Біберович Іван
| Біберович Іван | |
|---|---|
 | |
| Народився | 21 серпня 1854 Коломия, Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія |
| Помер | 15 листопада 1920 (66 років) Коломия, Станиславівське воєводство, Польська Республіка |
| Національність | українець |
| Громадянство | Австро-Угорщина ЗУНР УНР  |
| Діяльність | актор, режисер, перекладач |
| Дружина | Біберовичева Іванна Антонівна |
| Діти | Біберович Ярослав Іванович, Біберович Володислав Іванович |
Іва́н Біберо́вич (справжнє прізвище – Бігорович[1]; 21 серпня 1854, Коломия[2] — 15 листопада 1920, Коломия) — український актор, режисер, перекладач драматичних творів та директор українського театру в Галичині. Чоловік Іванни Біберовичевої, батько Ярослава та Володислава Біберовичів.
1872 року вступив до приватної театральної трупи А. Моленцького, полишивши навчання у Тернопільській гімназії. 1874 року перейшов до трупи Руського народного театру товариства «Руська бесіда». 1879 року одружився з акторкою цього театру Іванною Коралевич (сценічний псевдонім до шлюбу Ляновська) і 1880 року разом з нею перейшов до приватної трупи Омеляна Бачинського. 1881 року повернувся до Руського народного театру товариства «Руська бесіда», а упродовж 1882—1892 років був директором цього театру. Роки його керівництва театром (разом з режисером І. Гриневецьким) С. Чарнецький назвав «золотим віком» галицько-українського театру, оскільки тоді репертуар трупи було збагачено найкращими творами української та світової драматургії[3][4].
Як актор відзначався в ролях лірико-драматичного плану: Петро («Наталка Полтавка» І. Котляревського), Гриць («Ой не ходи, Грицю…» М. Старицького), Борис («Гроза» О. Островського), Андрій («Глитай, або ж Павук» М. Кропивницького. Також успішно виконував героїчні ролі в історичних трагедіях: Антось Ревізорчук («Верховинці» Ю. Коженьовського, Назар Стодоля («Назар Стодоля» Т. Шевченка), Федько Острозький («Федько Острозький» Ом. Огоновського), князь Олег («Олег Святославич Овруцький» К. Устияновича), князь Ярополк («Ярополк Перший Святославич, великий князь київський» К. Устияновича)[3][4].
Після переїзду 1894 року на постійне проживання в Коломию працював урядником-касиром у «Касі ощадності» та був режисером місцевих аматорських театральних гуртків «Першого літературно-драматичного товариства імені Г. Квітки-Основ'яненка», «Руського жіночого кружка у Коломиї», «Українського педагогічного товариства», аматорського польсько-українського «Народного театру».
Помер 15 листопада 1920 року у Коломиї, похований на цвинтарі «Монастирок»[4].
На пошану Івана Біберовича у 1993 році названо вулицю у Львові[5][6]. Також на честь родини Біберовичів у 1990 році названа вулиця в Коломиї[4].
- ↑ Волошинський Б. Тайни скрегітливого механізму мандрівного театру (До 165-ліття від дня народження Івана Біберовича) // Просценіум. — 2019. — № 1—2 (53—54). — С. 7-18.
- ↑ Віртуальні виставки повнотекстова віртуальна довідка із серії «Митці ювіляри»: «Корифеї театру» до Міжнародного дня театру. Біберович Іван. ounb.km.ua. Хмельницька обласна універсальна наукова бібліотека. Архів оригіналу за 28 червня 2025. Процитовано 5 липня 2025.
- ↑ а б Б. І. Волошинський. Біберович Іван // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2003. — Т. 2 : Б — Біо. — 872 с. — ISBN 966-02-2681-0.
- ↑ а б в г Волошинський Б. Іван Біберович: «пізнати усі тайни скрегітливого механізму мандрівного театру» // Родина Біберовичів: історичні нариси. — Івано-Франківськ : Лілея-НВ, 2021. — С. 57-88. — ISBN 978-966-668-549-3.
- ↑ Імена видатних людей у вулицях Львова, 2001, с. 15.
- ↑ Довідник перейменувань вулиць і площ Львова, 2001, с. 8.
- Б. І. Волошинський. Біберович Іван // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2003. — Т. 2 : Б — Біо. — 872 с. — ISBN 966-02-2681-0.
- Волошинський Б. Іван Біберович: «пізнати усі тайни скрегітливого механізму мандрівного театру» // Родина Біберовичів: історичні нариси. — Івано-Франківськ : Лілея-НВ, 2021. — С. 57-88. — ISBN 978-966-668-549-3.
- Волошинський Б. Тайни скрегітливого механізму мандрівного театру (До 165-ліття від дня народження Івана Біберовича) // Просценіум. — 2019. — № 1—2 (53—54). — С. 7-18.
- Громов С. Імена видатних людей у вулицях Львова. — Львів : НВФ «Українські технології», 2001. — 172 с. — 200 прим. — ISBN 978-617-629-077-3.
- Мельник Б. В. Покажчик сучасних назв вулиць і площ Львова // Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. XIII—XX століття. — Львів : Світ, 2001. — 128 с. — 5000 прим. — ISBN 966-603-115-9.
- Б. Мельничук Біберович Іван // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 121. — ISBN 966-528-197-6.
- Пилипчук Р. Історія українського театру (від витоків до кінця XIX ст.). — Львів : Видавництво ЛНУ імені Івана Франка, 2019. — 356 с. — ISBN 978-617-10-0507-5.
- Чарнецький С. Нарис історії українського театру в Галичині // Історія українського театру в Галичині. Нариси, статті, матеріали, світлини. — Львів : Літопис, 2014. — С. 98. — ISBN 978-966-8853-44-9.
- Біберович Іван. irp.te.ua. Регіональний інформаційний портал «Тернопільщина». 12 березня 2023. Архів оригіналу за 19 березня 2023. Процитовано 5 липня 2025.
 | |
|---|---|
| Література та бібліографія | |
| Нормативний контроль |