Бєлгородська губернія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бєлгородська губернія
Belgorod coat of arms 1730 colors.png

Герб
Belgorod Governorate 1745.jpg
Центр Бєлгород
Утворено 1727
Ліквідовано 1779
Попередники Київська губернія
Наступники Слобідсько-Українська губернія, Смоленське намісництво, Курське намісництво, Калузьке намісництво

Бєлгородська губернія (також Білгородська губернія) (спочатку Бєлгородська провінція) — історична адміністративно-територіальна одиниця Російської імперії у 1727—1779 роках.

Створення губернії[ред. | ред. код]

1 березня 1727 року Бєлгородська губернія[джерело?] (де-факто Бєлгородська провінція) була виділена з Київської губернії[1]. Спочатку губернія складалася з однієї провінції — Бєлгородської, пізніше, в тому ж 1727 році, до неї були приєднані ще й Орловська та Севська провінції[1] Київської губернії. Того ж року дистрикти у провінціях скасовані та введений поділ на повіти.
За розподілом 1719 року до Бєлгородської провінції було приписано 20-ть міст, до Орловської — 6-ть, а до Севської — 9-ть[2].
Слобідські козацькі полки мали підпорядкування Бєлгородській губернії (губернатору) тільки у громадських справах[3].

Історія[ред. | ред. код]

На 1745 рік до складу губернії входило 3 провінції (Бєлгородська, Орловська та Севська).

У 1732 році Слобідські полки були підпорядковані заснованій в Сумах Слобідській комісії і, таким чином, вони були виведені зі підпорядкування Бєлгородської губернії. Однак у 1743 році знов була спроба перепідпорядкувати полки до Бєлгородської губернії у цивільних справах[3].

28 липня (8 серпня) 1765 року з Слобідських козацькіх полків була сформована нова Слобідсько-Українська губернія з центром у Харкові, зі своїм губернським громадським управлінням[4].

Адміністративний поділ[ред. | ред. код]

Станом на 1775 рік у Бєлгородській губернії у 3-х провінціях був 21 повіт.

25 листопада (6 грудня) 1775 року до новоствореного Смоленського намісництва відійшли західні території Бєлгородської губернії.

5 (16) вересня 1778 року з частини Бєлгородської губернії утворилось Орловське намісництво.

23 травня (3 червня) 1779 року з частини Бєлгородської, Воронезької та Слобідсько-Української губерній утворене Курське намісництво, при цьому Бєлгородська губернія була ліквідована і її решта відійшли до Воронезької губернії.

Губернатори[ред. | ред. код]

Бібіков Іван Іванович (бл. 1686 — 24 травня 1745, Глухів)  — головний командир Малоросійського тимчасового Правління гетьманського уряду (з 11 червня 1742 р. по 24 травня 1745 р.), Бєлгородський губернатор (з 31 січня 1731 р. по 22 липня 1732 р.)[5]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Государственный архив Орловской области. Путеводитель. Справка об административно-территориальном делении Орловской области Архівовано 4 березень 2012 у Wayback Machine.(рос.)
  2. Именной указ Петра I «Об устройстве губерний и об объявлении в оные правителей» от 29 мая 1719 г. ПСЗРИ, т. V, ст. 3380, стр. 701—706.(рос.)
  3. а б Топографическое описание Харьковского наместничества. — 3-е изд. (Харьков, 1888). — М. : Типография Компании Типографической, 1788. — С. 17.(рос.)
  4. Изменение административно-территориального деления России за последние 300 лет(рос.)
  5. Макидонов А. В. Персональный состав административного аппарата Новороссии XVIII века. — Запорожье: Просвіта, 2011. — С. 289.

Посилання[ред. | ред. код]