Біг-бенд

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Біг бенд)
Перейти до: навігація, пошук

Біг-бенд (англ. big band — дослівно «великий колектив») — тип оркестру, що спеціалізується на виконанні переважно джазової музики і складається з двох груп — ритмічної та мелодичної (духової).

Історичний начерк[ред.ред. код]

Біг-бенд з'явився у 1920-х роках із зародженням джазу і набув великої популярності в 1930—1940-х роках в епоху свінґу. Зростання популярності танцювальних форм джазу, популярність великих танцювальних свят, балів, на яких грали біг бенди зумовили розширениння складів до декількох музикантів в кожній секції, що дозволяло досягати значної гучності звуку на великих танцювальних майданчиках.

Пізніше біг-бенди виконували джазову музику різних напрямків — таких, як, наприклад, кул-джаз (оркестр Джила Еванса) або ф'южн (оркестр Джако Пасторіуса). У СРСР з проникненням джазу в 1960-х роках з'являються оркестри подібного складу, що отримують назву естрадних. Репертуар сучасних біг-бендів може включати музику різних напрямків.

Інструментовка та склад оркестру[ред.ред. код]

Як правило, музика для біг-бендів є детально аранжованою, що залишає менше свободи для джазових солістів, на противагу малих джазових колективів, де більшу роль відіграє імпровізація. В епоху фрі-джазу існували також біг-бенди, що не користувалися нотованим записом (наприклад Sun Ra Arkestra, Art Ensemble of Chicago).

Біг-бенд ніколи не мав зафіксованого інструментального складу. Як правило, їх кількість варіювалась від 10 до 17 (іноді більше). Класичний склад біг-бенду — ритмічна секція (ударні, фортепіано, контрабас, гітара) і секція духових (іноді називають мелодична секція), що поділяється на підсекції труб, тромбонів та саксофонів.

Духова група біг-бенду як правило включає:

  • 5 саксофонів — 2 альта, 2 тенора, баритон. Кожен з саксофонів грає окрему партію. Лідером групи скасофонів є перший саксофоніст, що грає на альт-саксофоні.
  • 4 труби, кожен трубач грає окрему партію. Лідером групи труб є перший трубач, що грає найвищі ноти та найскладінші пасажи.
  • 4 тромбони — 3 тромбона та 1 бас-тромбон. Аналогічна групам труб.

У сучасному джазі застосовуються й інші духові інструменти — як дерев'яні (головним чином флейти та кларнети), так і мідні (флюгельгорни й туби). Також можуть застосовуватись вібрафон та струнні інструменти (т. зв. симфо-джаз).

Ритмічна група біг-бенду включає:

  • контрабас (або бас-гітару), що звичайно грає безперервно чвертками на 4/4. Басист задає біт та гармонічну основу.
  • фортепіано — в залежності від стилю, піаніст може грати окремі акценти, контрапункти, сольні фрагменти тощо.
  • гітару — гітарист у біг-бенді як правило грає простий ритм на 4/4, сольні епізоди вживаються рідко.
  • ударні інструменти — використовується ударна установка. Функцією ударних є підтримка свінгового ритму на райд-тарілці або хай-хеті, а також окремі збивки та акценти (застосовують барабани, том-томи, креш-тарілки та інші).

Традиційно під час виступу на естраді оркестр розміщується так: перший ряд — скасофони, потім тромбони, а за ними — труби. Праворуч або ліворуч знаходиться ритмічна група. Інколи оркестр розташовують інакше: саксофони сидять з одного боку, а мідні — з іншому. У будь-якому випадку виконавець першої партії повинен сидіти в центрі групи.

Ознаки зрілості джазового оркестру[ред.ред. код]

Серед найхарактерніших елементів, наявність яких вважається ознакою зрілості джазових оркестрів, дослідники відзначають:

  • точність у вступах і фразуванні;
  • звукове вирівнювання;
  • чистоту інтонації;
  • широкий динамічний діапазон.

Джерела[ред.ред. код]

  • Гобарт, І. Основи джазової імпровізації / І. Гобарт, І. Вассербергер ; пер. зі словацької. — К. : Музична Україна, 1980.