Бюстгальтер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Бюстгальтер вид спереду
Бюстгальтер вид ззаду

Бюстга́льтер (розмовна назва ліфчик) — елемент спідньої білизни жінок, який слугує для підтримання грудей.

Якщо в юному віці можна обійтися без бюстгальтера, то під час вагітності, після пологів, при великих грудях (що спостерігається практично у всіх повних жінок) він просто необхідний. Зв'язки, що підтримують груди і що зберігають їх форму, дуже тонкі і слабкі, легко розтягуються. Навіть якщо груди невеликі, під час занять спортом слід надягати бюстгальтер (бажано — спеціальний спортивний), що надійно фіксує груди.

Етимологія[ред.ред. код]

Слово «бюстгальтер» походить від нім. Büstenhalter — «бюстотримач». Розмовна назва «ліфчик» є зменшеною формою від «ліф» — «верхня частина сукні», яке походить від нід. lijf («корпус»).

Історія виникнення[ред.ред. код]

Еластичний бюстгальтер 1907 року

Спочатку терміну «нижня білизна» не існувало. Жінки одягали під верхній одяг «натільну білизну». Цінували в такій білизні, в першу чергу, функціональні якості. Головне завдання, яке вона повинна була виконувати, — це приховувати недоліки фігури. Цілу тисячу років, починаючи з 3000 до н. е., головна і єдина модна тенденція — це одіяння «топлес». Наприклад, у Давньому Єгипті сарафани на бретелях з тонкої тканини починалися якраз під грудьми, оголяючи їх повністю. Проте бажання виглядати спокусливіше підштовхнуло жінок до винаходу прародителя сучасного бюстгальтера.

Мешканки Стародавньої Греції стали носити ἀπόδεσμος, «аподесмос»[1] — невелику стрічку, яку пов'язували під грудьми навколо торсу. З часом ця конструкція трансформувалася у вужчий варіант — μαστόδετον[2], μαστόδεσμος[3], στηθοδέσμη[4]. Частіше за все давньогрецький бюстгальтер називають словом στρόφιον, «строфіон».

У Стародавньому Римі носили строфіум (назва якого походить від στρόφιον). Він мав кілька різновидів: mamillare, fascia, capitium і toenia. Fascia носили дівчата для заборони зростання грудей.[5], mamillare тягнув дуже пишні груди. Так і народився перший корсет, завдяки якому декольте стало спокусливішим.

У Західній Європі бюстгальтер з'явився як результат довгої боротьби з корсетом, що псує фігуру і здоров'я.

Бюстгальтер винаходили кілька разів. Найбільш наближеним по вигляду до сучасного він вперше з'явився 1889 року, коли Ерміне Кадолль презентувала в своїй корсетній майстерні le Bien-Etre. Дві сатинові стрічки тримали чашки, а всі разом це ззаду кріпилося до корсета. Мода 1900-го — це жінка із запалим животом і підкресленими пишними сідницями. Груди також підкреслювали, часто муляжем. Проте через десяток років нижня частина корпусу набуває пряміших ліній. Демонструється жінка без талії, стегон і сідниць, що досягається за допомогою все того ж корсета з китового вуса, стрижні якого надмірно подовжені. Але вимоги спростити жіночу білизну не стихали. Перш за все жінки виступали за відміну корсета (але не за його заміну). Саме тоді на ринку з'являється велика кількість бюстгальтерів, хоча їх конструкції були витримані в традиційному стилі: китовий вус, стрижні, вкладки на шнуруванні

1903 року француженка лікар Гош-Саро запропонувала корсет з двох частин, який зберігав «задану» форму тіла, але не так сильно стискував.

1913 року в США набув поширення «безспинний тканинний бюстгальтер Джекобса», близький по крою до сучасного. Через пару років ця деталь дамського туалету мала такий попит, що корсетні виробництва були вимушені перейти на виготовлення бюстгальтерів.

У 1920-і бюстгальтер все ще по-старому називали м'яким корсетом. Звичайно його шили з корсетних тканин — мадаполаму, дамасту, атласу. У міру появи нових матеріалів для виготовлення пікантного аксесуара стали використовувати штучні і синтетичні тканини і мереживо.

З другої половини ХХ століття назва «бюстгальтер» була майже повністю витіснена словом «ліфчик», яким в XIX столітті іменували деталь дівочого і дитячого туалету, призначену для кріплення підв'язок. Ліфчик — похідне від ліфа плаття, під яке його надягали.

1964 року канадці створили бюстгальтер wonderbra, що має V-подібну форму, яка зближувала дві половинки грудей і підводила їх. На відміну від класичного бюстгальтера, що складається з двадцяти деталей, wonderbra мав їх сорок дві! Незвичайною були спинка з лайкри, що коректують прокладки для чашок, застібка і бретелі, які можна було використовувати як звичайно, застебнути хрестом на спині або взагалі зняти. Цей бюстгальтер можна було надіти і під блузу, і під светр, і під плаття з декольте.

Типи і види[ред.ред. код]

Основна стаття Типи та види бюстгальтерів

Маркування[ред.ред. код]

Японська дівчина у бюстгальтері E70-2

Таблиця розмірів і маркувань

Перша цифра — обхват під грудьми в сантиметрах (наприклад, 85), а друга буква позначає повноту чашки (А, В, С, D, E). Іноді спочатку указується обхват під грудьми в дюймах — 85 сантиметрам відповідають 36 дюймів

Об'єм грудей Об'єм під грудьми Франція Англія, США Європа
77–80 cm
80–83 cm
62–66 cm 80A
80B
30A
30B
65A
65B
82–85 cm
85–88 cm
88–91 cm
67–71 cm 85A
85B
85C
32A
32B
32C
70A
70B
70C
87–90 cm
90–93 cm
93–96 cm
96–99 cm
72–76 cm 90A
90B
90C
90D
34A
34B
34C
34D
75A
75B
75C
75D
82–95 cm
95–98 cm
98–101 cm
101—104 cm
77–81 cm 95A
95B
95C
95D
36A
36B
36C
36D
80A
80B
80C
80D
97–100 cm
100—103 cm
103—106 cm
106—109 cm
82–86 cm 100A
100B
100C
100D
38A
38B
38C
38D
85A
85B
85C
85D
105–108 cm
108—111 cm
111—114 cm
87–91 cm 105A
105B
105C
40A
40B
40C
90A
90B
90C

Примітки[ред.ред. код]

  1. ἀπόδεσμος, Henry George Liddell, Robert Scott, A Greek-English Lexicon, on Perseus
  2. μαστόδετον, Henry George Liddell, Robert Scott, A Greek-English Lexicon, on Perseus
  3. μαστόδεσμος, Henry George Liddell, Robert Scott, A Greek-English Lexicon, on Perseus
  4. στηθοδέσμη, Henry George Liddell, Robert Scott, A Greek-English Lexicon, on Perseus
  5. Olson, "The Appearance of the Young Roman Girl, " p. 143.

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]