Біганенко Ничипір Ілліч

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ничипір Ілліч Біганенко
Biganenko NikifIlich.jpg
Народження 23 червня 1914(1914-06-23)
Плескачівка
Смерть 27 червня 1977(1977-06-27) (63 роки)
Київ, СРСР
Поховання
Рід військ RAF A emb-Artillery1924.gif артилерія
Освіта Військова академія імені М. В. Фрунзе
Роки служби 19351970
Партія КПРС
Звання CCCP army Rank general-major infobox.svg Генерал-майор
Війни / битви Німецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора
Орден Червоного Прапора Орден Суворова III степеня Орден Вітчизняної війни II ступеня Орден Червоної Зірки
Орден Червоної Зірки Орден Червоної Зірки

Ничипір Ілліч Біганенко (23 червня 1914, Плескачівка — 27 червня 1977) — радянський офіцер, Герой Радянського Союзу (1945), в роки німецько-радянської війни командир 124-го гвардійського артилерійського полку 52-ї гвардійської стрілецької дивізії 3-ї ударної армії 1-го Білоруського фронту, гвардії підполковник.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 23 червня 1914 року в селі Плескачівці (нині Смілянського району Черкаської області) в селянській родині. Українець. Член КПРС з 1942 року. У 1935 році закінчив робітфак. Вчився в Мелітопольському педагогічному училищі.

У 1935 році призваний до лав Червоної Армії. У 1937 році закінчив Київське артилерійське училище. У боях німецько-радянської війни з червня 1941 року. Воював на 1-му Білоруському фронті.

Відзначився у Берлінській операції. За період боїв з 16 квітня по 2 травня 1945 року на підступах до Берліна й у самому місті полк знищив 6 танків, 11 штурмових гармат, 20 гарматг і мінометів, 5 реактивних установок, 14 дзотів і бліндажів, сотні солдатів і офіцерів противника, 425 було взято в полон. Був поранений, але продовжував керувати боєм.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 31 травня 1945 року за зразкове командування полком і проявлені при цьому особиста мужність і героїзм гвардії підполковнику Ничипору Іллічу Біганенку присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 7378).

Після закінчення війни продовжував службу в армії. У 1960 році закінчив курси при Військово-артилерійській командній академії, в 1965 році — Військову академію імені М. В. Фрунзе. Депутат Верховної Ради СРСР 2-го і 3-го скликань. З 1970 року генерал-майор Н. І. Біганенко — у відставці.

Могила Ничипора Біганенка

Помер 27 червня 1977 року. Похований у Києві на Лук'янівському військовому кладовищі.

Нагороди[ред. | ред. код]

Нагороджений орденом Леніна, чотирма орденами Червоного Прапора, орденом Суворова 3-го ступеня, орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня, трьома орденами Червоної Зірки, медалями.

Література[ред. | ред. код]

  • Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Том 1. М.: Воениз., 1987
  • За Отчизну, свободу и честь! Книга 4. Горький, 1975
  • Они отстояли мир. — Дніпропетровськ: Промінь, 1985