Бульвар Тараса Шевченка (Київ)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Бібіковський бульвар)
Перейти до: навігація, пошук
Бульвар Тараса Шевченка
Київ
Bulvar Shevchenko1.jpg
Місцевість центр, Нова Забудова
Район Шевченківський
Назва на честь Т.Г. Шевченка
Історичні відомості: колишні назви
Бульварне шосе, вул. Бульварна, Університетський бульв., Бібіковський бульв., Ровноерштрассе
Загальні відомості
Протяжність 1,8 км
Координати початку 50°26′32″ пн. ш. 30°31′12″ сх. д. / 50.442389° пн. ш. 30.520083° сх. д. / 50.442389; 30.520083Координати: 50°26′32″ пн. ш. 30°31′12″ сх. д. / 50.442389° пн. ш. 30.520083° сх. д. / 50.442389; 30.520083
Координати кінця 50°26′47″ пн. ш. 30°29′40″ сх. д. / 50.446472° пн. ш. 30.494694° сх. д. / 50.446472; 30.494694
Поштові індекси 01004 (початок), 01030 (середина), 01032 (кінець)
Транспорт
Найближчі станції метро Kiev Metro First Line logo.svg «Університет»
Kiev Metro First Line logo.svg «Вокзальна»
Автобуси А 24, 114, 118
Трамваї лінія існувала у 1892—1940-х рр.
Тролейбуси Тр 5, 8, 9, 17
Маршрутні таксі Мт 189, 228, 230, 231, 429, 433, 450, 570, 575
Зупинки громадського транспорту «Бульвар Тараса Шевченка», «Володимирська вулиця», «Вулиця Івана Франка», «Станція метро "Університет"», «Академія адвокатури України»
Найближчі залізничні станції Київ-Пасажирський
Рух двосторонній
Покриття асфальт
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Храми Володимирський собор
Державні установи РДА Шевченківського р-ну
Навчальні заклади Національний медичний університет ім. О. Богомольця, Національний педагогічний університет ім. М. П. Драгоманова, Академія адвокатури України
Медичні заклади Міська клінічна лікарня № 18
Заклади культури Музей Т. Г. Шевченка, Будинок національних творчих колективів України
зовнішні посилання
У проекті OpenStreetMap пошук у Nominatim
commons:Бульвар Тараса Шевченка у Вікісховищі

Бульва́р Тара́са Шевче́нка — вулиця в Шевченківському районі Києва, місцевості Афанасівський яр, Нова Забудова. Пролягає від Бессарабської площі до площі Перемоги.

Прилучаються вулиці Пушкінська (перетинає), Терещенківська (перетинає), Володимирська (перетинає), Леонтовича, Івана Франка, Пирогова, Михайла Коцюбинського, Симона Петлюри, провулок Алли Горської, площа Перемоги.

Назви[ред.ред. код]

Бібіковський бульвар, фото др. пол. XIX ст.

Назви вулиці:

Історія[ред.ред. код]

Бульвар Тараса Шевченка як міську вулицю прокладено у 30-х роках XIX століття (не пізніше 1834 року). Одночасно зі спорудженням на сусідній Володимирській вулиці будівлі Київського університету посеред вулиці було посаджено алею — спершу каштанів, згодом — з 40-х років XIX століття — тополь, що й понині є візитівкою вулиці.

Першою кам'яною спорудою був теперішній будинок № 27 (колишній будинок арештантських рот), що певний час знаходився поза офіційною межею міста.

1839 року вздовж лівого боку вулиці закладено ботанічний сад — нині Ботанічний сад імені академіка Олександра Фоміна або Старий ботанічний сад.

У 40-х—50-х роках XIX ст. було споруджено будівлі Кадетського корпусу, згодом 1-ї гімназії(1850) — тепер № 14; 2-ї гімназії(1856) — тепер № 18; а також особняк (майбутній Н. Терещенка, 1842) — тепер № 12. У 1857 року в кінці бульвару, на тодішній межі Києва було зведено Тріумфальні ворота (знаходилися на місці сучасного Повітрофлотського шляхопроводу).

Бібіковський бульвар, 1888 рік

У 60-х роках XIX ст. на Галицькій площі було зведено єдину в історії Києва залізну церкву (з чавунних плит) — церкву Іоана Златоуста.

Тоді ж на вільній ділянці між Гімназичною (нині — Леонтовича) та Святославською (нині — Івана Франка) вулицями було розпочато будівництво Володимирського собору (зводився 18621882 року, до 1896 року тривали оздоблювальні роботи та розписи собору). Місце для будівництва було визначено особисто Миколою І.

У 70-х — 90-х роках XIX ст. — на початку XX ст. відбувається інтенсивна забудова обабіч бульвару: зводяться як особняки (№ 13, № 34) або прибуткові чи звичайні житлові будівлі (№№ 1, 3, 4, 9, 11, 19, 26, 31, 36, 46, 48), так і громадські об’єкти (комплекс університетських клінік — № 17, комплекс Комерційного інституту — № 22-24, готелі «Марсель» — № 3, «Паласт-Отель» — № 7, приватна гімназія — № 23), а також промислові споруди (Тютюнова фабрика — кол. № 72, нині проспект Перемоги, 6; зруйнована).

1872 року на стику бульвару та вулиці Безаківської було встановлено пам'ятник О. Бобринському (нині на цьому місці пам'ятник М. Щорсу), 1946 року на початку бульвару встановлено пам'ятник В. Леніну.

