Бій біля мису Сарич

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бій біля мису Сарич
Перша світова війна
Sarych cap battle 1914.png
Дата 5 (18) листопада 1914 р.
Місце Чорне море
Результат жодна зі сторін бойове завдання не виконала
Противники
War Ensign of Germany (1903–1919).svg
Німецька імперія
Кайзерівські ВМС
Flag of Turkey.svg
Османська імперія
Naval Ensign of Russia.svg
Російська імперія
Чорноморський флот


Командувачі
Контр-адмірал
В. Сушон
Адмірал
А. А. Ебергард


Сили сторін
лінійний крейсер Гебен, легкий крейсер Бреслау броненосці: Євстафій, Іоанн Златоуст, Пантелеймон, Три Святителя, Ростислав;
крейсери: Кагул, Очаків, Алмаз;
есмінці: Гнівний, Зухвалий, Неспокійний, Пронизливий, Лейтенант Шестаков, Капітан Сакен, Лейтенант Зацаренний, Капітан-лейтенант Баранов і ще 4 есмінця


Бій біля мису Сарич — бойове зіткнення Російської Чорноморської ескадри з німецькими крейсерами «Гебен» і «Бреслау»[1], яке відбулося 5 листопада 1914 року. 16 серпня 1914 «Гебен» і «Бреслау» формально були передані Османській імперії і отримали відповідні назви «Yavuz Sultan Selim» і «Midilli», проте вони зберегли німецькі екіпажі і командувача, тому в тексті позначені під оригінальними іменами і приналежністю до кайзерівського флоту Німеччини. Бій звівся до перестрілки між лінкором «Євстафій» і «Гебен». Обидва кораблі отримали пошкодження, проте, користуючись перевагою у швидкості ходу, німецькі крейсери змогли відірватися від російської ескадри і втекти.

Передісторія[ред. | ред. код]

Віддаленість Босфору і обмеженість сил Чорноморського флоту, потребували періодичної заміни що беруть участь в операціях кораблів для ремонту і відпочинку екіпажів, не дозволяли вести постійну блокаду проток. Перевага «Гебена» у швидкості і озброєнні, в порівнянні з застарілими російськими броненосцями, змушувало Чорноморський флот виходити тільки групами, щоб не допустити знищення кораблів поодинці. У штабі Чорноморського флоту орієнтувалися на швидкість «Гебена» 29 вузлів; фактично ж через неполадки в котлах та неякісний ремонт в Османській імперії корабель розвивав швидкість не більше 24 вузлів, однак і це було більше, ніж у російських броненосців. Для протидії «Гебену» командування Чорноморського флоту розробило метод спільної стрільби групи броненосців по одній цілі. Перевірити дієвість методу представилася під час бою біля Сарича.

2 листопада Чорноморський флот майже в повному складі вийшов в похід для дій на морських комунікаціях біля берегів Анатолії. Російські лінкори обстріляли Трапезунд, а мінні загороджувачі «Костянтин» та «Ксенія» поставили міни біля османського узбережжя. Отримавши відомості про це, Сушон вирішив перехопити противника на зворотному шляху в Севастополі і за сприятливого розкладу атакувати його по частинах. 4 листопада «Гебен» (прапор контр-адмірала В. Сушона, німецький командир — капітан-цур-зее Р. Аккерман) і «Бреслау» (фрегаттен-капітан Кеттнер) вийшли з Босфора і попрямували до берегів Криму.

У той же день А. А. Ебергард, повертався з флотом в Севастополь, отримав по радіо повідомлення від Морського генерального штабу про те, що «Гебен» знаходиться в морі. Недолік вугілля не дозволив командуючому Чорноморським флотом здійснити пошуки супротивника, і Ебергард, наказавши посилити пильність, продовжив рухатися колишнім курсом, який, як незабаром з'ясувалося, вів до зустрічі з німецькими крейсерами.

