Бєлкін Андрій Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бєлкін Андрій Володимирович
UA-OF4-LTCOL-GSB-H(2015).png Підполковник
Belkin av.jpg
Загальна інформація
Народження 2 липня 1977(1977-07-02)
Українська РСР Алушта, Кримська область
Смерть 24 червня 2014(2014-06-24) (36 років)
Україна Новоселівка, Слов'янський район, Донецька область
°Загинув у збитому терористами вертольоті
поховання: Радивилів
Національність росіянин
Університет Харківський інститут льотчиків ВПС України
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Emblem of the Ukrainian Ground Forces.svg Сухопутні війська
Рід військ БЕ заг АВІА (2016).png Армійська авіація
Формування
16 ОБрАА.png
 16 ОБрАА
Війни / битви

Миротворча місія в Ліберії
Війна на сході України

Командування
????-2014 Командир вертолітної ланки вертолітної ескадрильї
Нагороди та відзнаки
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
Медаль «15 років Збройним Силам України» (Міністерство оборони України)
Медаль «За сумлінну службу» III ст. (Міністерство оборони України)
Медаль за миротворчу місію ООН у Ліберії (UNMIL)
Пам'ятний нагрудний знак «Воїн-миротворець» (Міністерство оборони України)

Бє́лкін Андрі́й Володи́мирович (нар. 2 липня 1977(19770702), м. Алушта, Кримська область, Українська РСР, СРСР — пом. 24 червня 2014, поблизу с. Новоселівка, Слов'янський район, Донецька область, Україна) — український військовик, миротворець, льотчик 1-го класу, підполковник Збройних сил України, командир вертолітної ланки 16-ї окремої бригади армійської авіації. Загинув в ході російсько-української війни.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 1977 року в місті Алушта Кримської області УРСР (тепер — Автономна Республіка Крим, з 2014 — окупована російськими військами). За національністю — росіянин[1]. Мріяв стати льотчиком ще з дитинства, тому після закінчення школи вступив до Харківського інституту льотчиків ВПС України, де здобув спеціальність «Льотна експлуатація та бойове застосування літальних апаратів».

Після закінчення інституту служив у Бродах на Львівщині, в авіаційному полку. Проживав із сім'єю в селі Балки Радивилівського району Рівненської області.

Налітав понад 1000 годин, з них 30 польотів по приладах, і 50 годин нальоту вночі. Починаючи з 2007 року проходив службу у складі українського миротворчого контингенту в Ліберії. 2012 року було чергове відрядження до Ліберії у складі 56-го окремого вертолітного загону 16-ї ротації Збройних сил України.

Підполковник, командир вертолітної ланки вертолітної ескадрильї 16-ї окремої бригади армійської авіації 8-го армійського корпусу Сухопутних військ Збройних Сил України, в/ч А2595, м. Броди. Льотчик 1-го класу.

У зв'язку з російською збройною агресією проти України з весни 2014 виконував завдання із доставлення вантажів та особового складу в зоні проведення антитерористичної операції. Вивозив поранених із зони бойових дій, перевозив на борту лікарів, медикаменти, харчі та зброю, постійно брав участь у порятунку колег-військових та цивільного населення.

Обставини загибелі[ред. | ред. код]

24 червня екіпаж вертольоту Мі-8МТ («63-й жовтий»), під командуванням підполковника Андрія Бєлкіна, доправив вантаж в район Слов'янська і забрав групу фахівців Служби безпеки України, які встановлювали телекомунікаційне обладнання в зоні проведення АТО. Після зльоту з гори Карачун близько 17:10 вертоліт був збитий російськими терористами з переносного зенітно-ракетного комплексу. Внаслідок влучення ракети вертоліт вибухнув і впав поблизу села Новоселівка (на той час — Красноармійське) Слов'янського району, почалася пожежа з детонуванням боєкомплекту. Всі 9 чоловік, які були на борту, загинули: командир екіпажу підполковник Андрій Бєлкін, борттехнік майор Руслан Мазунов, штурман капітан Дмитро Шингур; четверо співробітників СБУ — підполковник Володимир Шкіра, майор Ігор Горбенко, старший лейтенант Олександр Петрищук, старший прапорщик Марк Шпак та двоє спецпризначенців 3-го Кіровоградського полку старші солдати Олексій Волохов і Олександр Кондаков.

О 17:07 було зроблено доповідь керівництву АТО про зліт, а о 17:10 вже надійшла доповідь про падіння вертольота. За свідченнями очевидців, озброєна група терористів чекала на зліт вертольота. Бойовики пересувалася на двох легкових автівках та мікроавтобусі. Після пуску ракети з ПЗРК, вони втекли у напрямку найближчого населеного пункту Билбасівка, що поблизу Слов'янська[2][3][4].

Упізнання проводилось за експертизою ДНК. 4 липня тіла льотчиків доставили літаком на аеродромі в Конюшкові, після чого з ними попрощались у Бродах, в клубі військової частини[5][6].

5 липня похований на кладовищі м. Радивилів. На похорон з Криму приїхала мати Андрія[7].

В селі Балки Радивилівського району залишилася дружина Надія та троє дітей: син 2000 р.н., та дві доньки 2002 і 2011 р.н.

Нагороди[ред. | ред. код]

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

Пам'ятник «Кримчанам, загиблим у боях за єдність України», неподалік від траси Е-97 — з'їзд на с. Ставки Каланчацького р-ну Херсонської обл.
Автор фото Тарас Дем'яненко

У травні 2015 в авіаційній військовій частини у Бродах відкрито меморіал військовим льотчикам, які загинули в районі Слов'янська 2 травня та 24 червня 2014 року. Військовослужбовці бригади відкрили 8 стел Алеї Слави, вкритих парашутами, з іменами та портретами полеглих товаришів[9].

24 червня 2015 біля гори Карачун на місці падіння збитого терористами гелікоптеру Мі-8МТ встановили пам'ятний знак дев'ятьом загиблим захисникам[10][11].

У серпні 2017 на місці загибелі екіпажу гелікоптеру Мі-8МТ встановили пам'ятний хрест з іменами бродівських льотчиків[12].

26 листопада 2016 в Каланчацькому районі Херсонської області біля траси Е97 (Каланчак — Армянськ) — з'їзд до села Ставки, у 6 км від адміністративного кордону з тимчасово окупованим Кримом, відбулося урочисте відкриття пам'ятника «Кримчанам, загиблим у боях за єдність України», де викарбувано 21 ім'я уродженців Криму, які у 2014—2016 роках загинули, захищаючи суверенітет і територіальну цілісність України[13].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. На Львівщині прощаються із загиблими вертолітниками. «8 корпус». Архів оригіналу за 26-07-2014. Процитовано 22 липня 2014. 
  2. Під Слов'янськом збили український вертоліт, 9 загиблих // «Українська правда», 24 червня 2014
  3. У збитому вертольоті було четверо працівників СБУ // «Українська правда», 24 червня 2014
  4. На місці падіння збитого Мі-8 знайшли бортовий самописець // «Українська правда», 25 червня 2014
  5. На Львівщині прощаються із загиблими вертолітниками. «Gazeta.ua». 4 липня 2014. 
  6. Трирічна донька офіцера-льотчика, який загинув на Донбасі, вірить, що її тато став ангелом // «Сьогодні», 6 липня 2014
  7. На Рівненщині в останню дорогу провели офіцера, який боровся за Україну // «Голосно», 7 липня 2014
  8. Указ Президента України від 19 липня 2014 року № 599/2014 «Про відзначення державними нагородами України»
  9. У Бродах відкрито Алею Слави військових льотчиків, які загинули на Донбасі захищаючи Україну // Сайт Міністерства оборони України, 5 травня 2015
  10. На горі Карачун вшановано пам'ять бойових побратимів // Сайт Національної гвардії України, 25 червня 2015
  11. На тому трагічному місці біля гори Карачун // Радивилів.info, 26 червня 2015
  12. На горі Карачун вшановано пам'ять бойових побратимів // Сайт Донецької ОДА, 22 серпня 2017
  13. Відбулося відкриття пам'ятника «Кримчанам, загиблим у боях за єдність України» // Сайт Херсонської ОДА, 26 листопада 2016

Посилання[ред. | ред. код]