Бігус Денис Станіславович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Денис Бігус
Denys Bihus, 2019, 03.jpg
Народився 15 жовтня 1985(1985-10-15) (36 років)
Вінниця
Громадянство Україна Україна
Місце проживання м. Київ
Діяльність журналіст, ведучий, редактор
Відомий завдяки журналістські розслідування
Alma mater Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Знання мов українська і російська
Учасник російське вторгнення в Україну (2022)
Посада редактор та ведучий «Наші гроші з Денисом Бігусом»
У шлюбі з Катерина Соболєва
Діти Ксенія, Аліса
Нагороди
Сайт bihus.info

Денис Станіславович Бігус (нар. 15 жовтня 1985(19851015), Вінниця, Українська РСР) — український журналіст, автор ідеї, редактор та ведучий телепередачі «Наші гроші з Денисом Бігусом» (з 2013), кореспондент міжнародної мережі журналістів-розслідувачів OCCRP (з 2013), викладач Української медіа-школи та школи журналістики «Української правди» (з 2015).

Походження та навчання[ред. | ред. код]

Денис Бігус народився 1985 року у Вінниці.

У 2000—2004 роках навчався на історичному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка за спеціальністю «історія слов'ян».[1][неякісне джерело]

Журналістська діяльність[ред. | ред. код]

Ще під час навчання у ВНЗ з квітень по червень 2002 року Денис Бігус писав тексти до видання «Мій комп'ютер» про інтернет-сервіси та комп'ютерні ігри. У серпні 2002 року був обраний прес-секретарем Культурно-просвітницького центру «Дружба» при Міністерстві культури України. Після звільнення у березні 2003 року декілька тижнів молодий журналіст виконував обов'язки редактора «Київський капіталіст» Медіагрупи РІА. Далі навчаючись на історика у 2004 році і далі займався журналістикою. Спочатку під час виборів редактором районної газети «Дніпрянська правда» (передвиборчий проєкт забудовника з Дніпровського району Києва), а потім позаштатним кореспондентом газети «Вечірні вісті».

Після закінчення вишу у вересні 2004 року був призначений на посаду кореспондента політичного відділу інформаційного агенства «Інтерфакс-Україна». Активно підтримував Помаранчеву революцію в Києві. Відповідно, у лютому 2005 року перейшов до 5-го каналу кореспондентом програми «Новий час». Також одночасно він працював нічним випускаючим редактором ІА «Інтерфакс-Україна» (до січня 2008 року).

У березні 2006 року Денис Бігус був призначений редактором новин порталу Сьогодні. Потім — кореспондентом сайту «Економічна правда», а також журналістом відділу політики газети «Час», редактором відділу політики газети «Українська газета», позаштатним кореспондентом телеканалу КРТ.

У серпні 2006 року дещо змінив профіль журналістської діяльності. Денис Бігус був призначений редактором відділу новин, а потім головним редактором інформаційного агенства «Друга смуга». Але у січні 2008 року взагалі покинув журналістику.

Торгівля та бізнес[ред. | ред. код]

« В 2008 році втомився від фауни та втік до флори - вирощував ялинки, - так охарактеризував цей період життя Денис Бігус. «

З січня по листопад 2008 року організував свій стартап під час економічної кризи 2008 року. Він займався торгівлею автохімією PRO TEC. Потім, у жовтні 2008 року організував "Центр ландшафтного дизайну «Дивосвіт», який працював до серпня 2010 року.

Телевізійні журналістські розслідування[ред. | ред. код]

У вересні 2010 року Денис Бігус повернувся до журналістики. І відразу у трьох ЗМІ — редактором стрічки новин видання «Главред» (до серпня 2011), редактором та диктором новин «Перша радіогрупа», а також спеціальним кореспондентом телеканалу ТВі. Остання діяльність згодом перемогла і він майже три роки пропрацював у програмах розслідувань «Знак оклику» та «ТендерНьюз». Відмовився від роботи на каналі у травні 2013 році після рейдерського захоплення каналу.

У травні 2013 року він перейшов на посаду кореспондента міжнародної мережі журналістів-розслідувачів OCCRP, де працює й зараз. Денис Бігус публікує свої розслідування у виданнях Kyiv Post та «Українська правда».

У липні 2013 Денис Бігус став автором та ведучим програми антикорупційних розслідувань «Наші гроші» (проєкт Bihus.info), яка була створена за його ініціативи. Також у цей час брав активну участь у Революції Гідності. У січні 2014 року організував склад з розподілу ліків «Фізразтров».

Вперше став відомим у лютому 2014 року після того, як Віктор Янукович покинув свою резиденцію Межигір'я, а в озері було втоплено його чорну бухгалтерію. Тоді Денис Бігус брав участь в проєкті ЯнуковичЛікс з відновлення та розшифруванням втоплених документів Януковича. Через місяць організував волонтерів для відновлення шредованих документів з офісу Сергія Курченка. Так постав новий проєкт Канцелярська сотня з допомогою якого наприкінці 2014 року було запущено проєкт Декларації. Потім — на початку 2015-го — проєкт ГарнаХата з подальшими проєктами з відкриття державних даних.

