Біла гвардія (роман)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Біла Гвардія
White Guard Cover.png
обкладинка з видання 2006 року
Оригінал Белая Гвардия
Жанр роман / роман
Автор Булгаков Михайло Опанасович / Михайло Булгаков
Мова російська
Написаний 1923-1924
Виданий 1925
ISBN-10: 970-732-149-0

«Біла гвардія» (рос. Белая гвардия) — перший роман російського письменника Михайла Булгакова. Вперше опублікований частково 1925 року; повна публікація — 1927 року. В творі описується життєва драма родини Турбіних, киян з російської інтелігенції, під час падіння гетьманату Скоропадського та захоплення Києва військами Директорії. Базується на особистому досвіді письменника, який був учасником київських подій та прихильником білого руху.

Сюжет[ред.ред. код]

Дія роману розгортається в 1918 році, коли з Міста йдуть німці, які окупували Україну, і його захоплюють війська Петлюри.

Герої — Олексій Турбін (28 років), Олена Турбіна-Тальберг (24 роки) і Миколка (17 років) — залучені в круговерть військових і політичних подій. Місто (в якому легко впізнається Київ) окуповане німецькою армією. Після підписання Берестейського миру воно не потрапляє під владу більшовиків і стає притулком безлічі російських інтелігентів і військових, які тікають з РРФСР. У місті створюються офіцерські бойові організації під покровительством гетьмана Скоропадського — союзника німців, недавніх ворогів. На Місто наступає армія Петлюри. На час подій роману укладено Комп'єнське перемир'я і німці готуються залишити Місто. Фактично, від Петлюри його обороняють лише добровольці. Розуміючи складність свого становища, вони заспокоюють себе чутками про наближення французьких військ, які нібито висадилися в Одесі (відповідно до умов перемир'я вони мали право зайняти окуповані території Росії до Вісли на заході). Жителі міста — Олексій (фронтовик, військовий лікар) і Миколка Турбіни йдуть добровольцями в загони захисників міста, а Олена оберігає будинок, який стає притулком офіцерів російської армії. Оскільки обороняти Місто власними силами неможливо, командування і адміністрація гетьмана кидають його напризволяще і йдуть разом з німцями (сам гетьман при цьому маскується під пораненого німецького офіцера). Добровольці — російські офіцери і юнкери безуспішно обороняють Місто без командування проти переважаючих сил противника (автор створив блискучий героїчний образ полковника Най-Турса). Частина командирів, розуміючи безглуздість опору, розпускають своїх бійців по домівках, інші діяльно організують опір і гинуть разом з підлеглими. Петлюра займає Місто, влаштовує пишний парад, але через кілька місяців змушений здати його більшовикам.

Головний герой — Олексій Турбін — вірний обов'язку, намагається приєднатися до своєї частини (не знаючи, що вона розпущена), вступає в бій з петлюрівцями, отримує поранення і волею випадку знаходить кохання жінки, яка рятує його від переслідування ворогів.

Соціальний катаклізм оголює характери — хтось біжить, хтось віддає перевагу смерті в бою. Народ загалом приймає нову владу (Петлюру) і після її приходу демонструє ворожість до «білих» офіцерів.

Персонажі[ред.ред. код]

  • Олексій Васильович Турбін — лікар, 28 років.
  • Олена Турбіна-Тальберг (24 роки)
  • Миколка — унтер-офіцер Першої піхотної дружини, брат Олексія і Олени, 17 років.
  • Віктор Вікторович Мишлаєвський — поручик, друг родини Турбіних, однокласник Олексія по Олександрівській гімназії.
  • Леонід Юрійович Шервінський — колишній поручик лейб-гвардії уланського полку, ад'ютант у штабі генерала Белорукова, друг родини Турбіних, однокласник Олексія по Олександрівській гімназії, давній шанувальник Олени.
  • Федір Миколайович Степанов — поручник, артилерист, друг родини Турбіних, однокласник Олексія по Олександрівській гімназії.
  • Сергій Іванович Тальберг — капітан Генерального штабу гетьмана Скоропадського, чоловік Олени, конформіст.
  • отець Олександр — священик церкви Миколи Доброго.
  • Василь Іванович Лисович (Василина) — його прообразом став власник будинку Турбіних Василь Павлович Листовничий
  • Козир-Лешко — військовий, прототипом якого є отаман Олесь Козир-Зірка.

Автобіографічні елементи[ред.ред. код]

В цьому будинку на Андріївському узвозі Києва жила родина Булгакових. Він став прообразом будинку Турбіних.

Роман містить багато автобіографічних елементів. Прообразом молодшого з братів Турбіних є молодший брат Булгакова. Місто, в якому відбувається дія, нагадує Київ (події, зокрема, розвиваються в Святошині (нині — Святошинський район Києва), на Печерську (Печерський район), згадуються вулиці Хрещатик, Малопідвальна, Прорізна і Володимирська, що знаходяться в центрі Києва), а будинок Турбіних за описом повністю відповідає будинку сім'ї Булгакових на Андріївському узвозі (нині це Літературно-меморіальний музей Михайла Булгакова).

Історія публікації роману[ред.ред. код]

Перша публікація — в журналі «Росія», 1925 рік, № 4,5 — перші 13 розділів. № 6 не вийшов, оскільки журнал припинив своє існування. Повністю роман опублікований 1927 (перший том) — 1929 (другий том: заново виправлені автором 12-20 розділи) року видавництвом Concorde у Парижі. Вдова письменника, О. С. Булгакова, використовуючи текст журналу «Росія», невидані коректури третьої частини і паризьке видання, підготувала роман для видання, яке вийшло 1966 року[1].

У 1989 роман вперше опубліковано в текстологічно вивіреній редакції (у виданні: Булгаков М. А. Избранные произведения: В 2-х т. — К. : Днипро, 1989). Готуючи це видання роману М.Булгакова, київський текстолог Лідія Яновська у співпраці з редактором видавництва «Дніпро» Юлією Мороз вперше відновила авторські українізми в тексті твору (в попередніх публікаціях з вини редакторів подавалися в перекрученому вигляді)[2].

Після закінчення Громадянської війни Булгаков опублікував художній нарис «Київ-місто», присвячений долі його рідного міста.

Театральні постановки[ред.ред. код]

Екранізації[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Виноски[ред.ред. код]

  1. Булгаков М. Избранная проза. — М.: ІХЛ, 1966.
  2. Яновская Л. Записки о Михаиле Булгакове. — М. : Текст, 2007. — С. 334.