Білан Руслан Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Білан Руслан Миколайович
UA-OR2-PVT-GSB-H(2015).png Старший солдат
Білан Руслан Миколайович.jpg
Загальна інформація
Народження 30 квітня 1986(1986-04-30)
Охтирка
Смерть 9 серпня 2014(2014-08-09) (28 років)
Степанівка, Шахтарський район
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Формування
91 Engineer Regiment.jpeg
91 ОПОЗ
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Русла́н Микола́йович Біла́н — старший солдат Збройних сил України.

Життєпис[ред.ред. код]

Закінчив 11 класів, автошколу, здобув посвідчення водія. Пройшов строкову службу, після якої залишився за контрактом.

Старший водій понтонного взводу, 91-й інженерний полк. Кілька разів брав участь у розмінуванні набоїв, що лишилися з часів Другої світової війни.

26 березня із складом частини передислокований у Луганську область. У травні та липні побував вдома у відпустках.

9 серпня 2014 року вести бойову машину мав інший боєць, однак знітився та відмовився, за кермо сів Руслан. Загинув біля села Степанівка при танковому обстрілі терористами із засідки українських вояків.

Вдома залишилися мама Надія Василівна, дружина Ольга та двоє дітей — Ростислав 2012 і Валерія 2013 р.н.

Похований в Охтирці на Центральному кладовищі.

Нагороди[ред.ред. код]

14 листопада 2014 року за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений орденом «За мужність III ступеня» (посмертно).

Джерела[ред.ред. код]