Буянів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Буянів
Панорама села
Панорама села
Країна Україна Україна
Область Львівська область
Район/міськрада Flag of Zhydachiv raion.png Жидачівський район
Рада/громада Мельницька сільська рада
Код КОАТУУ 4621584702
Основні дані
Населення 419
Площа 1,21 км²
Густота населення 346,28 осіб/км²
Поштовий індекс 81792[1]
Телефонний код +380 3239
Географічні дані
Географічні координати 49°12′17″ пн. ш. 24°17′45″ сх. д. / 49.20472° пн. ш. 24.29583° сх. д. / 49.20472; 24.29583Координати: 49°12′17″ пн. ш. 24°17′45″ сх. д. / 49.20472° пн. ш. 24.29583° сх. д. / 49.20472; 24.29583
Середня висота
над рівнем моря
276 м
Водойми річка Черн
Відстань до
обласного центру
90 км
Відстань до
районного центру
28 км
Місцева влада
Адреса ради 81785, Львівська обл., Жидачівський р-н, с.Мельнич, вул.Смердова,2 , тел. 74-7-46
Карта
Буянів. Карта розташування: Україна
Буянів
Буянів
Буянів. Карта розташування: Львівська область
Буянів
Буянів

Буянів у Вікісховищі?

Буя́нів — село в Україні, у Жидачівському районі Львівської області. До районного центру — Жидачева 28 км, до м. Калуш — 25 км. Населення становить 419 осіб[2]. Орган місцевого самоврядування — Мельницька сільська рада.

У селі є церква Різдва Христового XIX ст, 2 пам'ятники, базова (неповна) середня школа, Будинок культури (глядацький зал на 120 місць), бібліотека, магазин, фельдшерсько-акушерський пункт (ФАП).Село газифіковане у 2008 році, телефонізоване (у 2014 році, телефони є тільки в школі та медпункті). Жителі села були учасниками національно-визвольних змагань 1918—1920 років, воювали на фронтах Другої світової війни, брали участь у збройній боротьбі проти радянських та німецьких окупантів

Назва[ред. | ред. код]

Звідки походить назва села ніхто не знає!

Можливо колись село називалось Буянова[3].

Географія[ред. | ред. код]

Буянів знаходиться на півдні району за 2.5 км від траси Т 1419. Отож, має регулярне транспортне сполучення із районним та обласним центрами. У геологічному відношенні село розташоване у межах Передкарпатського передового прогину. Буянів лежить у межах зони поширення помірно континентального клімату.

Клімат Буянова
Показник Січ Лют Бер Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру Рік
Середній максимум, °C −0,8 0,7 5,8 13,2 19,1 22,1 23,6 23,1 18,8 13,2 6,0 1,1 12,2
Середня температура, °C −3,6 −2 2,3 8,5 13,8 16,8 18,2 17,7 13,8 8,6 3,0 −1,3 8,0
Середній мінімум, °C −6,4 −4,6 −1,2 3,9 8,6 11,6 12,9 12,3 8,8 4,1 0,1 −3,7 3,9
Норма опадів, мм 36 35 39 51 79 95 95 75 56 44 42 48 695
Джерело: [1]


Рельєф пересічений балками, висотні позначки території коливаються у межах 250—270 м над рівнем моря. На території населеного пункту поширені широколисто-сосновими лісами, де ростуть сосна, ялина, дуб, граб і бук.

Фауна[ред. | ред. код]

Серед тварин трапляються, козулі, лисиця, польова миша, кріт, їжак, водяна і ставкова нічниці, вуж звичайний, трав'яна, озерна і ставкова жаби, а ще повно кабанів, зайців, ласок і тхорів. В річці Черн водиться пічкур, в'юн, раки.

Серед птахів у Буянові найпоширенішими є: ластівка сільська, ластівка міська, хатній горобець, лелека білий, сова сіра, зозуля, дятел, сойка, шпак, зяблик, різні види синиць, куріпка сіра, мухоловка строката, дрозди, вільшанка. У навколишніх лісах поселяються костогриз, жайворонок лісовий, яструб, звичайний боривітер, крук, сіра ворона, шпак, соловейко. Влітку звичайна перепілка, сич хатній, одуд, галка, жайворонок польовий. Восени і взимку світ птахів Буянова складають: сіра ворона, грак, сорока, щиглик, вівсянка звичайна, снігур, золотомушка жовточуба.

Місцеві топоніми:

  • Черни — східна частина села, де протікає потік Черн.
  • Прийма — крайня південна частина села під лісом.
  • Кірнички — центр
  • Димарівка
  • Гуральні — за Польщі там був спиртзавод.

