Біла гарячка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Алкогольний делірій (біла гарячка)
An alcoholic man with delirium Wellcome L0060780.jpg
Алкоголік, у кого розвинулася біла гарячка, в колі сім'ї, яку він до цього тероризував.
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-10 F10
DiseasesDB 3543
eMedicine med/524
MeSH D000430

Бі́ла гаря́чка (лат. Delirium tremens, від лат. delirium — марення‚ та лат. tremere — тремтіти; англ. Withdrawal state with delirium; на жаргоні — «бі́лочка»[1]) — психічне захворювання, що розвивається на ґрунті зловживання алкоголем.

Передумови[ред.ред. код]

Розвивається на ґрунті тривалого зловживання алкоголем. Виникненню його сприяють інфекційні захворювання, фізичні пошкодження та психічні травми. Захворюванню передує пригнічений настрій, розлад сну.

Основні порушення і перебіг[ред.ред. код]

Характерні деліріозне порушення свідомості, афектом тривоги, страх та рухове збудження. Спостерігаються й соматичні розлади — тахікардія, артеріальна гіпертензія, пітливість, диспепсія, загальний тремор, підвищення температури.

Біла гарячка перебігає зі слуховими і особливо зоровими галюцинаціями у нічний час, руховим збудженням, маренням, безсонням. Хворі захищаються від своїх «видінь», «обираються», стягують з себе «нитки». Часто зустрічають мікропсії: хворі бачать чортів, дрібних тварин, маленьких черв'яків, фашистів, інопланетян тощо.

Перебіг захворювання гострий, триває декілька днів та закінчується або виходом з делірію, або смертю при наявності вираженої серцево-судинної недостатності.

Лікування[ред.ред. код]

Хворі підлягають госпіталізації у психіатричну лікарню, де повинні знаходитися під цілодобовим наглядом. Основне лікування — детоксикація, снодійні засоби. Якщо після видужання хворий знову зловживає спиртними напоями, біла гарячка повторюється.

Особливості розвитку[ред.ред. код]

Біла гарячка зазвичай виникає при алкоголізмі, у період переривання запою, рідше — у людей, які не страждають на алкоголізм, після вживання великих доз спиртного (а дуже рідко — невеликих). Виражається маренням, який обумовлений зоровими, слуховими та / або тактильними галюцинаціями, ознобом і підвищенням температури. Галюцинації зазвичай носять загрозливий характер, часто представлені в образі дрібних небезпечних істот (комахи, чорти). Частіше за все закінчується одужанням, дуже рідко смертю. Основну небезпеку при делірії представляє ризик самопошкодження. Характерною рисою алкогольного делірію є те, що він ніколи не розвивається на тлі сп'яніння, а виникає лише у тверезого пацієнта, при скасуванні звичного прийому алкоголю.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Мозок Це незавершена стаття з психіатрії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.