Бєлєвцев Яків Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бєлєвцев Яків Миколайович
Народився 7 (20) квітня 1912
Орєхово[d], Землянський повітd, Воронезька губернія, Російська імперія[1]
Помер 29 серпня 1994(1994-08-29)[1] (82 роки)
Київ, Україна[1]
Країна Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Ukraine.svg Україна
Діяльність геолог
Alma mater НГУ (1937)
Науковий ступінь доктор геолого-мінералогічних наук[d] (1952)
Заклад Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Членство НАН України
Нагороди
орден Леніна орден Жовтневої Революції орден Трудового Червоного Прапора орден «Знак Пошани»
Сталінська премія Державна премія Української РСР у галузі науки і техніки

Я́ків Микола́йович Бєлє́вцев (7 квітня 1912, Орєхово — 29 серпня 1994, Київ[2]) — український радянський геолог, чл.-кор. АН УРСР.

Народився в с. Орєхові Касторенського району Курської області

Після закінчення Дніпропетровського гірничого інституту (1937) протягом 1.6 років працював у виробничих геологічних установах.

З 1952 — доктор геол.-мінералогіч. наук.

З 1953 Бєлєвцев — професор Київського університету, завідувач відділу Інституту геологічних наук АН УРСР.

Праці[ред. | ред. код]

Основні роботи присвячені геології та генезису залізних руд Криворізького басейну, питанням розвідування рудних родовищ докембрійського віку.

Бєлєвцевом опубліковані 54 роботи, з них 4 монографії.

Відзнаки і нагороди[ред. | ред. код]

Бєлєвцев нагороджений орденом Леніна та іншими орденами і медалями.

Сталінська премія, 1951.

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]