Історія[ред. | ред. код]

Буянів такий старий, що ніхто не пам'ятає навіть скільки йому років. Порівняно з іншими селами району про давні часи Буянова згадок не збереглося.

Ходить легенда, що в давні часи село знаходилося в лісі. Під час одного з татарських набігів село було спалене і люди поселилися в районі кірничок.

В «Шляхетський шлях роду Собеських» вперше згадується про Буянів:

Відомо,

що Буянів належав до Собеських i що тут бував Ян Собеський[4].


ŚLADY KROLA JANA III W KRAJU NASZYM


BUJANÓW (Bujanie), wieś w pow. żydaczowskim. Jan Sobieski, "mając osobliwy wzgląd na zasługi cum di. spendio f'ortunarum (Z nakładem majątku) JMCP. Mikołaja Orlika, tak św.pamięci niegdy rodzicom moim, jako i mnie samemu od lat wielu, w trudnych Rzpltej okazyach, z odwagą zdrowia swego nieraz wyświadczone", potwierdził jemu i małżonce jego w r. 1671 dożywocie, zapisane mu na wsi Bujanie w województwie ruskiem, w ziemi lwowskiej, przez Teofilę Sobieską, matkę swoję. (Klucz. Pisma, t. I c L s. 637). ][5].


Перша ж документальна згадка про село датується аж 1732[3] роком.

ХІХ століття[ред. | ред. код]

Таблиці

Революція 1848 року призвела до скасування кріпосного права та проведення земельної реформи. На честь цієї події у селі було споруджено пам'ятник.

ХХ століття[ред. | ред. код]

За часів Польської республіки (19181939 рр.) село становило окрему гміну у складі Жидачівського повіту Станіславського воєводства. У зв'язку з адміністративною реформою[pl] 1 серпня 1934 року воно було включене до складу гміни Журавно, того ж повіту і воєводства[6]. Як і вся Західна Україна, у 1939 році село увійшло до складу УРСР, пробувши у її складі до Х липня 1941 року, коли село було зайняте німецькими військами[7]. У 1941 році до села ввійшли німецькі війська.

Третє тисячоліття[ред. | ред. код]

За даними перепису населення 2001 року у селі проживали 416[2] осіб.

Таблиці

У 2012 році відбулось освячення «Хреста Заслуги» — монумента жителям села, що боролись у складі ОУН-УПА-на якому були присутні Олексій Данилишин та уродженець села, громадський діяч Йосиф Кремінь. Обох цих шанованих людей єднає минуле — членство в молодіжній ОУН «Месники». Також приїхали голова районної ради Ігор Кос, голова Жидачівської районної організації КУН Ярослав Ягніщак, голова Ходорівської міської організації КУН, автор і творець пам'ятних знаків Володимир Мелех, депутати районної ради Йосип Сенюра та Роман Артемчук. Особливу увагу привернули до провідника підпільної молодіжної ОУН «Месники» Юрка Креміня якого засудили до смертної кари.

Населення[ред. | ред. код]

Активне заселення Жидачівщини відбувалось ще у князівські часи, а її основою були вільні селяни-смерди та кметі, які виплачували податок на користь князя та боярина від оброблюваної площі землі.


Початок XX століття відзначився значними втратами для населення села — Перша й Друга світові війни, репресії, депортації, еміграція, спричинили депопуляцію населення, кількість якого скорочується з початку минулого століття.

Мовні особливості[ред. | ред. код]

Зараз в Буянові більшість жителів розмовляють українською мовою для яких вона є рідною мовою. Довголітнє співіснування предків сучасних жителів Буянова(як і всієї Галичини) з поляками, євреями, німцями суттєво вплинули на їхню українську мову. Разом з тим в радянський період розпочався процес зростання кількості русизмів в мові, а також поширення російської ненормативної лексики (матюків), який триває досі. У теперішній час, через зміну поколінь, сфера використання молоддю діалектизмів поступово звужується, натомість поширюється в цьому середовищі молодіжний сленг.

У селі побутує говірка наддністрянського говору. У Наддністрянський реґіональний словник Гаврила Шила внесені такі слова, вживані у Буянові:

  • ясьок — сорт великої білої квасолі;
  • обрус — скатертина;
  • цьвик — цвях;
  • рискаль — лопата;
  • свербивус — шипшина;
  • запрьижу — запряжу;
  • дев'їть — дев'ять;
  • насіні — насіння;
  • мешти — туфлі;
  • байда — шматок хліба;
  • сподні — штани;
  • малісніки — налисники;
  • маліснічка — сковорода;

Церква[ред. | ред. код]

Церква Різдва Христового 1834

Вперше про парафію села Буянова йдеться в протоколі візитації парафії[8] в 1732 році про церкву Різдва Пресвятої Богородиці, що була збудована в давні часи. Зараз на її місці існує дерев'яна церква Різдва Христового 1834 року. У 1884 році добудували бабинець, над яким знаходяться хори і помалював місцевий маляр Роман Михайлович.

