Бєлий Олександр Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бєлий Олександр Іванович
UA-OF5-COL-GSB-H(2015).png Полковник
Бєлий Олександр Іванович.jpg
Загальна інформація
Народження 31 травня 1976(1976-05-31)
Запоріжжя
Смерть 14 червня 2014(2014-06-14) (38 років)
Луганськ (аеропорт)
(загинув у збитому терористами літаку)
Національність українець
Alma Mater ХІЛВПС
Військова служба
Роки служби 1995—2014
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Emblem of the Ukrainian Air Force.svg Повітряні сили
Рід військ Військово-транспортна авіація
Формування
Війни / битви
Нагороди та відзнаки
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
Нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту»
Медаль «15 років Збройним Силам України» (Міністерство оборони України)
Медаль «За сумлінну службу» I ст. (Міністерство оборони України)
Медаль «За сумлінну службу» II ст. (Міністерство оборони України)
Медаль «За сумлінну службу» III ст. (Міністерство оборони України)
Нагрудний знак «За досягнення у військовій службі» I ступеня

Олекса́ндр Іва́нович Бєлий (нар. 31 травня 1976(19760531), м. Запоріжжя — 14 червня 2014, м. Луганськ) — український військовий льотчик, пілот 1-го класу, гвардії полковник Повітряних Сил Збройних Сил України.

Життєпис[ред. | ред. код]

Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Nuvola apps kaboodle.svg YouTube full-color icon (2017).svg «Саша сказав: Я бачу смугу. Це були його останні слова». Як збили ІЛ-76 на YouTube // Громадське телебачення, 14 червня 2017
Nuvola apps kaboodle.svg YouTube full-color icon (2017).svg Д/ф "49" на YouTube // UA:Перший, 17 травня 2017

Олександр Бєлий народився 31 травня 1976 року в місті Запоріжжя. З дитинства мріяв стати військовим льотчиком. 1993 року закінчив загальноосвітню школу і вступив до Харківського вищого авіаційного училища імені Сергія Грицевця, у подальшому реорганізованого в інститут. 1997 року закінчив Харківський інститут льотчиків Військово-Повітряних Сил.

Військова кар'єра[ред. | ред. код]

Військову службу розпочав у листопаді 1997 року в 947-му бомбардувальному авіаційному Севастопольському полку ВПС ЗС України, в/ч А1408, м. Дубно, Рівненська область, опановував бомбардувальник Су-24М. Старший льотчик бомбардувального авіаційного полку.

Після розформування 947-го полку у 2001 році продовжив службу в авіаційній частині А3840 у м. Мелітополь, Запорізька область, де літав на транспортному літаку Іл-76МД:

  • 07.2001—09.2003 — помічник командира корабля військово-транспортного авіаційного полку.
  • 09.2003—02.2006 — помічник командира корабля авіаційного загону авіаційної ескадрильї 25-ї авіаційної бригади транспортної авіації.
  • 02.2006—02.2008 — командир корабля авіаційного загону авіаційної ескадрильї 25-ї авіаційної бригади транспортної авіації.
  • 02.2008—11.2008 — командир корабля авіаційного загону авіаційної ескадрильї 25-ї бригади транспортної авіації.
  • 11.2008—03.2011 — командир авіаційного загону авіаційної ескадрильї 25-ї бригади транспортної авіації.

У травні 2008 року Олександр Бєлий, в складі екіпажу військово-транспортного літака Іл-76 ПС ЗС України, виконував завдання з транспортування гуманітарної допомоги в місто Ченду Китайської Народної Республіки, для постраждалих внаслідок землетрусу районів провінції Сичуань. В ході даної операції було доставлено 25 тонн гуманітарного вантажу: намети, ковдри, польові кухні, ліки, медичне та спеціальне обладнання.

Неодноразово брав участь в спільній українсько-данській військово-транспортній операції «Північний сокіл» з перевезення вантажів на острові Ґренландія. Доставляв гуманітарні вантажі в африканську Республіку Чад.

З березня 2011 року — заступник командира авіаційної ескадрильї 25-ї бригади транспортної авіації Повітряних Сил ЗС України, в/ч А3840, м. Мелітополь. Пілот 1-го класу.

За 19 років служби Олександр Бєлий здійснив сотні польотів, і багато з них — з поміткою «у винятково складних умовах». Побував у багатьох країнах світу.

З початком російської збройної агресії проти України з березня 2014 року літав у Луганський та Донецький аеропорти. В червні 2014 отримав звання гвардії підполковника.

Обставини загибелі[ред. | ред. код]

14 червня 2014 екіпаж військово-транспортного літака Іл-76 МД (бортовий номер 76777) Повітряних Сил ЗС України, під керівництвом командира літака підполковника Олександра Бєлого, виконував бойовий політ в Луганський аеропорт. На борту літака перебували 9 членів екіпажу та 40 військовослужбовців дніпропетровської 25-ї окремої повітряно-десантної бригади, які летіли на ротацію. На борту також були військова техніка, спорядження та продовольство.

Близько 01:00, під час заходу на посадку на аеродром міста Луганськ, на висоті 700 метрів, борт 76777 був підбитий російськими терористами з переносного зенітно-ракетного комплексу «Ігла». В результаті терористичного акту літак вибухнув у повітрі і врізався у землю поблизу території аеропорту. 49 військовослужбовців, — весь екіпаж літака та особовий склад десанту, — загинули[1][2].

