Перейти до вмісту

Біла Криниця (станція)

Координати: 47°21′06.19″ пн. ш. 33°11′46.01″ сх. д. / 47.3517194° пн. ш. 33.1961139° сх. д. / 47.3517194; 33.1961139
Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Станція Біла Криниця

Дубки — Снігурівка
Одеська залізниця
Херсонська дирекція
с-ще Біла Криниця

47°21′06.19″ пн. ш. 33°11′46.01″ сх. д. / 47.3517194° пн. ш. 33.1961139° сх. д. / 47.3517194; 33.1961139
Рік відкриття 1925 (100 років)
Тип проміжна
Колій 7
Платформ 2
Тип платформ(и) бічна та острівна
Форма платформи прямі
Відстань до Києва, км 585
Відстань до Кривого Рогу, км 95
Відстань до Херсона, км 99
Код станції 416500 ?
Код «Експрес-3» 2208521 ?
Послуги Залізнична станція Квиткова каса
Супутні послуги Прийом та видача вантажів повагонними і дрібними відправками, що завантажуються цілими вагонами, тільки на під'їзних шляхах і місцях незагального користування.
Мапа
Біла Криниця. Карта розташування: Херсонська область
Біла Криниця
Біла Криниця

Бі́ла Крини́ця — проміжна залізнична станція Херсонської дирекції Одеської залізниці на неелектрифікованій лінії Дубки — Снігурівка між зупинними пунктами Новодмитрівський (11 км) та Лепетиха (12 км). Розташована в однойменному селищі Бериславського району Херсонської області. Станція обслуговує пристанційний елеватор.

Історія

[ред. | ред. код]

Станція відкрита 1925 року під час будівництва залізничної лінії Апостолове — Снігурівка, під такою ж назвою.

Пасажирське сполучення

[ред. | ред. код]

На станції зупиняються приміські поїзди:[1]

До повномасштабного російського вторгнення в Україну поїзди далекого прямування забезпечували пряме сполучення із Києвом, Херсоном, Миколаєвом, Дніпром, Запоріжжям, Кривим Рогом, Львовом, Маріуполем, Одесою, Раховом, Харковом[2], а також курсував приміський поїзд сполученням Херсон — Апостолове (наразі маршрут досі не відновлено).

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Розклад руху поїздів по станції Біла Криниця на сайті poizdato.net.
  2. Розклад руху поїздів далекого та приміського сполучення по станції Біла Криниця. Архів оригіналу за 18 червня 2021. Процитовано 13 жовтня 2021.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Тарифное руководство № 4. Книга 1 (на 01.02.2025) (рос.) [Архівовано з першоджерела 07.02.2025.]
  • Архангельский А. С., Архангельский В. А. Железнодорожные станции СССР: Справочник. В двух книгах. — М. : Транспорт, 1981.(рос.)
  • Україна. Атлас залізниць. Масштаб 1:750 000. — К. : ДНВП «Картографія», 2008. — 80 с. — ISBN 978-966-475-082-7.

Посилання

[ред. | ред. код]