Хід подій[ред. | ред. код]

Група броненосців російського Чорноморського флоту. Перший — «Євстафій»

Зустріч відбулася 5 (18) листопада на південному заході Ялти біля мису Сарич (широта 42°, довгота близько 34°). У цій точці в 11:40 крейсер Алмаз, що йшов в 3,5 милях попереду кільватерної колони з п'яти броненосців («Євстафій», «Іоанн Златоуст», «Пантелеймон», «Три Святителя» і «Ростислав») виявив великий дим і передав про це прожектором на флагман. Одночасно противник видав себе радіопереговорами, які в тумані вели «Гебен» з «Бреслау».

Російські кораблі почали скорочувати інтервали, міноносці підтяглися до ескадри. Ебергард розпорядився збільшити хід до 14 вузлів. Через півгодини «Алмаз» доніс: «Бачу ворога по носі». За наказом командувача він почав відхід до флоту, а незабаром відвернули й інші йшовші далеко на флангах між флотом і «Алмазом» крейсера «Пам'ять Меркурія» і «Очаків». Відхід був своєчасним — у швидкості російські крейсера значно поступалися «Гебену», і він міг би встигнути атакувати один з них.

Через сильний туман що тримався навкруги подальший бій звівся до основного поєдинку «Гебена» з «Євстафієм» яккий бачив його краще за всіх (капітан 1-го рангу В. І. Галанін). Керуючий вогнем бригади старший артилерист В. М. Смірнов перебував на «Іоанні Златоусті» (капітан 1-го рангу Ф. А. Винтер), однак стелючийся туман і дим з труб «Євстафія» не дозволив точно визначити відстань до противника. З цієї причини передана по радіо відстань «приціл 60» була насправді майже в півтора раза більша реальної. Снаряди всіх броненосців бригади, крім флагмана, летіли з великими перельотами.

Перестрілка тривала 14 хвилин. За цей час російські кораблі випустили з дистанції 34-40 кабельтових (6,3 — 7,4 км) 30 снарядів головного калібру («Євстафій» — 12, «Іоанн Златоуст» — 6, «Три Святителі» — 12). «Пантелеймон» (капітан 1-го рангу М. І. Каськов) через дим і туман противника не бачив і вогню не відкривав. Не стріляв по «Гебен» і відстав від ескадри «Ростислав» (капітан 1-го рангу К. А. Порембський), броненосець зробив кілька пострілів по «Бреслау» — два 254-мм і шість 152-мм снарядів. «Бреслау» відразу заспішив перейти на «підбійних» борт «Гебена» і уникнув влучень.

Незабаром після першого залпу «Євстафія» начальник Мінної бригади флоту капітан 1-го рангу М. П. Саблін, який перебував на «гнівні», повів ескадронні міноносці в атаку, але через 10 хвилин скасував її за наказом командувача флотом.

Перший залп із двох знарядь флагманського броненосця «Євстафій» накрив «Гебен». Снаряд потрапив в каземат 150-ти міліметрових гармат № 3 та, пробивши броню, викликав пожежу набоїв. Загинуло 12 осіб обслуговчого персоналу, деякі отримали важкі отруєння газами і 4 з них пізніше померли. Через 14 хвилин, переважаючи у швидкості, німецький крейсер покинув бій. «Євстафій» отримав 4 попадання.

Результати[ред. | ред. код]

Пошкодження броньового пояса «Євстафія»

За повідомленням російського Морського генерального штабу «Євстафія» 33 людини було вбито і 25 поранено. Були вбиті лейтенант Євгеній Мязговський, мічмани Микола Ейлер, Микола Семенів, Сергій Григоренко і 29 нижніх чинів. Був поранений мічман Микола Гнилосирів і 24 нижніх чини, з них 19 — важко. «Євстафій» отримав пошкодження, які вимагали ремонту протягом 2 тижнів. Інші кораблі російської ескадри втрат і пошкоджень не мали[2].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Больных А. Морские битвы первой мировой: Трагедия ошибок. М., 2002. — С. 247—249
  2. Летопись войны № 16. Официальный отдел.

Посилання[ред. | ред. код]