Бій в затоці Велья

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Бій в затоці Велья
Друга світова війна, Війна на Тихому океані
Sterrett1943.jpg
Есмінець «Стеретт»
7°54′ пд. ш. 156°49′ сх. д. / 7.900° пд. ш. 156.817° сх. д. / -7.900; 156.817
Дата: 67 серпня 1943 року
Місце: Між островами Велья-Лавелья і Коломбангара
Результат: Перемога США
Сторони
Flag of the United States (1912-1959).svg США Flag of Japan (bordered).svg Японська імперія
Командувачі
США Фредерік Мусбраггер Naval Ensign of Japan.svg Кадзу Сугіура
Військові сили
6 есмінців 4 есмінці
Втрати
немає 3 есмінці потонули, 1210[1][2] (1115)[3] загиблих

Бій в затоці Велья — одна з бойових сутичок під час Тихоокеанської кампанії. Відбулася в ніч з 6 на 7 серпня 1943 року, в затоці Велья, між островами Велья-Лавелья і Коломбангара.

Склад сторін[ред.ред. код]

США Японія
есмінець «Данлап» (флагман) есмінець «Хагікадзе» (флагман)
есмінець «Крейвен» есмінець «Арасі»
есмінець «Маурі» есмінець «Кавакадзе»
есмінець «Ленг» есмінець «Сігуре»
есмінець «Стеретт»
есмінець «Стек»

Передісторія[ред.ред. код]

Після своєї перемоги в битві біля острова Коломбангара японці поспішали закріпитися в цьому регіоні. В містечку Віла на півдні острова був організований великий гарнізон, а для його постачання і доставки підкріплень використовували нічні рейси есмінців — так звані Токійські експреси. 19 липня, 22 липня і 1 серпня доставки пройшли успішно.

Бій[ред.ред. код]

5 серпня японці черговим рейсом Токійського експресу відправили підкріплення на острів Коломбангара — 4 есмінці, з яких 3 були завантажені військами. 6 серпня, в 16:30, японська колона була виявлена з літака і для перехоплення американці вислали до Велья-Лавелья оперативну групу 31.2, яка складалася з 6-ти есмінців під керівництвом коммандера Фредеріка Мусбраггера.

В 23:30 японська колона досягла північно-східного кінця острова Велья-Лавелья, а в 23:33 їх побачив радарний пост «Данлапа». В 23:41 американські есмінці виконали торпедний залп лівим бортом. В23:44 на «Сігуре» помітили кораблі супротивника і дали залп із 8 торпед, але було пізно — «Арасі» отримав влучання трьох торпед і одразу загорівся (пізніше його добили артилерією і ще однією торпедою, в 0:17 він затонув), «Кавакадзе» (потонув в 23:51) і «Хакікадзе» (потонув в 0:18) також отримали влучання, запалали і втратили хід. «Сігуре» встиг вивернутися від більшості торпед, але одна в нього все ж таки потрапила, на щастя для японців вона не розірвалася. Потім «Сігуре» поставив димову завісу і під її прикриттям зміг відійти. Жодна з японських торпед в ціль не влучила.

Результати бою[ред.ред. код]

Результат став страшним ударом для японського флоту — більше тисячі осіб загинуло і три кораблі потонуло, і все це в результаті одного нічного торпедного бою, в якому, завдяки більш сучасним торпедам, традиційно лідирували японські есмінці. Крім того, за результатами бою стало зрозуміло, що в нічних битвах з'єднання американських есмінців можуть діяти самостійно, без крупних кораблів.

Література[ред.ред. код]

  • Brown, David (1990). Warship Losses of World War Two. Naval Institute Press. ISBN 1-55750-914-X. 
  • Calhoun, C. Raymond (2000). Tin Can Sailor: Life Aboard the USS Sterett, 1939-1945. Naval Institute Press. ISBN 1-55750-228-5. 
  • Crenshaw, Russell Sydnor (1998). South Pacific Destroyer: The Battle for the Solomons from Savo Island to Vella Gulf. Naval Institute Press. ISBN 1-55750-136-X. 
  • D'Albas, Andrieu (1965). Death of a Navy: Japanese Naval Action in World War II. Devin-Adair Pub. ISBN 0-8159-5302-X. 
  • Dull, Paul S. (1978). A Battle History of the Imperial Japanese Navy, 1941-1945. Naval Institute Press. ISBN 0-87021-097-1. 
  • Hara, Tameichi (1961). Japanese Destroyer Captain. New York & Toronto: Ballantine Books. ISBN 0-345-27894-1. -Firsthand account of the battle by Japanese squadron commander aboard Shigure.
  • Hone, Thomas C. (1981). The Similarity of Past and Present Standoff Threats. Proceedings of the U.S. Naval Institute (Annapolis, Maryland) (Vol. 107, No. 9, September 1981): 113–116. ISSN 0041-798X. 
  • Kilpatrick, C. W. (1987). Naval Night Battles of the Solomons. Exposition Press. ISBN 0-682-40333-4. 
  • Morison, Samuel Eliot (1958). Breaking the Bismarcks Barrier, vol. 6 of History of United States Naval Operations in World War II. Castle Books. ISBN 0-7858-1307-1. 
  • Roscoe, Theodore (1953). United States Destroyer Operations in World War Two. Naval Institute Press. ISBN 0-87021-726-7. 

Посилання[ред.ред. код]


Примітки[ред.ред. код]

  1. Книга: Пол Стівен Далл: Бойовий шлях ІЯФ
  2. Battle of Vella Gulf by Vincent P. O'Hara (англ.)
  3. Long Lancers: «Хагікадзе» — 178 погибших, «Арасі» — 178 загиблих, «Кавакадзе» — 169 загиблих 900 бійців піхоти, 310 вижило з всього загону — 178+178+169+900-310 = 1115