Біленький Ярослав Теодорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Біленький Ярослав)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ярослав Біленький
Біленький Ярослав.jpg
Ярослав Біленький
Народився 17 травня 1883(1883-05-17)
Сокаль
Помер березень 1945 (61 рік)
Самбір, Дрогобицька область, Українська РСР, СРСР
Громадянство Австро-Угорщина Австро-Угорщина
ЗУНР ЗУНР
Flag of Poland.svg Друга Польська Республіка
СРСР СРСР
Національність українець
Діяльність педагогіка, правознавство
Alma mater Віденський університет і Львівський національний університет імені Івана Франка
Знання мов українська
Заклад Віденський університет
Титул професор
Посада Генеральний суддя УГВР
Партія Організація українських націоналістів
Батько Теодор Біленький

Ярослав Теодорович Біленький (псевдонім — Степан Чернігівський[1]; 17 травня 1883, Сокаль[2] — березень 1945, там само) — український педагог, науковець, громадський та політичний діяч, Генеральний суддя УГВР, член ОУН.

Життєпис[ред. | ред. код]

Ярослав народився 17 травня 1883 р. у Сокалі на Львівщині, в родині відомого громадського діяча, педагога Теодора Біленького[3]. 1907 р. закінчив філософський факультет Львівського та 1912 р. правничий — Віденського університетів.

Від 1906 р. — вчитель української мови та літератури Львівської, Коломийської, Сокальської гімназій. За російської окупації Галичини в роки Першої світової війни мешкав у Відні, а після відступу російських військ працював директором Яворівської гімназії. Листопадові події 1918 р. застали Біленького в Сокалі, де він був призначений міським комісаром уряду Західноукраїнської Народної Республіки, видавав громадсько-політичний часопис «Голос з-над Бугу» і у листопаді 1918-го — січні 1919 обіймав посаду директора Сокальської гімназії. Тоді ж, у січні, переїхав до Кам'янця-Подільського, де працював при Міністерстві освіти уряду УНР, організовуючи українське шкільництво. 1920 р. повернувся до Львова, у 1920-1930-х рр. — викладач української мови місцевої Академічної гімназії.

Активний член товариства «Українська громада», співробітник друкованих видань, від 1923 року голова видавничої комісії товариства «Рідна школа», а від 1932 р. — редактор журналу «Українська Школа»[4].

У 1939—1941 рр. — професор Львівського університету.

Після проголошення 30 червня 1941 р. Акту відновлення Української Держави обраний секретарем у Раді сеньйорів, яку 24 липня реорганізовано в Українську національну раду у Львові на чолі з доктором Костем Левицьким. У 1944 р. працював у Львові, а пізніше переїхав до Самбора, де викладав у місцевому педагогічному училищі.

13 липня 1944 р. створено УГВР, де у 1944—1945 рр. очолював Генеральний суд[5]. Через свою діяльність переслідувався НКВС.

Помер у Самборі в березні 1945 року.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Біленький Ярослав
  2. Henryk Kopia. «Spis nauczycieli szkół średnich w Galicyi oraz polskiego gimnazyum w Cieszynie: na podstawie nadesłanych tabel konskrypcyjnych». Lwów, 1909, s. 130
  3. Надрага Б., Костів М. Біленький Ярослав Теодорович… — С. 769
  4. Добржанський О. Хочемо до України!. — Одеса : Маяк, 2008. — С. 33,485. — ISBN 978-966-587-166-8.
  5. Файзулін Я., Гінда В. Україна. У вогні минулого століття: постаті, факти, версії. — Харків : Клуб сімейного дозвілля, 2015. — С. 250. — ISBN 978-966-14-8741-2.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]