Хор НД села Буянів. Хор заснований в 1923 р. місцевим жителем Василем Чмеликом, який свого часу закінчив дяківсько-регентську школу у Львові і був добрим скрипалем[9].

Коляда 30 року і В.Чмелик

Загинув у 1944 р. У 1940-1950-ті роки хор практично припинив свою діяльність через те, що частину його діячів було вбито радянською владою, а більшу частину вивезено до Сибіру та Казахстану за підозрою зв'язків з ОУН. У 2007 році церкву оббили білим пластиком (сайдингом), коли головою церковного комітету був комуніст Брич Ярослав. Парафія Різдва Христового належить до Журавнівського деканату Стрийської єпархії УГКЦ. Храмовий празник відзначають 11 вересня.

Паску традиційно освячують о півночі.

Етнографія[ред. | ред. код]

Традиційне житло[ред. | ред. код]

Традиційне народне житло селян було представлене «дильованою хатою» — конструкцією із почерговим укладанням глиносолом'яних вальків та дилів (перекладених дилинами верств змішаної з соломою глини). Глину для неї місили за допомогою коней, хоч, інколи, робили це тільки ногами. Щоб стіни не скрутились, верстви глини, перемішаної з соломою, укладали вилами і перекладали дерев'яними дилями, що вільно ходили у «фельцах» стовпів. А для того, щоб виповнення стін було суцільним і тісним, дилі побивали сокирою. Після висихання стіни виправляли двічі: глиною з ячмінною або пшеничною половою, після чого «гладили» таким же чином, але з висіяною на решеті половою без грубих домішок[10].

Традиційний одяг[ред. | ред. код]

Nuvola apps kview.svg Зовнішні зображення
Традиційний одяг селян Буянова
Searchtool.svg Жіноче вбрання
Searchtool.svg Блузки та спідниці
Searchtool.svg Рушники

Традиційний одяг селян у Буянові виготовлявся із домотканого полотна й оздоблювався вишивкою. При створенні останньої використовували бордовий або червоний колір при підкресленні чорної. Характерною місцевою особливістю є поєднання яскраво рожевого та цикламенового (схожий до ультрамарину) кольорів у вишитті, його глухість — біле полотно практично не проступало з-під узору[11].

Традиційний жіночий одяг складався з білої блузки та широкої білої спідниці. У жіночій сорочці завжди була ткана уставка, з'єднана з рукавом з'єднувальною мережкою, що, частіш за все, виконувалась чергуванням бордового та чорного кольорів, яка, у свою чергу, обов'язково обшивалася вишитим вінком. При переважанні геометричного орнаменту у тканій уставці, на вінку орнамент був переважно квітковий. Вишита до пояса вертикаль обов'язково прикрашала розріз пазухи сорочки, вертикаль продовжувалась вже на спідниці, де була витканою. Ще одним елементом була пошвагана (чергування тканих смужок) запаска. Традиційним жіночим головним убором був «завій-перемет», техніка зав'язування якого на теперішній момент втрачена[11].

Багато зразків традиційного одягу селян Буянова, зібраних у 70—80-х роках XX століття, перебувають у Музеї архітектури та побуту міста Львова[11].

Економіка[ред. | ред. код]

Приватне підприємство «Пилорама»


Відомі особистості[ред. | ред. код]

В поселенні народився:

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Галерея[ред. | ред. код]

Памятник ОУН-УПА в Буянові.jpg Buyniv MSS.jpg Buyniv 1945.jpg Памятник в честь скасування панщини 2.JPG Buyniv 1928.jpg
Монумент жителям села
що боролись у складі
ОУН-УПА
Могила січових стрільців
Пам'ятник полеглим у другій
світові війні
Монумент на честь
скасування панщини
1848
Пам'ятник коляді 1930 року

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Відновлено 25 лютого 1990 року на місці, де вона існувала до руйнування радянською владою.

Джерела[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Михайлович Василь. Червона віхола. — Львів : «Тріада плюс», 2008. — 256 с. — 120 прим. — ISBN 978-966-486-026-7.
  • L. Tatomir. Ślady króla Jana III w kraju naszym. — We Lwowie : « Nakładem Towarzystwa Pedagogicznego. Z I. Zwiezkowej Drukarni», 1883. — 112 с.
  • Михайло Бурбан. Хорове виконавство Львівщини. Хори. Диригенти. — Львів : « », 1999. — 279 с. — ISBN 966-7444-28-7.

Посилання[ред. | ред. код]