Біла Церква

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Біла Церква
Bila Tserkva gerb.svg Flag of Bila Cerkva.svg
Герб Білої Церкви Прапор Білої Церкви
Bila Tserkva Montage.png
Біла Церква на мапі України
Біла Церква на мапі України
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Київська область
Район/міськрада Білоцерківський район
Рада Білоцерківська міська рада
Код КОАТУУ 3210300000
Засноване 1032[1]
Перша згадка 1115
Магдебурзьке право 1589
Населення 210 614 (01.06.2015)[2]
Площа 33,7 км²
Густота населення 6250 осіб/км²
Поштові індекси 09100-09117
Телефонний код +380-456(3)
Координати 49°47′44″ пн. ш. 30°07′00″ сх. д. / 49.79556° пн. ш. 30.11667° сх. д. / 49.79556; 30.11667Координати: 49°47′44″ пн. ш. 30°07′00″ сх. д. / 49.79556° пн. ш. 30.11667° сх. д. / 49.79556; 30.11667
Водойма р. Рось, Протока
Назва мешканців білоцерківець, білоцерківці, білоцерківчанка
Міста-побратими Бієло-Полє, Борісов, Вільнюс, Ітеа, Каунас, Кременчук, Ногінськ, Островець-Свентокшиський, Подольськ, Пухов, Сенакі, Сіньчжоу, Солом'янський район Києва, Тарнув[3]
День міста друга субота вересня
Номери автомобілів 10, АІ (старі КХ, МІ)
Відстань
Найближча залізнична станція Біла Церква, Роток
До обл./респ. центру
 - фізична 78,8 км
 - залізницею 96,5 км
 - автошляхами 85,3 км
До Києва
 - фізична 78,8 км
 - залізницею 96,5 км
 - автошляхами 85,3 км
Міська влада
Адреса 09100, м. Біла Церква, вулиця Ярослава Мудрого,19
Веб-сторінка Білоцерківська міськрада
Міський голова Василь Савчук

Бі́ла Це́рква — місто в Україні, значний економічний, культурний та освітній центр Київщини, розташований за 80 км на південь від Києва на річці Рось.

Вперше назва «Біла Церква» згадується в Іпатіївському літописі 1155 року. У літописі говориться, що місто лежало в центральній частині Поросся. Через нього проходили торговельні шляхи на Київ, Вінницю, в Арабські країни, Індію, Угорщину[4].

Дендропарк «Олександрія» — видатна пам'ятка садово-паркового мистецтва України, яка розташована в Білій Церкві, на лівому березі річки Росі, площа 297 га. Заснований наприкінці XVIII ст., як заміська резиденція польських графів Браницьких. Автором генерального проекту парку став відомий французький архітектор-паркобудівник Мюффо. Пізніше в парку працювали відомі майстри садово-паркового мистецтва Д.Ботані, А.Єнц, А.Станге, Р.Чех та інші. На території парку поєднуються природні пейзажі з численними архітектурними спорудами — альтанками, павільйонами, колонадами, містками, фонтанами з романтичними назвами (водоспад Руїни, Турецький будиночок, Китайський місток, Колона смутку, колонада «Луна» та інші). У колекції заповідного парку зібрано понад 2130 видів рослинного світу[5].

Топоніміка[ред.ред. код]

Щодо походження назви міста існує кілька версій. Білу Церкву було збудовано як фортецю у 1032 р. Великим князем Київським Ярославом Мудрим[1]. Фортецю було названо християнським іменем князя — Юр'єв. У 1050 р. він спорудив на Замковій горі єпископську церкву. Поставлена високо на горі, церква стала помітною прикметою поселення.

Місто будували як фортецю Київської Русі проти кочівників (половців, печенігів та ін.) Також, навколишні мешканці називали церкву білою, а коли татари знищили Юр'єв, то нове місто, яке відбудовувалося на згарищах, дістало назву «Біла Церква»[6].

Географія[ред.ред. код]

Розташування і фізична географія[ред.ред. код]

Місто розташоване на південному заході Київської області, займає вигідне географічне положення: поруч із ним проходить автомагістраль E95 (Санкт-Петербург—Київ—Одеса).

Відстань до столиці України — міста Київ становить 84 км, відстань до столиці Російської Федерації — Москви становить 950 км, до столиці Чеської Республіки — Праги становить 1020 км, до столиці Республіки Польща — Варшави становить 800 км. Відстань до аеропорту м. Бориспіль становить 120 км.

Близькість до Києва, зручне транспортне сполучення, розвинута соціально-економічна інфраструктура у комплексі з ландшафтними і природними умовами надають місту значної інвестиційної та туристичної привабливості[7].

В геологічному відношенні територія міста розміщена на Українському кристалічному щиті (УКЩ). В зональному відношенні це перехідна зона від лісу до степу — лісостеп.

У Білій Церкві знаходяться джерела радонових вод[8].

Рось в історичній частині міста із видом на Костел святого Івана Хрестителя

Головною водоймою є річка Рось, яка 16 км протікає здебільшого південною частиною міста, відокремлюючи центральні райони від Заріччя (сучасні Заріччя та житлові масиви Піщаний і Таращанський). Протока тече Білою Церквою 9,6 км і впадає в Рось. А в урочищі Сухий Яр є Сухоярський струмок довжиною 9,6 км. Через Рось у межах міста прокладені 4 мости: 2 пішохідні (Дерев'яний міст та Зарічанська гребля) та 2 автомобільних. Річку Протоку перетинає значна кількість маленьких містків різноманітної конструкції.

У місті багато невеликих скверів та парків, що розташовані в історичному центрі. Важливу роль у культурному житті Білої Церкви відіграє здавна відомий міський парк культури і відпочинку імені Т. Г. Шевченка[9]. Також у центрі міста розміщений парк Слави.

На північно-західній околиці міста розташований державний дендрологічний парк «Олександрія». Це найбільший архітектурно оформлений ландшафтний парк в Україні[10]. Дендропарк розташований на площі 297 гектарів на березі річки Рось. Площа декоративних водойм парку (ставки та р. Рось) становить 21 га. Загальна довжина алей і доріжок становить понад 20 км. Парк є зразком пейзажної паркової композиції, основу якої складають рослини, архітектурні споруди, скульптури, водна гладь річки Рось та ставків.

Вздовж вулиці Клінічна розташований парк «Будівельників» та на його території тривалий час існувало військове кладовище, яке згодом було перепоховано. Робітники домобудівельного комбінату заклали парк, у якому було збудовано міську льодову ковзанку та дитячі майданчики. Починаючи із 12 липня 2000 року відбувається спорудження храму Святих апостолів Петра і Павла[11].

У місті є 3 бульвари: бульвар 50-річчя Перемоги, 1 Травня та комсомольський бульвар.

Клімат[ред.ред. код]

Клімат є помірно-континентальним, теплим, із достатнім зволоженням. Зима м'яка; середня температура січня −6 ° C. Літо тепле; середня температура липня від 18 до 20 ° C. Опадів близько 600 мм в рік[12]. Середньорічна кількість опадів — 500–600 мм, коефіцієнт зволоження 1,3. Середньорічна температура +6,9 °C. Середня тривалість безморозного (вегетаційного) періоду 160–170 днів. Переважають вітри західних і південно-західних напрямків.

Клімат Білої Церкви
Показник Січ Лют Бер Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру Рік
Абсолютний максимум, °C 7,3 27,4 39,1
Середній максимум, °C −3 −1 4 13 20 23 24 24 21 12 4 0 14
Середня температура, °C 0,5 1,0 4,1 10,2 15,6 20,3 22,8 22,3 17,9 11,9 7,4 3,5 11,5
Середній мінімум, °C −8 −7 −2 4 9 13 14 13 9 4 −1 −5 9
Абсолютний мінімум, °C −21,2 −28,5 20,4 12,6
Норма опадів, мм 48 46 39 49 53 73 88 69 47 35 51 52 650
Джерело: Погода і клімат(укр.)

Історія[ред.ред. код]

XI–XVI століття[ред.ред. код]

Місто засноване 1032 року київським князем Ярославом Мудрим[1]. На час заснування називалося Юр'єв (Гюргевъ) згідно з християнським іменем Ярослава Мудрого — Юрій (Георгій)[13].

Початок ХІ століття позначився безнастанними набігами печенігів на південні окраїни Київської держави. У результаті кордони Русі були відсунуті на північ — до берегів Стугни. В 1017 році київський князь Ярослав Мудрий завдав поразки печенігам і відтіснив їх на південь. Для зміцнення південних рубежів держави вздовж Росі у 1032 році було розпочато будівництво оборонної лінії — системи сторожових фортець, сполучених між собою величезними насипами та ровами.

Саме у 1032 році з'явились Корсунь, Богуслав, Стеблів, Володарка (літописний Володарев) та інші населені пункти Поросся. І саме в той рік на скелястому лівому березі Росі з'явився військово-феодальний замок, що отримав назву Юр'їв (на честь християнського імені Ярослава Мудрого — Юрій). Замок згодом «обріс» містечком, яке в кінці ХІ століття стало кафедральним центром Пороської єпархії.

Серцем міста була гора з розміщеним на ній дитинцем (замком). Також на горі стояв білокам'яний собор — обов'язковий атрибут єпархіального центру.

Юр'єв жив у постійній напрузі. Набіги печенігів змінились натиском половців, а згодом — монголо-татар. Місто було кочівникам «як кістка у горлі», постійно заважаючи їх походам на північ. Не раз його руйнували вщент. Востаннє Юр'їв пав у руїнах в ХІІІ столітті. Пав для того, щоб відродитися з новою назвою — Біла Церква.

Спалений кочівниками Юр'єв залишив по собі лише високий напівзруйнований єпископський собор. Ця споруда, збудована з білого каменю, довгий час служила переселенцям орієнтиром серед густих і диких лісів, що вкривали у той час долину Росі. Саме тому місце, де стояв собор, а згодом і місто, що постало з руїн князівського Юр'єва на скелястому березі, отримало назву Біла Церква.