У той день до Луганського аеропорту вилетіли три літаки Іл-76 МД. Перший літак (бортовий номер 76683) під командуванням полковника Дмитра Мимрикова сів о 0:40. За 10 хвилин збили літак Олександра Бєлого. Третій отримав наказ повертатися. «Згодом командир частини розповів мені, що Саша вийшов на зв'язок і сказав: „Командир, мене збили. Прощавай!“», — згадує дружина Олександра Бєлого.

« Там все було дуже грамотно по-військовому сплановано. Там без Росії не обійшлось. Вогонь вівся з усіх сторін. Це було не на рівні ненавчених бойовиків. Обстріл літака вівся дуже грамотно. Спочатку підсвічували трасером, а потім били. Із ПЗРК неможливо було збити літак, навіть якби боєприпас потрапив у двигун, то літак все рівно не загинув би. Стріляли з «Шилки». «

Полковник Дмитро Мимриков.[3]

Пройшло 42 доби, перш ніж льотчиків поховали: українські військові збирали рештки тіл загиблих, влада домовлялася з терористами про коридор для евакуації, в Дніпрі проводились експертизи ДНК для ідентифікації. 25 липня з дев'ятьма членами екіпажу літака Іл-76 прощались у Мелітополі, їх поховали разом в одній могилі на Новому кладовищі міста[4].

Олександру Бєлому достроково присвоєне військове звання гвардії полковника (посмертно).

Залишилась мати, сестра, дружина Тетяна та дві доньки, старша Ольга і 2-річна Марійка.

Судова справа щодо агресії РФ[ред. | ред. код]

16 квітня 2019 року Мелітопольський міськрайонний суд відмовився визнати загибель командира екіпажу літака Іл-76 Олександра Бєлого наслідком агресії Росії. З позовом до суду зверталась вдова Олександра.[5]

5 червня 2019 року колегія суддів Запорізького апеляційного суду визнала загибель командира екіпажу літака Іл-76 Олександра Білого наслідком агресії Росії. Суд таким чином задовільнив апеляційну скаргу дружини Тетяни Чимиркової та скасував відповідне рішення Мелітопольського міськрайонного суду.[6]

Нагороди[ред. | ред. код]

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

12 червня 2015 року в місті Мелітополь на території військової частини А3840 було відкрито меморіал екіпажу літака Іл-76 МД (бортовий номер 76777), який загинув 14 червня 2014 року в аеропорту міста Луганськ[11][12].

30 листопада 2016 року Указом Президента України, — з метою увічнення пам'яті полковника Бєлого Олександра Івановича, ураховуючи його мужність та героїзм, незламність духу в боротьбі за незалежну Українську державу та зважаючи на високий професіоналізм, зразкове виконання поставлених завдань особовим складом 25 бригади транспортної авіації Повітряних Сил Збройних Сил України, — літаку Іл-76 МД (бортовий номер 76683) 25 бригади транспортної авіації Повітряних Сил Збройних Сил України присвоєне ім'я Олександра Бєлого[13].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Військово-транспортний літак Повітряних Сил Збройних Сил України ІЛ-76 при заході на посадку на аеродром Луганськ був підбитий терористами // Сайт Міністерства оборони України, 14 червня 2014. Архів оригіналу за 14 червня 2014. Процитовано 31 липня 2017. 
  2. Стали відомі прізвища усіх, хто загинув у збитому ІЛ-76 // Українська правда, 14 червня 2014. Архів оригіналу за 31 липня 2017. Процитовано 31 липня 2017. 
  3. «Якщо на світі є пекло, то це було воно…» // «TV-News», 22 червня 2016
  4. У Мелітополі відбулося поховання дев'ятьох членів екіпажу військово-транспортного літака Іл-76 МД // Сайт Міністерства оборони України, 26 липня 2014. Архів оригіналу за 31 липня 2017. Процитовано 31 липня 2017. 
  5. Суд не визнав загибель командира екіпажу Іл-76 наслідком агресії Росії. Радіо Свобода (укр.). Архів оригіналу за 7 липня 2019. Процитовано 14 червня 2019. 
  6. Суд у Запоріжжі визнав загибель командира екіпажу Іл-76 наслідком агресії Росії. Радіо Свобода (укр.). Архів оригіналу за 8 червня 2019. Процитовано 14 червня 2019. 
  7. Указ Президента України від 20 червня 2014 року № 543/2014 «Про відзначення державними нагородами України»
  8. В Указі вказано військове звання майор
  9. Світлина на сторінці СПИСОК жителів області, які загинули за незалежність, державний суверенітет та територіальну цілісність України [Архівовано 31 липня 2017 у Wayback Machine.] // Більмацька районна державна адміністрація, Запорізька область, Україна
  10. Список осіб, яких нагороджено орденом «За заслуги перед Запорізьким краєм» // Сайт Запорізької обласної ради. Архів оригіналу за 24 вересня 2018. Процитовано 31 липня 2017. 
  11. На Запоріжжі відкрили меморіал загиблим на борту збитого бойовиками Іл-76 // «5 канал», 12 червня 2015. Архів оригіналу за 31 липня 2017. Процитовано 31 липня 2017. 
  12. У Мелітополі увіковічили пам'ять героїв екіпажу ІЛ-76 // «24 канал», 12 червня 2015. Архів оригіналу за 31 липня 2017. Процитовано 31 липня 2017. 
  13. Указ Президента України від 30 листопада 2016 року № 529/2016 «Про присвоєння імені Олександра Бєлого літаку Іл-76 МД (бортовий номер 76683) 25 бригади транспортної авіації Повітряних Сил Збройних Сил України»

Джерела[ред. | ред. код]