Біжучий такелаж

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Біжучий такелаж (нід. takelage (від takel — оснастка)) — троси і ланцюги, призначені для підйому вантажів і різних сигналів, підйому, опускання і зміни напрямку окремих частин рангоута щодо діаметральної площини судна, прибирання та постановки вітрил. Отже, біжучим такелажем називаються всі рухливі снасті, за допомогою яких проводяться роботи, пов'язані з тягою, вибиранням і травленням. У свою чергу, біжучий такелаж поділяється на біжучий такелаж рангоута і біжучий такелаж вітрил.

Біжучий такелаж рангоута[ред.ред. код]

Біжучий такелаж рангоута служить для переміщення рухомих частин рангоута з неробочого положення в робоче. До нього відносяться фали рангоута, браси, шкоти рангоута, топенанти, ернс-бакштаги. Фали рухливих реїв тягнуть самогальмуючими ручними лебідками або безпосередньо гинями.

Браси нижніх реїв і нижніх марсареїв зазвичай складають з коротких шкертелів з одношківними блоками і талів, ходовий кінець яких йде до брасової лебідки, корінний до кофель-планки.

Шкоти гіка бізані заводять попарно між одно- і двошківними блоками або між двома двошківними блоками залежно від розмірів гіка.

Топенанти верхніх реїв, що піднімаються, робляться глухими, тобто закріплюються постійно. При опущеному вниз реї вони беруть на себе частину його ваги, а при піднятому - вільно провисають. Топенанти нижніх, нерухомих реїв заведені шкентель-топенантом за нок рея і пропущені через відвідний блок біля топа щогли до топенант-талів, у кофель-планки, розташованої поблизу щогли. Бізань-гіка-топенанти (верхні, нижні і середні) служать для фіксації заданого похилого або горизонтального положення рангоута. Їх виготовляють із сталевого напівжорсткого троса з ланцюговими стропками на кінцях для регулювання довжини топенанта і проводять від топа стеньги до ноків гафелів і гіка.

Ернс-бакштаги (снасті, якими утримуються за нок верхньої і нижньої гафелі, коли трісель і бізань прибрані) заводяться довгими шкентелями і закінчуються талями, розташованими між одно- і двошківнимі блоками.

Біжучий такелаж вітрил[ред.ред. код]

Біжучий такелаж вітрил призначений для роботи безпосередньо з вітрилами і управління ними. На великих вітрильниках виготовляється з рослинних, синтетичних тросів і особливо гнучких сталевих тросів малого діаметру. До біжучого такелажа вітрил відносяться: фали вітрил, нірали, шкоти і контра-коти вітрил, галси, горденії та гітови.

Фали[ред.ред. код]

Фали кліверів і стакселів виготовляють з гнучкого сталевого троса. Фали кріпляться скобою до фалів кутка вітрила, проводяться паралельно штагам вгору до відвідного блока і вниз до горденя, виведеним до борту у кофель-планки. Кріпляться поперемінно з правого і лівого бортів починаючи з бом-клівера. З появою синтетичних вітрил їх такелаж виготовляється також з синтетичних тросів.

Фали трісельних вітрил, які прибираються до щогли з глухо закріпленими гафелями, проводять від нок-бензельного кута до блока у п'яти гафеля і вниз до кофель-планки біля щогли.

Нірали[ред.ред. код]

Нірали, якими прибирають косі вітрила (протистоять фалам), виготовляють з рослинного або синтетичного троса. Кріпляться корінним кінцем до фалів кутка вітрила і пропускаються через два-три біготки або баранці (точені дерев'яні колодки, призначені для відводу снастей), закріплені біля раксів, виводяться паралельно штагу до щогли на палубу.

Нірали вітрил бушприта виводять до спеціальної кофель-планки на чотири нагелі біля шпори бушприта.

Нірали трісельних вітрил проводяться по гафелях до ноків і блоків аналогічно фалам, але з протилежного боку гафелі. З їх допомогою прибирають нок-бензельний кут вітрила до щогли.

Шкоти[ред.ред. код]

Шкоти нижніх вітрил (фоків і гротів) великих сучасних вітрильних суден виготовляються з гнучкого сталевого троса і кріпляться корінним кінцем до шкотового кутка вітрила, далі через шків-гат — до ручного палубного шпиля для обтягування та кріплення на кнехти.

Шкоти нижніх марселів, брамселів і бом-брамселя виробляють зі сталевого гнучкого троса, іноді в окремі ділянки шкотів вставляють такелажні ланцюги і оснащують талями.

Шкоти верхніх марселів і брамселів зазвичай роблять глухими, шкотові кути вітрила кріплять спеціальними стропками і скобами кріплять до нижче розташованого рея.

Шкоти кліверів і стакселів — парні, по одному на кожен борт. На великих судах з вітрилами великої площі до шкотового кутка кріплять спочатку шкентелі з грушоподібними шкот-блоками, через який проводять звичайний гордень, закріпивши його корінний кінець за обух в палубі або в фальшборті, а ходовий - за нагель на кофель-планці.

Галси[ред.ред. код]

Галси нижніх вітрил повинні утримувати в потрібному положенні навітряний кут вітрила і шкоторину в натягнутому вигляді. Вони виготовляються з гнучкого сталевого троса з вплетеним, для зручності роботи руками, в ходовий кінець рослинним тросом. Корінний кінець галса кріпиться скобою до нижніх кутів вітрила разом зі шкотом. Ходовий кінець пропускають через каніфас-блок на палубу і направляють до шпилю або на кнехти.

Нижні кути фока і гротів, які мають з кожного борту по одному галсу і шкоту, поперемінно виконують функції галсового або шкотовий кута в залежності від того, яким галсом щодо вітру йде судно.

Галси кліверів і стакселів виконують глухими у вигляді коротких стропок, заведених від галсового кута вітрила до обуха штага.

Гордени[ред.ред. код]

Гордени прямих вітрил виробляють з гнучких сталевих, або рослинних тросів. Нок-гордени підтягують бічну шкаторину до рея при збиранні вітрила. Бік-гордени підбирають при збиранні вітрила до рея. Вони діляться на кожній половині вітрила на внутрішні, середні та зовнішні і закріплюються корінними кінцями за кренгельси нижніх шкоторин. Їх ходові кінці через гордень-блоки направлені до марсу і далі до бортових кофель-планок.

Гітови[ред.ред. код]

Гітови вітрил (нижнього марселя, нижнього брамселя і бом-брамселя) підтягують шкотові кути вітрил до ноків реїв.

У верхнього марселя і верхнього брамселя шкоти закріплюються наглухо. Тому тут гітови замінені ніралами і кріпляться корінними кінцями за обух нок-бугеля нижчерозташованого рея. При збиранні вітрила і спусканні рея, рухомого в даному випадку, на штатне місце ці рей-нірали дозволяють осаджувати рей донизу.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Морской Словарь, М, Военное издательство МО СССР, 1959
  • Морской Энциклопедический Словарь, Л-д, «Судостроение», 1991, ISBN 5-7355-0280-8
  • «Рангоут, такелаж и паруса судов XVIII века», К. Х. Марквард, Л-д, «Судостроение», 1991, ISBN 5-7355-0131-3