Собор, якому місто завдячує своєю назвою зник в урагані історичних подій, зараз ніхто, здається, не скаже, ким і коли його було зруйновано. Під час археологічних розкопок, проведених вже у ХХ столітті, на Замковій горі було знайдено залишки цієї споруди.

У 1362 році Біла Церква разом з Київським князівством була приєднана до Литви, а після Люблінської унії (1569 року) увійшла до складу Речі Посполитої. Містечко стало центром староства (адміністративна одиниця в Польщі) та набуло значення найважливішого стратегічного пункту на півдні держави. У 1589 польський король Сигізмунд ІІІ затвердив привілеї міста на сеймі у Варшаві, надавши Білій Церкві та його жителям Магдебурзьке право.

Білоцерківський замок[ред.ред. код]

У середині XVI століття для захисту держави від татар у Білій Церкві було побудовано замок, в якому знаходився постійний польський гарнізон, що налічував до 2 тисяч солдат і офіцерів. Гора, на якій колись був розміщений замок називається Замковою горою. Перший замок в Білі Церкві був збудований в 1550 київським воєводою князем Семеном Пронським, так як місто знаходилося на Чорному шляху, яким йшли татари і його потрібно було обороняти. Саме місто було також укріплене палісадом. В 1570 замок був значно знищений. Князь Василь Острозький зміцнює та перебудовує замок.

Кінець XVI століття вперше зробив Білу Церкву відомим містом на всю Річ Посполиту. Цьому посприяло Білоцерківське повстання міщан, розгніваних відміною старостою, Янушем Острозьким, Магдебурзького права у місті. У 1589 році вони захопили замок зі зброєю та боєприпасами і майже рік утримували місто в своїх руках.

Незабаром, у 1591 році саме захопленням білоцерківського замку почалося селянсько-козацьке повстання, яке започаткувало період постійних війн між Україною та Польщею. На чолі повстання став Христофор (Криштоф) Косинський, який на деякий час обрав місто за свою резиденцію[14][13].

У 1616 у містечку було 300 дворів міщан і 300 дворів козацьких.

XVII–XVIII століття[ред.ред. код]

У 1651 році Богдан Хмельницький підписав Білоцерківський мирний договір з польським урядом після невдалої для селянсько-козацьких військ Берестецької битви

У часи Визвольної війни 1648-57 років Біла Церква, яка була на той час досить значним містом — центром староства та полку і мала понад 1000 дворів, стала одним з найважливіших опорних пунктів козацького війська. Довгий час Богдан Хмельницький з основними своїми силами перебував в Білоцерківському замку, розсилаючи звідси по всій Україні заклики до боротьби. 18 (28) вересня 1651 року тут було укладено угоду між польсько-шляхетським урядом і гетьманом Богданом Хмельницьким, яка отримала назву — Білоцерківський договір.

У 1663 році під час битви між польським військом і загонами Івана Сірка замок у Білій Церкві майже зруйнували. Але вже наступного року його відбудували знову, укріпивши за найсучаснішими правилами фортифікаційної техніки — він став практично неприступним. Його не змогли взяти ні війська Івана Брюховецького в 1665 році, ні Петра Дорошенка у 1667, 1669 та 1672 роках.

Із 1660 року Біла Церква поперемінно належала то Московському царству, то Речі Посполитій, деякий час Поросся навіть було нейтральною територією. У 1667 році комендант Ян Стахурський збудував в Білій Церкві костьол та монастир св. Георгія.

З 17041709 рр. Біла Церква була резиденцією Українського гетьмана Івана Мазепи

Початок XVIII століття в Україні позначився великим повстанням козаків під проводом білоцерківського та фастівського полковника Семена Палія проти Польщі. Палій у 1702 році з 10-тисячним загоном взяв у облогу Білу Церкву. Після декількох невдалих штурмів полковник вдався до хитрощів — взявши у полон коменданта, він примусив замок капітулювати. Місто стало центром повстання, до нього потяглися знедолені селяни з усіх-усюд. Населення Білої Церкви в той час сягнуло 70 тисяч, замок постійно укріплювався. У 1703 році полякам вдалося приборкати повстання, і того ж року Правобережжя окупували російські війська. Палія було заарештовано й вислано до Сибіру (далеко не останню роль відіграв у цьому гетьман Мазепа).

Іван Мазепа народився поряд з Білою Церквою в родовому помісті — селі Мазепинці — і вважав цей край своєю батьківщиною. У 1703 році він оселився у замку й надумав зробити місто своєю власністю. У Білоцерківському замку гетьман почував себе у цілковитій безпеці. Саме тут пройшла значна частина його життя — тут він нажив левову частку своїх капіталів і став одним з найбагатших феодалів у Європі, тут скарав Кочубея та Іскру. За деякими джерелами у Білоцерківському замку було знайдено скарбницю гетьмана.

Іван Мазепа скеровував значну частину прибутків від своїх 20 тисяч маєтків на будівництво культових споруд. По всій Україні звів він цілу низку пишних чудових церков у стилі українського бароко (козацьке). У 1706 році зведення великої кам'яної церкви почав Мазепа на батьківщині — у Білій Церкві. Криваві події 1708 року та подальша передача міста Польщі так і залишили цю споруду недобудованою. До наших днів дожила лише частина тієї церкви, що має назву Микільська.

У березні 1711 почалась облога Білої Церкви армією гетьмана Пилипа Орлика, під час його походу на Правобережжя проти російської влади. Місто було добре укріплено, у ньому перебував російський гарнізон. Фортеця була добре забезпечена всім потрібним для тримання облоги, тому армії Орлика не вдалося її зайняти. Ця невдача та, як наслідок, зрада татар, призвела до краху всієї військової операції гетьмана.

У 17111712 рр. за наказом російської влади більшу частину козаків та цивільних мешканців міста було силою переселено на територію між Ірпенем та Дніпром під час згону населення Правобережної України на Лівобережну.

1743 староста Станіслав Яблоновський збудував в Білій Церкві костел та монастир єзуїтів.

План Білої Церкви у 1769 році

Впродовж XVIII ст. Біла Церква часто була свідком народних повстань, вінцем яких стала Коліївщина. Під час повстання місто, в якому перебував гарнізон московської регулярної армії, штурмували козаки Микити Швачки, Андрія Журби та Івана Бондаренка[15]. За придушення Коліївщини великий коронний гетьман Ксаверій Браницький в 1774 році отримав одну з найбагатших у Речі Посполитій королівщин — Білоцерківське староство. Наприкінці 1778 р. він вступив у володіння цими маєтками, які відтоді називалися Білоцерківським графством, та збудував тут згодом палац[16].

1793 році місто приєднали до Росії. На довгі часи (до XX століття) Білоцерківщина стала вотчиною сім'ї Браницьких.

Біла Церква і «Олександрія» були дійсним герцогством з двором, з величезною кількістю людей, котрі харчувалися навколо двору, з великими конюшнями породистих коней, з полюваннями, на які з'їжджалася вся аристократія Південно-Західного краю» — ось що писав про часи Браницьких у Білій Церкві Микола Бердяєв в своєму «Самопізнанні».

Браницькі мали неоднозначний вплив на свою головну резиденцію. Вони зробили Білу Церкву містом, яке втратило будь-яке адміністративне значення для держави. За наказом Катерини ІІ і не без «указки» Браницьких замок було зруйновано, Білоцерківське староство ліквідували, повітовий центр перенесли до Василькова, місто з казенної власності перейшло у особисту[16].

XIX–XX століття[ред.ред. код]

У 1806 році Браницькі уклали договір з єврейською общиною, якій дали дозвіл на поселення і будівництво у місті. Євреї принесли у Білу Церкву велику торгівлю і ремесло. В 18091814 роках Браницький у центрі міста звів торгові ряди на 85 крамниць — одна із рідкісних в Україні будов в стилі ампір[16], чим стимулював подальше розселення євреїв у Білій Церкві та зумовив докорінну зміну етнічного складу міського населення[13].

У 1918 році Біла Церква знову у повний голос заявила про себе. В цьому місті згуртувалась велика сила, яка згодом сколихнула всю Україну. «Ще у вересні ніхто в Місті (Києві) не уявляв собі, що можуть спорудити три чоловіка, які мають талант з'явитися вчасно, навіть в такому нікчемному місці, як Біла Церква»  — ці образливі для Білої Церкви слова з «Білої гвардії» Михайла Булгакова стосуються Торопця, Петлюри та Винниченка і зайвий раз підтверджують той факт, що саме це місто відіграло провідну роль у створенні Директорії Української Народної Республіки.

Зусиллями Євгена Коновальця у серпні-вересні 1918 року в Білій Церкві було засновано Окремий Загін Січових Стрільців[17].

В листопаді 1918 року в Білій Церкві почалося збройне повстання під керівництвом Симона Петлюри та Володимира Винниченка. Тут відбувалося формування основних сил Директорії. Тут вперше було надруковано повідомлення про відновлення влади незалежної УНР.

Більше місяця місто над Россю було штабом сил повстанців — фактично другою столицею України. Саме звідси вирушило 60-тисячне військо, яке 14 грудня 1918 року взяло Київ, який знаходився під контролем військ гетьмана Скоропадського (переважно етнічних росіян)[17].

У серпні 1921 року у місті була утворена Козача Рада Правобережної України.

Під час Другої світової війни в районі Білої Церкви тримав оборону 6-й стрілецький корпус, до 10 липня 1941 виведений з боїв для відпочинку, доукомплектування та формування в район Білої Церкви. Вже 16 липня 1941, не закінчивши укомплектування, займаючи позиції по річці Рось західніше Білої Церкви знову вступив у бої, завдаючи контрудар на північний захід в район Попільні — однак, під контрударом німецької 9-ї танкової дивізії частини корпусу не тільки не просунулися, але і почали відходити на схід. 17 липня 1941 веде бої на підступах до Білої Церкви, змушений був залишити місто, яке в цей же день знову було відбито, але до вечора корпус вибитий з Білої Церкви. Кілька разів робив безуспішні контратаки, в той же самий час частини корпусу насилу відбивали танкові атаки між Білою Церквою і Фастовом. 24 липня 1941 переходить у наступ на Білу Церкву, 25 липня 1941 під контратакою німецької 11-ї танкової дивізії був змушений відійти до Дніпра на 30 кілометрів від займаних раніше позицій.

