько 5 метрів, кожен з куполів обрамлений світильниками.
Підлогу станції викладено сірим і рожевим гранітом , стіни оздоблено пуштулінським мармуром з вставками з червоного граніту.
Народний майстер М. Усманов виконав різьблений орнамент який прикрашає поверхню куполів і карнизи стін.
- Буюк Іпак йулі [Архівовано 17 травня 2014 у Wayback Machine.](рос.)
|
Це незавершена стаття про метрополітен. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |