Бєлобородова Ніна Борисівна
| Бєлобородова Ніна Борисівна | |
|---|---|
| Нина Борисовна Белобородова | |
 | |
| Дата народження | 26 травня 1931 |
| Місце народження | Новосибірськ, РСФРР, СРСР[1] |
| Дата смерті | 5 травня 1995 |
| Місце смерті | Москва, Росія[1] |
| Поховання | Домодєдовське кладовищеd |
| Громадянство |
 СРСР→ Росія |
| Alma mater | Театральний інститут імені Бориса Щукіна (1954) |
| Професія | акторка |
| Кар'єра | 1954—1995 |
| IMDb | ID 0069392 |
Ніна Борисівна Бєлобородова (нар. 26 травня 1931, Новосибірськ, Російська СФРР, СРСР — пом. 11 травня 1995, Москва, Росія) — радянська і російська актриса театру і кіно.
Біографія[ред. | ред. код]
Ніна Бєлобородова народилася 26 травня 1931 року. У 1954 році вона закінчила Вище театральне училище ім. Б. В. Щукіна (курс Ганни Орочко). Грала в Центральному академічному театрі Радянської Армії.
Померла 11 травня 1995 року, похована на Домодєдовському кладовищі.
Роботи в театрі[ред. | ред. код]
- «Вишневий сад» (Антона Чехова) — Дуняша
- «Барабанщица» Афанасій Салинського — Зоя Парамонова
- «Пан Пунтила і його слуга Матті» Бертольта Брехта . Постановка Б. Сітко та С. Сапгіра. — Фіна
- «А зорі тут тихі…» — Ліза Бричкина
Виділяється її виконання в постановці театром п'єси «Світлий травень» Леоніда Зоріна ролі Тані Рожнової — сержанта, радистки, в цій ролі, «яка складається з двох крихітних сцен, зашифрована історія, яка могла б стати в прозі романом»[2], і актриса впоралася з нею так, що показала цю роль в іншому світлі, затьмаривши головну героїню — навіть для автора п'єси:
Роль Тані Рожнової була не головною в п'єсі, але запам'яталася вона мені, можливо, яскравіше інших, хоча в спектаклі, відмінно поставленому покійним Д. В. Тункелем, прекрасно проявили себе багато чудових акторів. Думаю, що вся справа була в тій надзвичайній достовірності, яку принесла з собою Ніна Бєлобородова. Це була сама правда, саме життя.
Багато, що здавалося мені в роботі над п'єсою головним, центральним, згодом відступило на другий план, а історія втраченого щастя демобілізованої дівчини-сержанта раптом постала виконаного глибокого значення і дала мені зрозуміти серцем, а не розумом, нелегкі шляхи людських доль.
Фільмографія[ред. | ред. код]
- 1960 — Проста історія — Віра, сестра Ваньки Ликова
- 1961 — А якщо це кохання? — Людмила Миколаївна, класний керівник
- 1962 — Грішниця — Валя
- 1964 — Велика руда — медсестра
- 1972 — Слідство ведуть ЗнаТоКі. Нещасний випадок — Катя, диспетчер (немає в титрах)
- 1975 — Мисливець за браконьєрами — тітка Віра
- 1978 — Слідство ведуть ЗнаТоКі. «Букет» на прийомі — лікар
- 1978 — Ецитонів Бурчеллі — домробітниця Дуня
- 1978 — Кіт у мішку — колгоспниця
- 1981 — Слідство ведуть ЗнаТоКі. З життя фруктів (2-га серія) — дружина Старухіна
- 1982 — Кілька крапель
- 1985 — Незважаючи на похилий вік — жінка з подарунком — валянками
- 1987 — Білі троянди, рожеві слони — обвинувателька
- 1993 — Вмирає душа
- 1995 — Сретенка… Зустрічі
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Белобородова Нина Борисовна // Киносозвездие
- ↑ Зорин Л. Театральная фантазия. Одиннадцать пьес. М., «Искусство», 1974.
- ↑ Л. Зорин - // Журнал «Театр», том 29, ч. 1, 1968 - стр. - 9-10
Посилання[ред. | ред. код]
- Бєлобородова Ніна Борисівна [Архівовано 13 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Кіносозвездие, 2013
- КиноПоиск: Ніна Бєлобородова [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
|