В листопадігрудні 1943 р. відбувалися запеклі бої, в яких війська Першого Українського фронту розгромили німецькі військові частини і створили умови для оточення і знищення німецького угруповання в Корсунь-Шевченківській операції 1944 р.

Довгий час Біла Церква була звичайним провінційним містечком, аж доки в 1972 році тут не побудували промисловий гігант «Білоцерківшину». Саме тоді в місті почали рости промислові підприємства — воно перетворилося на значний індустріальний центр, один з найпотужніших вузлів хімічної промисловості України[18].

В 70-х роках бурхливо почало зростати населення міста — за два десятиліття воно збільшилось майже на сто тисяч. Після аварії на ЧАЕС місто прийняло понад 1700 переселенців з зони відчуження. Територія була віднесена до 4-тої зони радіаційного забруднення. Але цю зону відмінили 28 грудня 2014 р. через зміну Верховною Радою України ст. 2 ЗУ «Про правовий режим територій, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок чорнобильської катастрофи»). Зону відмінили по всій країні. А з нею і майже всі пільги.

Новітній час[ред.ред. код]

Біла Церква — місто з понад 200-тисячним населенням, значний економічний, культурний та освітній центр Київщини, який розкинувся в долині Росі, по обидва її боки. З правого борту долини відкривається прекрасна панорама міста (виїзд з Білої Церкви у таращанському напрямку): передній план охоплює комплекс дач місцевих олігархів. Далі простягається один з нових мікрорайонів багатоповерхової забудови — Таращанський масив. Найнижча частина долини Росі зайнята районом приватної забудови. Приватний сектор Білої Церкви зовсім не схожий на сільський — тут немає значних «городніх» просторів. Середні за розмірами, переважно цегляні, будиночки туляться близенько один біля одного й оточені тісними, затишними двориками. Дальній план панорами займає суцільна багатоповерхова забудова, над якою подекуди вистромлюються труби численних підприємств.

На сході міста розкинувся великий промисловий вузол. Крім ПрАТ «Росави» тут розташовані заводи гумотехнічних та азбестотехнічних виробів, механічний, Білоцерківська ТЕЦ та інші підприємства. Більша частина працездатного населення Білої Церкви працює саме тут.

У 2012 році відбулась непересічна подія в житті міста, адже саме тоді білоцерківці святкували 980-річчя від дня заснування міста[19].

Адміністрація[ред.ред. код]

Адміністративний поділ[ред.ред. код]

Місто Біла Церква є містом обласного значення. Територія міста не поділяється на райони[20]. Структурно-планувальними та рекреаційними елементами території Білої Церкви складають Замкова гора, житлові райони «Гайок», «Турчанінова», «Матросова», «Залізничне селище», «ДНС», «Вокзальний», «Центральний», «Павліченко», «Глиняний», «Мельника», масив «Леваневського», мікрорайони «Роток-1», «Роток-2», «Роток-3», «Роток-4», житлові райони «Гризодубової», «Заріччя», мікрорайони «Піщаний», «Таращанський», селекційна станція «Олександрія», райони «Учгосп», «Рибгосп», «Роток», урочища «Гайок», «Голендерня», «Кошик», «Палієва гора», «Сухий яр», «Товста» та острів—парк «Дитинство».


Устрій[ред.ред. код]

До складу Білоцерківської міської ради входять 60 депутатів, яких обирає громада міста строком на 5 років. З 2010 року в міській раді представлені 16 політичних сил: Партія регіонів (21 депутат), «Батьківщина», Народна Партія, «Сильна Україна», Всеукраїнське об'єднання «Свобода», «Рідне місто», «УДАР (Український Демократичний Альянс за Реформи) Віталія Кличка», «Фронт Змін», Єдиний Центр, «Віче», «Демократичний Союз», Партія Зелених України, «Дітей війни», «Наша Україна», «Нова політика» та Українська республіканська партія[21].

Виконавчу владу очолює міський голова (мер) та Виконавчий комітет, який складається із 16 членів. Йому підпорядковані 31 управління та відділи, кожне з яких відповідає за певну сферу міського життя: містобудування, економічну або фінансову політику, житлове господарство та інфраструктуру[22].

Мером нині є Савчук Василь Петрович, безпартійний.

Населення[ред.ред. код]

Динаміка чисельності населення міста у 1897–2015 рр.[23].

Населення Білої Церкви станом на 1 січня 2015 року становило 211,1 тис. жителів[2].

Під час останнього перепису населення, який пройшов у 2001 році, населення Білої Церкви становило 200,1 тисяч жителів; під час передостаннього перепису, у 1989 році,— 196,9 тисяч[24].

Населення Білої Церкви до середини XX ст. було невеликим. Значно зменшилась його кількість після Другої світової війни, коли було винищено майже всіх осіб єврейської національності.

Проте після оголошення всесоюзного будівництва каучукопереробних підприємств ГТВ та 2 заводів об'єднання Білоцерківшина населення міста зросло більш ніж у двічі.

Національний склад Білої Церкви за даними переписів населення:

1926 1939 1959 1989 2001
українці  57,0%  68,9%  71,0%  78,6%  87,4%
росіяни  3,4%  7,6%  18,6%  17,5%  10,3%
євреї  36,4%  19,6%  7,8%  2,0%  0,1%
білоруси  0,3%  1,0%  0,8%  0,6%
поляки  2,4%  2,2%  0,2%  0,2%  0,1%

Сучасний масив Леваневського, який прилягає до цих заводів став місцем концентрації близько 60% усіх жителів Білої Церкви. На початку 90-их відбулось деяке скорочення населення в основному через згортання виробництва на ряді підприємств міста та еміграції осіб єврейської національності до держави Ізраїль. Наразі помічено процес повільного зростання кількості жителів Білої Церкви, що пов'язано з відновленням роботи багатьох підприємств та створення розгалуженої сфери послуг.

Економіка[ред.ред. код]

Економіка міста представлена потужним промисловим комплексом, який складається із 57 підприємств різних галузей та видів діяльності. Провідними галузями економіки міста є хімічна і нафтохімічна промисловість, машинобудування, добувна, легка, харчова, переробна, фармацевтична промисловості, виробництво меблів тощо[25].

Основними напрямами економічної діяльності є промисловість, будівництво, розвиток малого підприємництва. В місті активно розвивається приватний бізнес: здійснюють діяльність біля 2000 малих підприємств та більше 10000 підприємців фізичних осіб. В розрахунку на 10 тис. жителів міста припадає 100 малих підприємств. На малих підприємствах міста зайнято 24 тис.чоловік, що становить 20% у розрахунку до кількості населення у працездатному віці[26].

ТОВ «Біофарма-Інвест» — виробник готових лікарських засобів

На промислових підприємствах впроваджується міжнародний стандарт ISO 9001:2000, який встановлює вимоги до системи менеджменту якості. Найбільшими підприємствами міста є:

[28][29];

Інфраструктура[ред.ред. код]

Торгівля та сфера послуг[ред.ред. код]

На території міста функціонують Київська регіональна торгово-промислова палата, 9 ринків, 144 магазинів продуктів харчування[48], 14 магазинів побутової хімії[48], понад 60 об'єктів роздрібної торгівлі[48], 16 спортмагазинів[48], понад 120 меблевою спеціальність[48], 7 — технікою спеціальною[48], 17 — тканини, фурнітура, пряжа[48], 46 магазинів чоловічого та жіночого одягу[48], 22 — ювелірних виробів[48], близько 10 торговельних комплексів та центрів[48], такі як ТРЦ «Гермес»[49], ТРЦ «Апельсин»[50], ТРЦ «Сіті центр», ТЦ «Євродім», ТЦ «ДНС», ТЦ «Бульвар»[51], ТЦ"Пасаж", офісно-торговельний центр «Великий трикутник»[52], центр моди «Гранд парфюм»[53] та «Королева»[54].

У місті представлені головні національні мережі супермаркетів як продовольчих і господарських товарів — «Фуршет», «Сільпо», гіпермаркет «Велмарт», «АТБ»,«Наш Край», «Край», так і побутової та професійної техніки, аудіо- та відеоелектроніки — «Фокстрот», Comfy, Ельдорадо, «Слонік-Електронік», «Frost», «MOYO online», Алло,Ringoo, «Мобільні фішки».

У Білій Церкві працює понад 40 автозаправних станцій та комплексів, що є власністю великих операторів ринку «ТНК-BP», «Лукойл», «Укртатнафта», «WOG», «ОККО» тощо. Також, у місті близько 15 автосалонів[48], близько 56 магазинів[48], що спеціалізуються по автозапчастинам, 5 автошкіл[48], 26 автостоянок, гаражних кооперативів[48] тощо.

У місті досить розвинута готельна інфраструктура, що представлена закладами різного рівня обслуговування: «City Park Hotel»[55], «Київ»[56], «Chalet»[57], «Центральний»[58], «Соборний»[59], «Трактир»[60], «Обрій»[61], «Гостинний двір»[62], «Кларк»[63], «Рось»[64], «Візит»[65], «Поліс»[66], «Місце під сонцем»[67], «Диліжанс»[68].

Комунальне господарство[ред.ред. код]

Безперебійне забезпечення тепловою енергією житлового фонду, кооперативних та громадських організацій, комунально-побутових та інших об'єктів Білої Церкви здійснює КП БМР «Білоцерківтепломережа». На його балансі знаходиться ТЕЦ, 67 котелень, у тому числі й 25 модульних, 47 теплових пунктів (із них 5-індивідуальних) 161,2 км теплових мереж[69]. Міським монополістом з послуг водопостачання та водовідведення є обласне комунальне підприємство водопровідно-каналізаційного господарства «Київоблводоканал»[70].

Утилізація та розміщення твердих побутових відходів у місті здійснюється на міському сміттєзвалищі яке займає площу 10,66 га. Санітарно-захисна зона сміттєзвалища становить 300 м. По периметру сміттєзвалища на відстані 100120 м. розташовані 6 спостережних свердловин для контролю за станом гідросфери у межах сміттєзвалища. Промислові відходи виробництва підприємств східного промислового вузла захоронюються на полігоні промислових відходів в с. Шкарівка Білоцерківського району[71].

