Бєлєвцев Яків Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бєлєвцев Яків Миколайович
Народився 7 (20) квітня 1912
Орєхово[d], Землянський повітd, Воронезька губернія, Російська імперія[1]
Помер 29 серпня 1994(1994-08-29)[1] (82 роки)
Київ, Україна[1]
Країна Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Ukraine.svg Україна
Діяльність геолог
Галузь геологія
Alma mater Дніпровська політехніка (1937)
Науковий ступінь доктор геолого-мінералогічних наук[d] (1952)
Вчене звання професор
Заклад Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Членство НАН України
Нагороди
орден Леніна орден Жовтневої Революції орден Трудового Червоного Прапора орден «Знак Пошани»
Сталінська премія Державна премія Української РСР у галузі науки і техніки

Я́ків Микола́йович Бєлє́вцев (7 квітня 1912, Орєхово — 29 серпня 1994, Київ[2]) — український радянський геолог, чл.-кор. АН УРСР.

Народився в с. Орєхові Касторенського району Курської області

Після закінчення Дніпропетровського гірничого інституту (1937) протягом 1.6 років працював у виробничих геологічних установах.

З 1952 — доктор геол.-мінералогіч. наук.

З 1953 Бєлєвцев — професор Київського університету, завідувач відділу Інституту геологічних наук АН УРСР.

Праці[ред. | ред. код]

Основні роботи присвячені геології та генезису залізних руд Криворізького басейну, питанням розвідування рудних родовищ докембрійського віку.

Бєлєвцевом опубліковані 54 роботи, з них 4 монографії.

Відзнаки і нагороди[ред. | ред. код]

Бєлєвцев нагороджений орденом Леніна та іншими орденами і медалями.

Сталінська премія, 1951.

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]