Бєлявський Олександр Генріхович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Олександр Генріхович Бєлявський
Beliavsky Bled 2002.jpg
Олександр Бєлявський, 2002
Країна СРСР СРСР
Дата народження 17 грудня 1953(1953-12-17) (61 рік)
Львів
Титул Гросмейстер (1975), Чемпіон СРСР 1974, 1980, 1987, 1990 рр.
рейтинг ФІДЕ 2628 (№ 148 у рейтингу ФІДЕ у березні 2015 року)
Піковий рейтинг 2710 (8 місце — липень 1997 року) — 3 місце (2640 — липень 1985 року)

Олександр Генріхович Бєлявський (* 17 грудня 1953, Львів) — радянський, український і словенський шахіст. Міжнародний гросмейстер (1975) .

Рейтинг на березень 2015 року — 2628 (148-е місце у світі, 2-е у Словенії).

Біографічні відомості[ред.ред. код]

З 1994 виступав за Словенію. У 20 років став чемпіоном світу серед юніорів, у 21 рік — міжнародним гросмейстером. Чемпіон СРСР 1974, 1980, 1987 і 1990 років. У 1983 році поступився у претендентському матчі за шахову корону майбутньому чемпіонові світу Ґаррі Каспарову. У складі збірної СРСР чотири рази вигравав золоті медалі Всесвітніх шахових олімпіад, а також командні чемпіонати світу й Європи. Зараз український гросмейстер виступає за збірну Словенії, проте, як і раніше, живе у Винниках біля Львова.

Шахова кар'єра[ред.ред. код]

Вже у 14 років став майстром спорту СРСР, виконавши норму в 1968 році на турнірі у Вільнюсі. Через рік Бєлявський — наймолодший учасник на юнацькому турнірі в Гронінгені, де набрав 6 очок з 9 і зайняв 3-е місце. Попереду нього були угорець Адорьян, Андраш і югослав Любомир Любоєвич.

У 1973 Бєлявський домігся права брати участь у юнацькій першості світу в англійському місті Тіссайд і став чемпіоном, набравши 8,5 очка з 11 можливих. На міжнародному турнірі 1974 в Лас-Пальмасі, розділивши 3-4-е місця, отримав перший гросмейстерський бал. Потім був блискучий успіх в чемпіонаті СРСР — 1-2-е місця з Михайлом Талем.

Бєлявський поступово висунувся в число найсильніших шахістів світу. Його результат на міжнародному турнірі в Аліканте(1978) є одним з найвидатніших в історії: 13 очок в 13 партіях. Бєлявського запрошували на представницькі турніри. Серед них був, наприклад, турнір в Бадені (1980), в якому брали участь гросмейстери, які мали коефіцієнт близько 2600. Бєлявський розділив 1-2-е місця з Борисом Спаським.

На початку 1981 він знову став чемпіоном СРСР, на цей раз разом з Псахісом, а в жовтні Олександр виграє традиційний міжнародний турнір в голландському місті Тілбурзі, випередивши знаних майстрів Петросяна, Портіша, Тіммана, Любоєвича, Андерссона, Каспарова, Спаського.

У 1982 році успішно виступив на Міжзональний турнірі в Москві, посівши 2-е місце, слідом за Гаррі Каспаровим, і отримав право брати участь в Претендентському матчі. Жереб звів його в першому ж матчі з Гаррі Каспаровим, який вважав Олександра найнебезпечнішим суперником. Бєлявський програв матч з рахунком 3:6 (+1, −4, = 4).

Та невдача не зламала Бєлявського. Він був одним з лідерів збірної СРСР на всіх командних змаганнях з 1982 року, в тому числі — 1-е місце на 1-й дошці в 1984 році, показав найкращий результат у матчі з обраними шахістами світу. Втретє стає чемпіоном СРСР у 1987 році.

Продовжувало зростати і число перемог на престижних міжнародних турнірах — Вейк-ан-Зеє (1984 і 1985), Лондон (1985), Сочі (1986), Тілбург (1988), Мюнхен (1990), Амстердам (1990), Белград (1993), Чачін (1996), Поляниця-Здруй (1996)

Тренував Марію Музичук під час Чемпіонату світу з шахів серед жінок 2015, у якому вона здобула перемогу[1].

Примітки[ред.ред. код]

  1. Алексей Кузнецов. Шахматная королева Мария // Радио Свобода, 06.04.2015. (рос.)

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]