Послуги пошти надає національний монополіст «Укрпошта», фіксованого телефонного зв'язку — «Укртелеком». У Білій Церкві розташовано 20 поштових відділень[72],[73]. Поштові індекси міста — 09104 — 09119[74], телефонний код — +380456(3).

Стільниковий зв'язок у місті представлений GSM/UMTS-операторами: Київстар, МТС Україна, Life; UMTS (3G): ТриМоб; CDMA: PEOPLEnet, Інтертелеком; WiMAX: FreshTel та Giraffe.

Транспорт[ред.ред. код]

Через місто проходять автошляхи європейського значення: Чернігів — Бровари — Київ — Боярка — Глеваха — Біла Церква — Ставище — Жашків — Умань — Ульяновка — Любашівка — Жовтень — Одеса (E95);також міжнародного Київ — Васильків — Біла Церква — Ставище — Умань — Ульяновка — Жовтень — Одеса (М05); залізнична лінія Фастів — Миронівка.

У місті функціонують залізничний вокзал, що був відкритий у 1876 році, автостанція приміського сполучення та військовий аеродром. Також, у місті працює каса попереднього продажу авіаквитків — агентство повітряних сполучень «Kiyavia»[75].

У місті працюють велика кількість транспортних підприємств, що забезпечують перевезення жителів. Серед них — КП БМР «Тролейбусне управління», ПАТ «Білоцерківський автобусний парк», ПП «Валоїс», ПП «К-А-Н», МПП «Діліжанс» та ПП транспортне агентство «Ікарус».

Громадський транспорт представлений 6 тролейбусними маршрутами. Значну частину міських перевезень представляє маршрутне таксі, який складається із 20 маршрутів[76].

Проблеми міста[ред.ред. код]

Основними проблемами міста є недостатня освітленість міста, погане дорожнє покриття та значний рівень вуличної злочинності[77]. Останньому фактору власне й сприяє погана освітленість міста. В темний період часу активізується діяльність хуліганів, які займаються вандалізмом. Нещодавно у місті було демонтовано світлофори на перехрестях, де є небезпека зіткнення. Не вирішується в місті проблема утилізації промислових відходів. На весь регіон існує лише один полігон ПрАТ «Росава» по захороненню відходів гумотехнічних виробів. Залишається невирішеною проблема утилізації шин, відпрацьованих мастил та забрудненого ним ганчір'я. У місті залишається невирішеною проблема утилізації відходів шкіри АТ «Бівзут» та відходів фенопласту УВП «УТОС»[78]. Береги річки Протоки стали гігантським смітником, який отруює повітря жителям масиву Леваневського та Залізничного селища. Невирішене питання з інфраструктурою, наприклад не існує залізничного переходу для жителів Томилівського масиву, що змушує дітей, які щодня ходять у загальноосвітню школу № 11 перетинати небезпечну (через часту непомітність потяга) ділянку полотна[79].

Громада міста не раз стикалась з різними експериментами міської влади. У 2008 році — це план будівництва електросталепрокатного заводу[80], який міг істотно погіршити екологічну ситуацію у Білій Церкві. Було проведено кілька референдумів, рішення яких не були взяті до уваги. На даний момент будівництво заморожено, але є можливість відновлення робіт[81]. У 2011 році група мусульманських активістів (в основному представників азербайджанської та чеченської діаспори) розпочала процес побудови на місці нині зачиненої ЗОШ № 10 мечеті з мінаретами, не провівши консультацій з громадою міста. Громадські зібрання одноголосно виголосили недоцільність будівництва мечеті у Білій Церкві. Проте у Києві, а також міський очільник вважають це виявом ксенофобії[82].

Культура[ред.ред. код]

Театр, музика і кіно[ред.ред. код]

Біла Церква — найбільший культурний осередок Київщини, відомий своїм культурним потенціалом та досягненнями в галузі культури.

З 1933 року у місті засновано Київський академічний обласний музично-драматичний театр імені Панаса Саксаганського, що розташований у пристосованій будівлі за адресою: провул. Клубний, буд. 1, м. Біла Церква. Вистави театру відбуваються майже повністю державною українською мовою, зрідка — російською.

Завдяки клопотанню директора і художнього керівника театру заслуженого діяча мистецтв України В'ячеслава Ускова, театру повернули ім'я обласного, яке було в нього до Німецько-радянської війни. З 2008 року творчий колектив театру поповнився молодими акторами і режисерами — випускниками театральних ВНЗ Києва, Харкова й Івано-Франківська[83].

На базі музею щороку проводяться краєзнавчі читання, науково-практичні конференції різного рівня, присвячені визначним подіям історії та сучасності, друкуються їх матеріали[84].

Після реставрації у будівлі костьолу відкрито Будинок органної та камерної музики. Орган було встановлено 7 березня 1990 року чехословацькою фірмою «Rieger Kloss»[85]. Він має механічну трактуру та електричну регістратуру (шлейфлада), три мануали, педальну клавіатуру, шість вільних і три готових комбінації, вальце, сорок регістрів. Загальна кількість труб — 2734[86].

Також у місті працюють 3 палаци культури — ПК «Білоцерків МАЗ», ПК «Росава», ПК ТОВ «Інтер-ГТВ», кінотеатр імені О.Довженка[87], 6 клубів, 13 бібліотек, 3 школи мистецтв, 4 музичні школи, центр творчості дітей та юнацтва «Соняшник», будинок художньої творчості, будинок юних техніків тощо.

У Білій Церкві — 24 колективи народної самодіяльності. Серед них — народний ансамбль танцю «Ровесник», ансамбль скрипалів молодших та старших класів ДМШ № 4, дитячий танцювальний колектив «Щасливе дитинство», чоловіча хорова капела, Муніципальний духовий оркестр тощо.

Проводяться фестивалі різних рівнів: «Веселка над Россю», «Музичні відкриття в Білій Церкві», «Золота осінь», «Музичні зустрічі в Палаці Браницьких»[88], «Гніздо»[89], «Поетична зима», «Різдвяні зорі»[90], «Всеукраїнський фестиваль молодої режисури імені Леся Курбаса»[91].

Музеї[ред.ред. код]

З 1924 року, на Замковій горі, відкритий Білоцерківський краєзнавчий музей, який знайомить відвідувачів з археологічними знахідками, історією регіони і етнічним складом місцевих жителів[92].

У 1962 році на території дендропарку «Олександрія» на першому поверсі адміністративного приміщення було відкрито музей. Його експозиція знайомить відвідувачів з історією створення парку «Олександрія», трьома поколіннями його власників — графів Браницьких. Основою експозиції є скульптури з білого італійського мармуру. Декілька з них роботи відомих італійських майстрів XVIII століття, авторство інших скульптур не встановлено, але виконані вони на надзвичайно високому художньому рівні. Це лише невелика частина величезного зібрання із колекції Браницьких. Скульптури були придбані власниками парку під час поїздок Європою. Багато робіт було подаровано Браницьким Катериною II та князем Г. О. Потьомкіним. В часи революції, громадянської війни, а пізніше і Німецько-радянської війни, більшість колекції була пограбована або знищена. Збереглося лише 16 скульптур італійських митців: три грації (Антоніо Канова), «Хлопчик з собакою», «Хлопчик з луком» (Памполоні) та інші[93].

На базі училища імені П. Р. Поповича з 1977 року відкритий музей космонавтики імені льотчика-космонавта П.Поповича в якому фонд складає понад 200 унікальних експонатів. В музеї бойової слави 72-ї Гвардейської Красноградської ордена Червоного Прапора Київської окремої механізованої бригади налічується близько 1000 експонатів. Електричного зв'язку — музейна експозиція розповідає про історію розвитку електрозв'язку та пошти у місті[92].

Релігія[ред.ред. код]

У місті зареєстрованих понад 30 релігійних громад, у тому числі 10 громад УПЦ, римо-католицька церква, єврейська громада, мусульманська громада та інші. Є 5 церков, каплиця, жіночий монастир Святої рівноапостольної Марії-Магдалини, 4 молитовні будинки.

Біла Церква — центр Білоцерківської єпархії Української православної церкви. До УПЦ відносяться наступні храми: Спасо-Преображенський кафедральний собор, Церква святої Марії Магдалини та Храм-каплиця святого великомученика Георгія Побідоносця.

Вид з пташиного польоту на Спасо-Преображенський кафедральний собор Біла Церква.jpg
Церква Марії Магдалини.jpg
Микільська церква (Біла Церква).jpg
Храм-каплиця Георгія Побідоносця Б Церква (1).jpg

Біла Церква також має парафію Різдва Христового Української греко-католицької церкви[94], яка поки що не має власного храму, однак проект якого вже існує (проект виконав архітектор Бабич Юрій Іванович)[95]. 18 квітня 2008 спроба греко-католиків освятити ділянку землі під будівництво храму закінчилася протистоянням із прибічниками московського патріархату[96].

Біла Церква в кіно[ред.ред. код]

Пам'ятна дошка Рум'янцевій на місці зйомки сцени з бджолами у фільмі Королева бензоколонки

У Білій Церкві було знято сцени фільмів «Королева бензоколонки»[97], а саме сцена з бджолами на площі Шевченка, та «Владика Андрей» у дендропарку «Олександрія». На будинку, де знімалася сцена фільму «Королева бензоколонки» встановлено меморіальну дошку Надії Румянцевій.

У дендропарку «Олександрія» знімалися епізоди стрічки «Дорога на Січ». У фільмі можна побачити колонаду Луна, композицію Руїна і будинок адміністрації.

Також, у цьому дендропарку, восени 2012 року, знімався кліп на пісню Міки Ньютон «Не відпускай».

Біла Церква у літературі[ред.ред. код]

«

Тиха украинская ночь,
Прозрачно небо. Звезды блещут.
Своей дремоты превозмочь
Не хочет воздух. Чуть трепещут
Сребристых тополей листы.
Луна спокойно с высоты
Над Белой Церковью сияет
И пышных гетманов сады,
И старый замок озаряет
И тихо, тихо все кругом…

 »
«

«…Тому кожен, хто міг, тікав до Хмельницького, тікала навіть шляхта, коли іншого шляху до порятунку не було. Так що Хмельницький множив і множив свої сили, і якщо не одразу рушив у саме Річ Посполиту, якщо довго відсиджувався в Білій Церкві, то головним чином для того, щоб впровадити лад у ті невгамовні і дикі сили» та ін.[101]

 »

Спорт[ред.ред. код]

Білоцерківський футбольний клуб «Арсенал-Київщина» утворений у 2006 році і наразі виступає в другій лізі чемпіонату України. Домашні матчі проводить на стадіоні «Трудові резерви», який вміщує 13,5 тис. глядачів. У чемпіонаті Київської області грають місцеві команди «Зміна» та «Рось».

Спортивні заклади міста: баскетбольний клуб, 7-й спортивний клуб, федерація шахів, комітет з фізичної культури та спорту, спортивний клуб «Буревісник», дитячо-юнацький фізкультурно-спортивний клуб, 2 дитячо-юнацькі спортивні школи, 3 стадіони тощо.

З 1987 у місті Біла Церква відбувається Білоцерківський марафон, який наприкінці 1980-их — початку 1990-их років був чи не найсильнішим спортивним заходом на теренах колишнього СРСР[103].

Старт-фінішна зона розташована недалеко від дендропарку «Олександрія». Сертифікована Міжнародною федерацією легкої атлетики траса пробігу проходить центральними вулицями міста. У рамках змагань проводяться також старти на дистанції-супутники для дорослих і для дітей.

.

З моменту відкриття 1 лютого 2008 року ковзанка «Льодовий період» стала улюбленим місцем відпочинку білоцерківців різних вікових категорій[104]. Розмір льодової ковзанки становить 27×54 м, що дозволяє проводити тренування з фігурного катання та хокею, а також використовувати льодову ковзанку як майданчик для проведення спортивних змагань[105].

В рамках виконання національної програми «Хокей України» в 2012 році відкрито ще одну криту льодову арену із штучним льодовим покриттям, яка вміщує 450 глядачів[106]. Також, льодова арена аналогічна тим, що були відкриті у Києві, Донецьку, Дніпропетровську та Калуші[107]. Слугує як домашня арена хокейного клубу «Білий Барс».

22 серпня 2013 року на масиві Піщаний був відкритий спорткомплекс «Зміна», де матимуть змогу тренуватись вихованці ДЮСШ «Зміна», займатись спортом усі охочі білоцерківці, а також проводитимуться обласні та загальнодержавні змагання.

Засоби масової інформації[ред.ред. код]

У 1920 році була заснована регіональна газета Надросся «Замкова гора», яка є найстарішою газетою Київщини і за час свого існування неодноразово змінювала назву. «Замкова гора» оперативно, об'єктивно, із конструктивною критикою висвітлює важливі події життя міста, друкує цікаві матеріали тощо.

Друковані засоби масової інформації Білої Церкви представлені різних рівнів: «Гриф», «Главная», «Тема», «Копейка», «Майдан-Брок», «Сім'я», «Громадська думка», «Замкова гора», «Юр'ївська земля», «Новини Київщини», «Спортивна Київщина».

У місті працюють 3 місцевих телевізійно — розважальні канали: ТРК «Крокус-1» (кабельне), ТРК «Майдан TV» 12 та ТРК «Бест» (працює з 1991 року).

Послуги кабельного телебачення та інтернету у місті надають такі компанії: ТРК «Крокус-1» (з 01.06.2015 «Воля-кабель»), Рось—телеком, Ларта, Магнус (IPTV), Белком, Київстар, БКМ (Білоцерківська комп'ютерна мережа).

На території міста в межах радіочастот FM-діапазону своє мовлення проводять 10 всеукраїнських та регіональних радіостанцій: «Авторадіо Україна» (102.3 Mhz), «Русское радио Україна» (102.8 Mhz), Стильне радіо «Перець FM» (103.8 Mhz), «Хіт FM» (105.7 Mhz), «Ретро FM» (106.2 Mhz), «Українське Національне радіо 1-й канал» (106.8 Mhz), «Kiss FM» (107.6 Mhz), «Ера FM» (103.4Mhz), «Radio.Net» (104.3 Mhz), «Бліц FM» (інтернет — радіо)[108].

Освіта і наука[ред.ред. код]

Білоцерківський колегіум Білоцерківської міської ради Київської області

Станом на початок 2015 року у Білій Церкві діє 36 дошкільних навчальних закладів (дитячих садочків), забезпечуючи оптимальні умови для здобуття дітьми дошкільної освіти відповідно до потреб населення міста.

Загальна середня освіта міста представлена 25 загальноосвітніми навчальними закладами: колегіумом, ліцеєм, 2 гімназіями, 5 спеціалізованими загальноосвітніми школами, 13 загальноосвітніми школами І-ІІІ ступенів, 1 школою І ступеня, спеціальною загальноосвітньою школою та приватним навчально-виховним комплексом. Крім того у місті функціонують 2 вечірні (змінні) загальноосвітні школи № 1 та 2.

Також у 2008 році був відкритий, перший у Київській області, Білоцерківський колегіум, який незмінно посідає чільне місце серед навчальних закладів міста[109]. Уже в 2010 році з нього були випущені перші випускники[110].

У Білій Церкві функціонують 16 вищих навчальних закладів. Серед вищих навчальних закладів — 10 закладів І — ІІ рівня акредитації, які здійснюють підготовку за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодший бакалавр (молодший спеціаліст), бакалавр.

Це Технолого-економічний коледж Білоцерківського національного аграрного університету, Білоцерківський медичний коледж, Білоцерківський гуманітарно-педагогічний коледж, Білоцерківський коледж сервісу та дизайну, Білоцерківський коледж фінансів обліку та аудиту Національної академії статистики обліку та аудиту, Білоцерківське училище професійної підготовки персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України, Білоцерківський механіко-енергетичний технікум, Білоцерківський технічний коледж ТСО України, Білоцерківська філія Одеської державної академії технічного регулювання та якості та Білоцерківський коледж ВНЗ «Відкритий міжнародний університет розвитку людини „Україна“».

7 вищих навчальних закладів, філій, навчальних центрів дистанційно — заочного навчання ВНЗ закладів мають ІІІ та ІV рівень акредитації та здійснюють підготовку за освітньо-кваліфікаційними рівнями бакалавр, магістр.

Найдавніший та найпотужній серед ВНЗ міста по підготовці висококфаліфікованих кадрів — це Білоцерківський національний аграрний університет, також Білоцерківський інститут економіки та управління ВНЗ «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна», Білоцерківська філія Міжрегіональної академії управління персоналом, Білоцерківська філія Київського інституту бізнесу і технологій, Білоцерківська філія Університету сучасних знань, Навчальний центр дистанційно — заочного навчання Східноєвропейського університету економіки та менеджменту та навчальний центр дистанційно — заочного навчання Київської гуманітарної академії[111].

Охорона здоров'я[ред.ред. код]

Санаторій-профілакторій «Діброва». Біла Церква відома не лише як туристичний центр, а й як кліматичний та бальнеологічний курорт

Охорона здоров'я міста — розгалужена структура медичних закладів різною за формою власності, сферою діяльності, метою якої є організація та забезпечення доступного медичного обслуговування населення міста та столичної області.

Медична інфраструктура міста представлена 11 лікарняними установами багатопрофільного та спеціалізованого напрямку, 2 поліклініками, у тому числі 3 стоматологічними, центром здоров'я, переливання крові, станцією екстреної медичної допомоги, 4 санітарно-профілактичними закладами. Також, міську мережу закладів охорони здоров'я складають аптеки, аптечні бази (склади), магазини медичної техніки, медичної оптики тощо[112].

Курорт міста — кліматичний та бальнеологічний курорт на базі радонових гідрокарбонатно-кальцієво-натрієвих та гідрокарбонатно-кальцієво-магнієвих мінеральних лікувальних вод. Водолікарні обслуговують як місцеве населення, так і амбулаторних хворих з інших областей України. З 1984 року функціонує санаторій-профілакторієм «Діброва», який розташований навпроти дендропарку «Олександрія», поряд із дубовим лісом в урочищі «Голендерня», який за роки свого існування став відомий не тільки на Україні, а й за її межами[113].

Білоцерківський військовий шпиталь є вагомим структурним підрозділом військової медицини, одним з найважливіших військово-медичних закладів України в загальнодержавній системі військових шпиталів-госпіталів. Є багатопрофільним клінічним, лікувально-діагностичним та науковим центром в якому лікуються військовослужбовці, ветерани Збройних Сил України, та всі охочі цивільні пацієнти[114].

Пам'ятки історії та архітектури[ред.ред. код]

Пам'ятник Тарасу Шевченку, що неодноразово відвідував Білу Церкву та дендропарк «Олександрія» в історичному центрі міста.

У Білій Церкві є археологічні пам'ятки, серед яких найбільшим інтересом туристів користується Замкова гора і її округа — дитинець (замок і посад) містечко Юр'єва — Білої Церкви ХІ — XVIII ст[115]. У південно-західній частині дендропарку «Олександрія» є Палієва гора, де у VIVII ст. н. е. жило поселення пеньківської культури[116]. Серед цікавих археологічних пам'яток міста можна віднести 3 кургани ІІІ тис. до н. е. — початку ІІ тис. н. е. та Руське городище ХІІ-ХІІІ ст.

Головною визначною пам'яткою міста є дендропарк «Олександрія», який розташований на околиці Білої Церкви. Дендропарк був заснований у другій половині XIX століття, над його створенням працювали видатні архітектори та садівники[117]

В східній частині дендропарку «Олександрія», неподалік головного входу знаходиться споруда, яка носить назву «Ротонда», яка збудована в стилі розвинутого класицизму, у вигляді напівкруглого павільйону з прорізаною в передній стіні напівкруглою аркою.