У 1985 році частину бульвару Тараса Шевченка між площею Перемоги та Повітрофлотським шляхопроводом приєднали до колишнього Брест-Литовського проспекту, що тоді ж був перейменований на проспект Перемоги.

Рішенням виконкому міськради від 20.03.1972р. №363 бульвар Тараса Шевченка внесено до переліку територій та об’єктів Природно-заповідного Фонду України, як ботанічну пам’ятку природи місцевого значення.

За пострадянської доби уздовж бульвару реалізовано масштабні проекти комерційного будівництва, що супроводжувалися знесенням старих споруд і поступово змінюють масштаб історичної забудови (житлово-офісний комплекс — № 11; готель «Хілтон» — № 28–30; комплекс «Європа Плаза» — № 33–37; висотна будівля у дворі № 27).

Установи та заклади[ред.ред. код]

Вид на фасад і центральний вхід до готелю «Прем'єр-Палас», січень 2009 року
бульвар Шевченка від пам'ятника Щорсу до площі Перемоги
бульвар Шевченка на схід від площі Перемоги

Будівлі, що становлять історичну цінність, пам'ятки архітектури[ред.ред. код]

  • №  3 (прибутковий будинок та флігель, 1897, архітектори Стефан Рикачов та Андрій Краусс)
  • № 4 (особняк-флігель та фасадний будинок, 1875; 1901, архітектори Олександр Шіле (флігель) та Йосип Зекцер)
  • № 5 (готель, 1909–1910, архітектори Адольф Мінкус та Федір Троупянський)
  • № 7 (готель, 1911–1912, архітектор Йосип Зекцер)
  • № 12 (особняк, 1842, перебудова 1875)
  • № 14 (колишня гімназія, 1850–1852, архітектор Олександр Беретті)
  • № 18 (колишня гімназія, 1856, архітектор Олександр Беретті)
  • № 20 (Володимирський собор, 1862–1896)
  • № 22—24 (навчальні заклади, 1870-ті — 1910-ті рр.)
  • № 23 (початок XX ст.)
  • № 31 (житлова будівля, кінець ХІХ — початок XX ст.)
  • № 34 (особняк, 1874–1875)
  • № 36 (житлова будівля, 1873, архітектор Володимир Ніколаєв)
  • № 46 (житлова будівля, початок XX ст.)
  • № 48 (житлова будівля, межа ХІХ–XX ст.)
  • № 58 (житлова будівля, XX ст.)

Визначні люди, пов'язані з бульваром Тараса Шевченка[ред.ред. код]

Будинки № 8, 12, 34 з 1870-х років належали родині цукрозаводчиків і меценатів Терещенків.

У будівлі 1-ї гімназії в різний час жили, працювали або навчалися Микола Пирогов, Володимир Вернадський, Анатолій Луначарський, Михайло Булгаков (навчався 19011909), Костянтин Паустовський (навчався 19041912), Олександр Богомолець, Серж Лифар.

У будівлі 2-ї гімназії навчалися або працювали Павло Чубинський, Михайло Чалий, Іван Сошенко, Іван Вернадський, Володимир Орловський, Агатангел Кримський (навчався 18831885), Рейнгольд Глієр (закінчив 1894), Отто Шмідт (закінчив 1909), Олександр Русов (чоловік Софії Русової), підготовчий клас закінчив М. Булгаков.

Володимирський собор розписували художники Віктор Васнецов, Михайло Нестеров, Адріян Прахов, Микола Пимоненко, Сергій Костенко, Вільгельм Котарбінський, брати Свєдомські, Михайло Врубель.

У клініці Університету лікувався Михайло Коцюбинський.

До комплексу Комерційного інституту (нині тут Національний педагогічний університет ім. М. П. Драгоманова) входив колишній житловий будинок, де 1877 року народився поет та художник Максиміліан Волошин (№ 24).

Цікаві факти[ред.ред. код]

Алея тополь на бульварі є найдовшою у Європі: довжина близько 1,5 км.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Часть оффиціальная [ О наименованіи нѣкоторыхъ улицъ и площадей въ Кіевѣ ] // Кіевлянинъ. — 1869. — № 95. — 14 августа. — С. 1–2. (рос. дореф.) Архівовано з першоджерела 15 березня 2013.
  2. От Киевского Исполкома. Приказ коллегии городского хозяйства // Вісти / Известия. — 1919. — № 29. — 23 марта. — С. 4. (рос.) Архівовано з першоджерела 3 серпня 2014.
  3. Переименование улиц // Известия / Вісти. — 1920. — № 13. — 4 января. — С. 4. (рос.) Архівовано з першоджерела 3 серпня 2014.
  4. Постанова виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 6 грудня 1944 року № 286/2 «Про впорядкування найменувань площ, вулиць та провулків м. Києва». Дод. № 1. Дод. № 2. // Державний архів м. Києва, ф. Р-1, оп. 4, спр. 38, арк. 65–102. Архівовано з першоджерела 22 червня 2013. Архівовано з першоджерела 22 червня 2013. Архівовано з першоджерела 22 червня 2013.
  5. Себта Т. Топонімічні перейменування в окупованому Києві // Київ і кияни. Матеріали щорічної науково-практичної конференції (Музей історії міста Києва). — К.: Кий, 2010. — Вип. 10. — С. 195–213.

Джерела[ред.ред. код]


Київ Це незавершена стаття про Київ.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.