Денис Бігус засновник та власник ТОВ «Пітерфальк бюро», а також громадських організацій ТОМ 14 та «Канцелярська сотня». Його програма антикорупційних розслідувань «Наші гроші» (проєкт Bihus.info) виходить на телеканалах «24» та Перший національний.

Справа Свинарчуків[ред. | ред. код]

25 лютого 2019 року були оприлюднені матеріали журналістського розслідування[2] Bihus.info про розкрадання в оборонній сфері, за якими Олег Гладковський і його 22-річний син Ігор (раніше обидвоє носили прізвище Свинарчук) причетні до «багаторічної схеми вимивання сотень мільйонів гривень»[3] із українського оборонного комплексу[4].

3 липня 2020 року Подільський районний суд міста Києва визнав недостовірним, та такою, що порушує особисті немайнові права Ігоря Гладковського відеосюжет Bihus.info стосовно розкрадань у оборонній промисловості[5][6].

19 серпня 2020 року Денис Бігус заявив, що його внесли до бази сайту «Миротворець»[7] через матеріал про схеми розкрадання в оборонному комплексі України[8][9][10].

Викладацька діяльність[ред. | ред. код]

Навесні 2015 року також став працювати викладачем Української медіа-школи (спільний проєкт ДойчеВеллє та Національної асоціації мовників), а також школи журналістики «Української правди»[11].

Родина[ред. | ред. код]

  • Дружина: Катерина Ігорівна Соболєва. Її дядько: Олег Соболєв — колишній контррозвідник ФСБ, нині займається великим бізнесом. А його син Андрій Соболєв (двоюрідний брат Катерини) — підполковник ФСБ Росії. Однак за словами журналіста вони не спілкувались з 2012 року.[12].
  • Доньки: Ксенія та Аліса.

Нагороди та відзнаки[ред. | ред. код]

  • 2013 — «Честь професії» в номінації Найкраще розслідування (розслідування для ТендерНьюз про крадіжки на закупівлях Укртрансгазу).
  • 2014 — «Честь професії» в номінації «Найкраще розслідування» (розслідування в співавторстві з Аліною Стрижак для «Наші гроші» (ЗІК) про маєток Юрія Іванющенка).
  • 2014 — відзнака «Фаворит телепреси» (Телекритика, друге місце).
  • 2015 — Спеціальна міжнародна відзнака Global Shining Awards (проєкт ЯнуковичЛікс).
  • 2016 — The Bobs — «Найкраща інновація» та «Громадянська журналістика в мережі» (проєкт «Декларації»).
  • 2017 — Democracy Award-2017 — за визначний внесок у боротьбу з корупцією.
  • 2017 — Open Data Media Award — за найкращу ініціативу у сфері використання відкритих даних в журналістиці (Канцелярська сотня).
  • 2018 — премія «Високі стандарти журналістики-2018» — у категорії «За сталий, якісний медійний проєкт», медіа — Bihus.info[1] [Архівовано 8 січня 2019 у Wayback Machine.].

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Денис Бігус - Ведучі - Перший канал. 1tv.com.ua (укр.). Архів оригіналу за 25 березня 2019. Процитовано 28 серпня 2019. 
  2. Друзі Президента крадуть на оборонці (секретні переписки, ч.1-2)/// Наші гроші №257-258 (2019.02.25) на YouTube
  3. Оточення Порошенка курує розкрадання оборонки – ЗМІ. pravda.com.ua (укр.). Українська Правда. 25 лютого 2019. Архів оригіналу за 10 червня 2021. Процитовано 10 червня 2021. 
  4. Відкати і Росія: що відомо про розкрадання в Укроборонпромі (en-GB). 26 лютого 2019. Архів оригіналу за 10 червня 2021. Процитовано 10 червня 2020. 
  5. "Справа Свинарчуків": суд зобов'язав спростувати матеріали про розкрадання в "оборонці". epravda.com.ua. Економічна правда. 8 липня 2020. Архів оригіналу за 10 червня 2021. Процитовано 10 червня 2021. 
  6. Категорія справи № 758/2931/19: Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про захист немайнових прав фізичних осіб, з них; про захист честі, гідності та ділової репутації, з них:.. reyestr.court.gov.ua (укр.). 07.07.2020. Архів оригіналу за 19 травня 2021. Процитовано 10 червня 2021. 
  7. Бігус Денис Станіславович. Myrotvorets Research Center. 13 07 2020. Архів оригіналу за 10 червня 2021. Процитовано 10 червня 2021. 
  8. Журналіста Бігуса внесли до бази "Миротворця". ukrinform.ua. Укрінформ. 19.08.2020. Архів оригіналу за 10 червня 2021. Процитовано 10 червня 2021. 
  9. Бігуса внесли в базу "Миротворця" через сюжет про Свинарчуків (укр.). Українська Правда. 19 серпня 2020. Архів оригіналу за 10 червня 2021. Процитовано 10 червня 2021. 
  10. “Дивно, що не раніше” – Денис Бігус про “Миротворець”. bihus.info. Bihus.Info. 20 Серпня 2020. Процитовано 10 червня 2021. 
  11. Денис Бігус. Архів оригіналу за 25 березня 2019. Процитовано 16 березня 2019. 
  12. Бигус подтвердил, что брат его жены российский чиновник. Он подполковник ФСБ [Архівовано 18 квітня 2019 у Wayback Machine.](рос.)