Однією з найоригінальніших архітектурних споруд парку є «Руїни», побудовані наприкінці XVIII століття. Своїм виглядом вони нагадують старовинний зруйнований замок. Основна мета споруди — створити ілюзію зруйнованих часом будівель. Крім естетичного призначення, «Руїни» виконують практичну роль підпірної стіни. З під «Руїн» б'є потужній водоспад. Посередині спорудили розташований оглядовий майданчик, з якого відкривається краєвид на річку Рось.

Одним з найцікавіших об'єктів «Олександрії» є Колонада «Луна», виконана у вигляді грецького амфітеатру. Свою назву отримала за чудові акустичні властивості.

«Китайський місток» — так називається ще одна мала архітектурна споруда. Таку назву вона дістала завдяки альтанці на містку, дах якої нагадує дахи китайських пагод. Спорудження містка-альтанки відбувалося в період активної забудови парку. Місцевий ландшафт підкреслює екзотичний вигляд містка, з якого відкриваються краєвиди на верхнє озеро з водоспадом та нижнє озеро.

В західній частині парку знаходиться найвища Палієва гора. Крутий, кам'яний схил цієї гори сягає у висоту 27 метрів. На початку XVIII століття тут тривалий час (17021704 рр.) знаходився з табором один із загонів козацького ватажка Семена Палія. В глибині Палієвої гори і досі видно рештки земляних укріплень козаків. У 1980 році на честь тих давніх подій, на горі був встановлений пам'ятник[116].

В північній частині знаходиться сад «Мур». Побудований з метою створення на території парку ще більш відокремленого, інтимного куточка, який дозволяв би господарям уникнути небажаного спілкування з відвідувачами.

В південній частині парку, неподалік від річки Рось, знаходиться споруда, яка має назву Турецький будиночок. Він був побудований після турецької кампанії 1828 року. В його стіни були вмуровані мармурові плити, на яких є написи древньотурецькою мовою, що прославляють велич шаха Махмуда Хача Гази, який побудував неприступну фортецю в місті Варна (Болгарія). Після взяття фортеці російськими військами фельдмаршал Румянцев (який товаришував з графами Браницькими) привіз їх як трофей в «Олександрію».

Багато цікавих пам'яток архітектури знаходиться і в історичному центрі Білої Церкви. Визначні архітектурні пам'ятки міста: Склади Браницьких, Ансамбль споруд поштової станції, Торгові ряди (БРУМ), Зимовий палац, Будинок Дворянських зібрань, Микільська церква, Свято-Преображенський кафедральний собор, Костел святого Івана Хрестителя, Церква святої Марії Магдалини та інші.

Тарас Шевченко у Білій Церкві[ред.ред. код]

Історія міста тісно пов'язана з ім'ям Тараса Григоровича Шевченка. Коли Тарас був козачком пана Енгельгарда — родича Браницьких, по дорозі до Вільно вони заїжджали до Білої Церкви. Браницька показала гостю свій маєток і парк «Олександрію». Шевченко неодноразово бував у Білій Церкві. Ці відвідини знайшли своє відображення в повісті «Прогулка с удовольствием и не без морали», написаній 1856 р. Повість особливо цінна тим, що автор у розповіді від першої особи описує цікаві подробиці своєї подорожі через міста й села нинішньої Київської області.

Багато місця відведено його перебуванню у Білій Церкві, показу тогочасного побуту її мешканців, у тому числі єврейської громади міста. Шевченко згадує сіре, брудне містечко з невеличкими хатками на не мощених вулицях з босоногими хлопчаками, де не було жодної аптеки, книжної лавки. Це останній прозовий твір письменника.

Білоцерківці шанують пам'ять геніального поета. У місті є площа, яка носить назву імені поета. Вулиця, перейменована із вул. Смоляної у вул. Тараса Шевченка ще у 1925 р. Кожного року в місті проходять традиційні конкурси читців поезії Шевченка, 22 вересня 1991 р. відкрився пам'ятник Т.Шевченку, автор якого — відомий скульптор, народний художник України А.Ковальов, архітектори В. Федотов, В. Штучний. Рішенням міської ради № 281 від 28 серпня 2003 р. міський парк культури і відпочинку імені Петровського носить ім'я Т.Шевченка[118]. В дендропарку «Олександрія» на честь його відвідування встановлено меморіальну дошку.[119]

Міжнародна співпраця[ред.ред. код]

Біла Церква є членом міжнародної асоціації «Всесвітня федерація поріднених міст». Міжнародна співпраця встановлена між містами, переважно із різних країн, досягнуто постійні дружні зв'язки для взаємного ознайомлення з життям, історією та культурою, для досягнення кращого взаєморозуміння, зміцнення співпраці та дружби між їх населенням, а також для обміну досвідом у розв'язанні аналогічних проблем, що постають перед міськими органами управління та організаціями.

Співпраця міста реалізується через обмін делегаціями, художніми та спортивними колективами, виставками, а також літературою, кінофільмами, фотоматеріалами про життя міст. Не менш важливим є і обмін досвідом ведення міського господарства.

Біла Церква має 13 міст-побратимів:[3][120]

З 2015 року у місті працює Почесний консул Литовської Республіки[134].

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в Біла Церква. Україна Інкогніта. Архів оригіналу за 22 липня 2015. Процитовано 22 липня 2015. 
  2. а б Чисельність населення станом на 1 червня 2015 року. Держстат. Головне управління статистики у Київській області. Процитовано 22 липня 2015. 
  3. а б Міста-побратими. Офіційний сайт міської ради та її виконавчих комітетів. Архів оригіналу за 13 липня 2015. Процитовано 13 липня 2015. 
  4. Срібняк М. Л., Федотов В.М. Біла Церква: історико-архітектурний нарис. — К. : Будівельник, 1966. — С. 7,8. — 9500 прим.
  5. Біла Церква. План міста (карти). Серія Міста України / За ред. Г. М. Кошова та ін. ДНВП «Картографія» — К.: ДНВП «Картографія», Перевид. 2001, 2004, 2005, 2007–2012, 2014 рр. — С. 4 к. (1 арк.). — ISBN 978-966-475-167-1.
  6. Як виглядала Біла Церква 100 років тому. Новини з України. Архів оригіналу за 13 липня 2015. Процитовано 13 липня 2015. 
  7. Інвестиційний паспорт міста Біла Церква (PDF) (укр.). Інвестиційний портал Київської області. Процитовано 13 липня 2015. 
  8. Біла Церква: Шлях крізь віки: Іст. нарис./ П. І. Юхименко, А. І. Гай, Е. В. Репрінцев та ін. — Біла Церква.: Буква, 1994 — С. 324–325. — ISBN 5-7707-5246-7.
  9. Білоцерківському Парку культури 80 років. Бліц-новин: «Майдан-Брок», «ТЕМА», «Наш Городок». Архів оригіналу за 13 липня 2015. Процитовано 13 липня 2015. 
  10. Вирський Д. С. Біла Церква // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — Київ : Наукова думка, 2003. — Т. 1. : А–В. — 688 с. : іл.  — с. 273
  11. Білоцерківське благочиння. Білоцерківська єпархія. Українська Православна Церква. Архів оригіналу за 22 липня 2015. Процитовано 22 липня 2015. 
  12. Туризм по регионам: Белая Церковь. УкрТуризм. Архів оригіналу за 13 липня 2015. Процитовано 13 липня 2015. 
  13. а б в Iсторія Білої Церкви. Мандруємо Україною. Архів оригіналу за 22 липня 2015. Процитовано 22 липня 2015. 
  14. Лепявко С. Криштоф Косинський // Володарі гетьманської булави: Історичні портрети / Автор передмови В. А. Смолій. — К.: Варта, 1994.— 560 с.— С. 39. ISBN 5-203-01639-9
  15. Букет Євген. Іван Бондаренко — останній полковник Коліївщини. Історичний нарис. — Київ: Видавництво «Стікс», 2014. — 320 с. ISBN 978-966-2401-09-7
  16. а б в Міста і села України (PDF) (укр.). Українська конфедерація журналістів. Процитовано 22 липня 2015. 
  17. а б М.Литвин, К.Науменко. Історія ЗУНР.- Львів: Інститут українознавства НАНУ; видавнича фірма «Олір», 1995.- 368 с., іл. ISBN 5-7707-7867-9 с. 227
  18. Подорож в історію. Газета «Гриф». Архів оригіналу за 22 липня 2015. Процитовано 22 липня 2015. 
  19. Місто Біла Церква святкує 980-річчя. Київська обласна державна адміністрація. Архів оригіналу за 13 липня 2015. Процитовано 13 липня 2015. 
  20. Статут територіальної громади міста Біла Церква. Bilatserkva.info. Архів оригіналу за 13 липня 2015. Процитовано 13 липня 2015. 
  21. Результати виборів депутатів Білоцерківської міської ради. Центральна виборча комісія. Архів оригіналу за 13 липня 2015. Процитовано 13 липня 2015. 
  22. Члени виконавчого комітету. Білоцерківська міська рада та її виконавчі комітети. Архів оригіналу за 13 липня 2015. Процитовано 13 липня 2015. 
  23. Ukraine. Historical demographical data of the urban centers. Populstat.info. Архів оригіналу за 13 липня 2015. Процитовано 13 липня 2015. 
  24. Про кількість та склад населення Київської області за підсумками Всеукраїнського перепису населення 2001 року. Державний комітет статистики України. Архів оригіналу за 13 липня 2015. Процитовано 13 липня 2015. 
  25. Біла Церква: Галузева структура промисловості. Bilatserkva.info. Архів оригіналу за 13 липня 2015. Процитовано 13 липня 2015. 
  26. м. Біла Церква Геополітична характеристика. Kievobl.ukrstat.gov.ua. Архів оригіналу за 13 липня 2015. Процитовано 13 липня 2015. 
  27. ПрАТ «Росава». Бізнес портал України «All.biz». Архів оригіналу за 13 липня 2015. Процитовано 13 липня 2015. 
  28. ТОВ «Інтер-ГТВ». Бізнес-каталог підприємств України онлайн «Ua-region». Архів оригіналу за 13 липня 2015. Процитовано 13 липня 2015. 
  29. ТОВ «Білоцерківський завод «Трібо»». Бізнес-каталог підприємств України онлайн «Ua-region». Архів оригіналу за 13 липня 2015. Процитовано 13 липня 2015. 
  30. ПАТ «Білоцерківський завод залізобетонних конструкцій». All.biz. Архів оригіналу за 13 липня 2015. Процитовано 13 липня 2015. 
  31. ТОВ «Білоцерківський домобудівельний комбінат». Biznes-pro.ua. Архів оригіналу за 13 липня 2015. Процитовано 13 липня 2015. 
  32. КП «Білоцерківбуд». Ukraine-company. Архів оригіналу за 13 липня 2015. Процитовано 13 липня 2015. 
  33. ТОВ «Валтекс». Ua-region. Архів оригіналу за 13 липня 2015. Процитовано 13 липня 2015. 
  34. ТОВ НВП «БілоцерківМАЗ». Aagrobiz.net. Архів оригіналу за 13 липня 2015. Процитовано 13 липня 2015. 
  35. ДП «Білоцерківський завод ««Еталон»». B2BToday. Архів оригіналу за 13 липня 2015. Процитовано 13 липня 2015. 
  36. ПАТ НВФ «Ферокерам». B2BToday. Архів оригіналу за 13 липня 2015. Процитовано 13 липня 2015. 
  37. ТОВ СП «Укрінтерм». All.biz. Архів оригіналу за 13 липня 2015. Процитовано 13 липня 2015. 
  38. ТОВ «Завод пакувального обладнання «Термо-Пак»». Ua.kompass. Архів оригіналу за 13 липня 2015. Процитовано 13 липня 2015. 
  39. ТДВ «Білоцерківський кар'єр». Бізнес-Гід. Архів оригіналу за 13 липня 2015. Процитовано 13 липня 2015. 
  40. ПАТ «Білоцерківська книжкова фабрика». Бізнес-Гід. Архів оригіналу за 13 липня 2015. Процитовано 13 липня 2015. 
  41. ТОВ «Біофарма-Інвест». Бізнес-Гід. Архів оригіналу за 13 липня 2015. Процитовано 13 липня 2015. 
  42. ТОВ «Маревен Фуд Україна». Міжнародний бізнес-портал. Архів оригіналу за 13 липня 2015. Процитовано 13 липня 2015. 
  43. ПАТ «ЖЛК—Україна». Бізнес-Гід. Архів оригіналу за 13 липня 2015. Процитовано 13 липня 2015. 
  44. ТОВ «Білоцерківський молочний комбінат». Бізнес-Гід. Архів оригіналу за 13 липня 2015. Процитовано 13 липня 2015. 
  45. ПАТ «Білоцерківський консервний завод». Бізнес-каталог підприємств України онлайн. Архів оригіналу за 13 липня 2015. Процитовано 13 липня 2015. 
  46. ДП ПАТ «Київхліб» Білоцерківський хлібокомбінат. Бізнес-Гід. Архів оригіналу за 13 липня 2015. Процитовано 13 липня 2015. 
  47. КП «Білоцерківхлібопродукт». Бізнес портал України «All.biz». Архів оригіналу за 13 липня 2015. Процитовано 13 липня 2015. 
  48. а б в г д е ж и к л м н п р Бліц-довідник 2015: підприємства та установи м. Біла Церква та району — Біла Церква: РІА «Бліц», 2015. — 110 С.
  49. ТРЦ «Вега». ТРЦ «Вега». Архів оригіналу за 13 липня 2015. Процитовано 13 липня 2015. 
  50. Торгово-развлекательный центр «Апельсин». Путиводитель по городам и странам. Архів оригіналу за 13 липня 2015. Процитовано 13 липня 2015. 
  51. ТЦ «Бульвар». Foursquare. Архів оригіналу за 13 липня 2015. Процитовано 13 липня 2015. 
  52. Офісно-торговий центр «Великий трикутник» Біла Церква. Компанія «ФаворБуд». Архів оригіналу за 13 липня 2015. Процитовано 13 липня 2015. 
  53. Контакти. Центр моди «Гранд парфюм». Центр моди «Гранд парфюм». Архів оригіналу за 13 липня 2015. Процитовано 13 липня 2015. 
  54. Контакти. Центр моди «Гранд парфюм». Белка Ком. Архів оригіналу за 13 липня 2015. Процитовано 13 липня 2015. 
  55. City Park Hotel — Bila Tserkva. Hotel.info. Архів оригіналу за 13 липня 2015. Процитовано 13 липня 2015. 
  56. Гостиница Киев, Белая Церковь. Doroga.ua. Архів оригіналу за 13 липня 2015. Процитовано 13 липня 2015. 
  57. Готель-ресторан «Chalet». Belca.com.ua. Архів оригіналу за 13 липня 2015. Процитовано 13 липня 2015. 
  58. Контакти. Офіційна сторінка готелю «Центральний». Архів оригіналу за 13 липня 2015. Процитовано 13 липня 2015. 
  59. Готель «Соборний», Біла Церква. Hotel maps. Архів оригіналу за 13 липня 2015. Процитовано 13 липня 2015. 
  60. Гостинично-ресторанный комплекс «Трактиръ». Трактир. Архів оригіналу за 13 липня 2015. Процитовано 13 липня 2015. 
  61. Готелі Білої Церкви. Туристичний портал України. Архів оригіналу за 13 липня 2015. Процитовано 13 липня 2015. 
  62. Гостинний Двір. Відпочинок в Україні, пошук турів, планування відпочинку. Архів оригіналу за 13 липня 2015. Процитовано 13 липня 2015. 
  63. Готель «Кларк». Бази відпочинку. Архів оригіналу за 13 липня 2015. Процитовано 13 липня 2015. 
  64. Описание отеля Рось гостиница. Turne. Архів оригіналу за 13 липня 2015. Процитовано 13 липня 2015. 
  65. Готель «Візит». Ukrinterm. Архів оригіналу за 13 липня 2015. Процитовано 13 липня 2015. 
  66. Готель «Поліс». Київський обласний центр розвитку туризму. Архів оригіналу за 13 липня 2015. Процитовано 13 липня 2015. 
  67. Готель «Місце під сонцем». Готелі України. Архів оригіналу за 13 липня 2015. Процитовано 13 липня 2015. 
  68. Готелі Білої Церкви. Туристичний портал України. Архів оригіналу за 13 липня 2015. Процитовано 13 липня 2015. 
  69. Справочное бюро. Білоцерківська газета «Гриф». Архів оригіналу за 13 липня 2015. Процитовано 13 липня 2015. 
  70. Київське обласне комунальне підприємство «Київоблводоканал». Bilatserkva.info. Архів оригіналу за 13 липня 2015. Процитовано 13 липня 2015. 
  71. Екологічний стан міста Біла Церква. Bilatserkva.info. Архів оригіналу за 13 липня 2015. Процитовано 13 липня 2015. 
  72. Біла Церква (Київська). Адреси поштових відділень «Укрпошта». Ukrpost. Архів оригіналу за 13 липня 2015. Процитовано 13 липня 2015. 
  73. Біла Церква (Київська). Адреси поштових відділень «Нова пошта». Ukrpost. Архів оригіналу за 13 липня 2015. Процитовано 13 липня 2015. 
  74. Почтовый индекс Белая Церковь. База почтовых индексов Украины. Архів оригіналу за 13 липня 2015. Процитовано 13 липня 2015. 
  75. Регіональні відділення «Kiyavia»в Україні. Kiyavia. Архів оригіналу за 13 липня 2015. Процитовано 13 липня 2015. 
  76. Город Белая Церковь. Marshrutka. Архів оригіналу за 13 липня 2015. Процитовано 13 липня 2015. 
  77. Шахраї продовжують видурювати у мешканців Білої Церкви гроші. Інтернет-видання «БЦ NEWS». Архів оригіналу за 22 липня 2015. Процитовано 22 липня 2015. 
  78. Екологічний стан селітебних територій у зоні промислового виробництва (PDF) (укр.). Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського. Процитовано 22 липня 2015. 
  79. На Київщині через відсутність залізничного переходу люди гинуть під потягами. Телеканал 1+1. ТСН. Архів оригіналу за 13 липня 2015. Процитовано 13 липня 2015. 
  80. У Білій Церкві побудують сталепрокатний завод. Економічна правда. Архів оригіналу за 22 липня 2015. Процитовано 22 липня 2015. 
  81. Будівництво сталепрокатного завода відновлять?. Інтернет-видання «Вc-like». Архів оригіналу за 22 липня 2015. Процитовано 22 липня 2015. 
  82. Чи буде мінарет над Білою Церквою?. Zaxid.net. Архів оригіналу за 13 липня 2015. Процитовано 13 липня 2015. 
  83. Історія театру. Київський академічний обласний музично-драматичниий театр ім.П.К.Саксаганського м.Біла Церква. Архів оригіналу за 13 липня 2015. Процитовано 13 липня 2015. 
  84. Головна. Музей. Білоцерківський обласний краєзнавчий музей. Архів оригіналу за 13 липня 2015. Процитовано 13 липня 2015. 
  85. Орган костьолу Іоанна Хрестителя (Будинок органної та камерної музики), м. Біла Церква. Органи України. Архів оригіналу за 13 липня 2015. Процитовано 13 липня 2015. 
  86. Орган Rieger- Kloss. Комунальний заклад Білоцерківської міської ради «Білоцерківський міський Будинок органної та камерної музики». Архів оригіналу за 13 липня 2015. Процитовано 13 липня 2015. 
  87. Контакти. Кінотеатр імені О.Довженка. Архів оригіналу за 13 липня 2015. Процитовано 13 липня 2015. 
  88. «Музичні зустрічі в Палаці Браницьких» відбулися!. Газета «Тема» від 02.06.2011. Архів оригіналу за 13 липня 2015. Процитовано 13 липня 2015. 
  89. Фестиваль «Гніздо». Фестиваль Гніздо. Архів оригіналу за 13 липня 2015. Процитовано 13 липня 2015. 
  90. 20-й дитячий музичний фестиваль школи мистецтв №1 «Різдвяні зорі-2014». Офіційний сайт міської ради та її виконавчих комітетів. Архів оригіналу за 13 липня 2015. Процитовано 13 липня 2015. 
  91. Відкриття І Всеукраїнського фестивалю молодої української режисури ім. Леся Курбаса. Київський академічний обласний музично-драматичниий театр ім.П.К.Саксаганського м.Біла Церква. Архів оригіналу за 13 липня 2015. Процитовано 13 липня 2015. 
  92. а б Екскурсійні об’єкти. Міста обласного значення. Представництво Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва у Київській області. Архів оригіналу за 13 липня 2015. Процитовано 13 липня 2015. 
  93. Історія. Дендропарк «Олександрія». Архів оригіналу за 30 липня 2015. Процитовано 30 липня 2015. 
  94. Головна сторінка. Парафія Різдва Христового м. Біла Церква. Архів оригіналу за 13 липня 2015. Процитовано 13 липня 2015. 
  95. Збудуймо храм — Парафія Різдва Христового м. Біла Церква — УГКЦ. Греко-католицька парафія Різдва Христового (м. Біла Церква Київської обл.). Архів оригіналу за 13 липня 2015. Процитовано 13 липня 2015. 
  96. Уніати намагалися звершити протизаконне освячення місця під будівництво свого храму. Прес-служба УПЦ МП, 20.05.2008. Архів оригіналу за 13 липня 2015. Процитовано 13 липня 2015. 
  97. Советский комедийный фильм Королева бензоколонки. Старое кино. Сцена з 0:12:00 по 0:13:27. You Tube. Архів оригіналу за 13 липня 2015. Процитовано 13 липня 2015. 
  98. Віктор Грабовський «Біла Церква». Бібліотека української поезії. Архів оригіналу за 13 липня 2015. Процитовано 13 липня 2015. 
  99. Віктор Грабовський «У Білій Церкві…». Бібліотека української поезії. Архів оригіналу за 13 липня 2015. Процитовано 13 липня 2015. 
  100. Літературна Біла Церква: анотований інформаційно — бібліографічний список / Білоцерківська міська централізована бібліотечна система; Центральна бібліотека для дітей; Відділ методичної та бібліографічної роботи. — Біла Церква. −2007.
  101. Uciekał też kto mógł do obozu Chmielnickiego, uciekała nawet i szlachta, gdy innego środka ocalenia nie było. Dzięki temu, Chmielnicki rósł w siły, i że nie zaraz ruszył w głąb Rzeczypospolitej, że leżał długo w Białocerkwi, to przeważnie dlatego, by ład w te rozhukane i dzikie żywioły wprowadzić. — Вогнем і мечем, том 2, розділ 10.
  102. Остап Вишня. Твори в чотирьох томах. Усмішки, фейлетони, гуморески 1944-1950. Либрусек. Архів оригіналу за 13 липня 2015. Процитовано 13 липня 2015. 
  103. Історія «Білоцерківського марафону». Федерація легкої атлетики України. Архів оригіналу за 13 липня 2015. Процитовано 13 липня 2015. 
  104. Льодова ковзанка «Льодовий період», м. Біла Церква. WM Ukraine. Архів оригіналу за 13 липня 2015. Процитовано 13 липня 2015. 
  105. Льодова ковзанка «Льодовий період» (м. Біла Церква). Льодові ковзанки України. Архів оригіналу за 13 липня 2015. Процитовано 13 липня 2015. 
  106. Льодову арену відкрито! Усі – на ковзани!. Благодійний фонд К. Єфименка. Архів оригіналу за 13 липня 2015. Процитовано 13 липня 2015. 
  107. У Білій Церкві відкрили нову льодову арену. Bighockey. Архів оригіналу за 13 липня 2015. Процитовано 13 липня 2015. 
  108. Blitz FM Blitz FM (Бліц ФМ) Біла Церква. ВК. Blitz FM Архів оригіналу за 13 липня 2015. Процитовано 13 липня 2015. 
  109. Сучасні заклади освіти—2013 (PDF) (укр.). Освіта. Процитовано 22 липня 2015. 
  110. Головна сторінка. Білоцерківський колегіум Білоцерківської міської ради Київської області. Архів оригіналу за 13 липня 2015. Процитовано 13 липня 2015. 
  111. Мережа вищої освіти м. Білої Церкви 2014 рік. Управління освіти і науки Білоцерківської міської ради. Архів оригіналу за 13 липня 2015. Процитовано 13 липня 2015. 
  112. Мережа закладів охорони здоров'я міста Біла Церква. Міський центр медичної статистики «Медінстат» Управління охорони здоров'я Білоцерківської міської ради. Архів оригіналу за 13 липня 2015. Процитовано 13 липня 2015. 
  113. Петранівський В.Л., Рутинський М.Й. Туристичне краєзнавство Розділ 6. Курортні ресурси України. Все про туризм. Туристична бібліотека. Архів оригіналу за 13 липня 2015. Процитовано 13 липня 2015. 
  114. Военный госпиталь. Информационный портал города. Архів оригіналу за 13 липня 2015. Процитовано 13 липня 2015. 
  115. Культура Білої Церкви. Загальний стан. Bila-cerkva.osp-ua.info. Архів оригіналу за 13 липня 2015. Процитовано 13 липня 2015. 
  116. а б Парнікоза І., Василюк О., Іноземцева Д., Костюшин В., Мішта А., Некрасова О., Балашов І. Степи Київської області. Сучасний стан та проблеми збереження. Серія: Збережемо українські степи — Київ: НЕЦУ, 2009. — 24 с. з іл.
  117. Біла Церква – старовинне місто. Путівник України «The City». Архів оригіналу за 27 липня 2015. Процитовано 27 липня 2015. 
  118. Видатні письменники і Білоцерківщина. Білоцерківська міська централізована бібліотечна система. Архів оригіналу за 13 липня 2015. Процитовано 13 липня 2015. 
  119. Шевченківський словник: У двох томах / Інститут літератури імені Т. Г. Шевченка Академії Наук УРСР. — К.: Головна редакція УРЕ, 1978.
  120. в дужках зазначена дата укладення договору
  121. Договір «Про співпрацю адміністрації Ногінського району м. Ногінська і Білоцерківської міської ради народних депутатів»
  122. Договір «Про основних напрямах співпраці між м. Сіньчжоу, провінція Хубей, КНР і містом Біла Церква, Київська область України»
  123. Договір «Про співробітництво між мерією м. Сенакі (Грузія) та Білоцерківською міською радою (Україна)»
  124. Договір «Про основні напрями співробітництва м. Борисова Мінської області Білорусі та м. Біла Церква Київської області України»
  125. Угода «Про співробітництво між містами Островець Свентокшискі (Польща) та Білою Церквою (Україна, Київської області»
  126. Угода «Про співробітництво адміністрації міської ради м. Кременчука та Білоцерківської міської ради»
  127. Договір «Про співпрацю і партнерство між містами Біла Церква (Україна) та м. Пухов (Словаччина)»
  128. Договір «Про встановлення партнерських відносин між містом Подольськ (Російська Федерація) та містом Біла Церква (Україна)»
  129. Договір «Про партнерську співпрацю між Гміною міста Тарнува в Республіці Польща та міською радою міста Біла Церква в Україні»
  130. Договір «Про співробітництво між Солом'янською районною у м. Києві державною адміністрацією та Білоцерківською міською радою»
  131. Декларація «Про партнерство між містами Біла Церква (Україна) та Бієло Полє (Чорногорія)»
  132. Протокол про наміри між містами Вільнюс (Литовська республіка) та Біла Церква (Україна)
  133. Угода про партнерську співпрацю між містами Біла Церква та Ітеа (муніципалітет міста Дельфи, Фокіда, Греція)
  134. Буткявічус і Шандра відкрили у Білій Церкві Почесне консульство Литви. Укрінформ. Архів оригіналу за 28 серпня 2015. Процитовано 28 серпня. 

Джерела[ред.ред. код]

Українською мовою

  • Вирський Д. С. Біла Церква // Енциклопедія історії України. — «Наукова думка», 2003. — Т. 1: А–В. — С. 273.
  • Грисюк М. М., Дерій І. Г., Антонов М. М., Олійник М. Дендрологічний парк «Олександрія». — К. : АН УРСР, 1961.
  • Павловський О. Г. та ін. Минуле та сучасне міста Біла Церква. — Біла Церква, 1957.
  • Павловський О. Г., Перехрестов В. Д., Трембовельський В. Т., Черевченко В. Минуле і сучасне міста Білої Церкви. — Біла Церква, 1957.
  • Салатич А.К. Парк «Олександрія» в Білій Церкві. — К. : АН УРСР, 1949.
  • Чернецький Є. Історія Білої Церкви: події, постаті, життя. — Біла Церква : О. Пшонківський, 2013. — 445 с. — ISBN 978-617-604-028-6.
  • Чернецький Є. Нащадки рицарів із Савиць: Савицькі герба Сліповрон у Київській губернії. — Біла Церква : О. Пшонківський, 2012. — 120 с. — ISBN 617-604-008-8.
  • Чернецький Є. Браницькі. — Біла Церква : О. Пшонківський, 2011. — 736 с. — ISBN 978-617-604-001-9.
  • Українська радянська енциклопедія. В 12-ти томах / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид.. — К. : Гол. редакція УРЕ, 1974-1985. — ISBN 978-0-7167-7108-1.
  • Історія міст і сіл Української РСР. Київська область / Ф. М. Рудич (голова ред. колегії) та ін.. — К. : Гол. редакція УРЕ, 1971. — 792 с.

Російською мовою

  • Андриевский М. Летописный город на Роси. — К. : «Киевская старина», 1883. — Т. VII.
  • Костомаров Н. Поездка в Белую Церковь. — К. : «Киевская старина», 1882. — Т. II.
  • Пухилевич Л.И. Сказание о населенных местностях Киевской губернии. — К., 1864.
  • Справочная книга под. редакцией А.И.Ярошевича. Весь юго-западный край. — К., 1906, 1913.

Польською мовою

Посилання[ред.ред. код]