Білецький Платон Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Платон Олександрович Білецький
Білецький Платон.jpg
Народився 8 листопада 1922(1922-11-08)
Харків
Помер 6 травня 1998(1998-05-06) (75 років)
Київ
Поховання
Громадянство СРСР СРСР, Україна Україна
Діяльність художник
Alma mater Московський державний академічний художній інститут імені В.І. Сурикова
Науковий ступінь доктор мистецтвознавства[d]
Заклад Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури
Членство Спілка художників СРСР і НАН України
Партія КПРС
Батько Білецький Олександр Іванович
Нагороди Національна премія України імені Тараса Шевченка — 1982

Плато́н Олекса́ндрович Біле́цький (8 листопада 1922, Харків — 6 травня 1998, Київ) — український мистецтвознавець. Доктор мистецтвознавства (1971). Член-кореспондент НАН України (1995).

Біографічні дані[ред. | ред. код]

Народився 8 листопада 1922 року в Харкові. Син літературознавця Олександра Івановича Білецького. Онук ґрунтознавця Івана Івановича Білецького. Молодший брат мовознавця Андрія Олександровича Білецького.

У 1939–1941 роках навчався в Харківському художньому училищі (у С. Бесєдіна). У 1943–1944 роках — у Московському (у К. Єлеви) і 1944–1949 роках — КиївськомуО. О. Шовкуненко) художніх інститутах, з 1959 року — його викладач (з 1969 року — професор). Член КПРС з 1952 року.

У 1982 році став лауреатом Державної премії УРСР імені Тараса Шевченка за книги «Український портретний живопис XVII—XVIII століть» і «Українське радянське мистецтво».

Могила Платона Білецького

Жив у Києві. Помер 6 травня 1998 року. Похований на Байковому кладовищі поруч з батьком і братом (ділянка № 6).

Праці[ред. | ред. код]

До 1957 року працював художником. Створив портрети М. В. Гоголя (1952), Ю. В. Шумського (1954), І. Я. Франка (1956), картину «Іспанський танець», пейзаж «Зимова вулиця» і інші.

Досліджував теорію та історію українського, а також зарубіжного мистецтва. Наукові праці присвячені творчості Г. І. Нарбута, Т. Г. Шевченка (київський період), М. Г. Дерегуса, українського мистецтва 17—18 століть, українськогопортрету того ж періоду, українського мистецтва у світовому мистецькому процесі.

Шевченківська тема[ред. | ред. код]

Автор книжки про Тараса Шевченка «Шевченко в Києві» (Київ, 1962) та статей:

  • «Задуми Шевченка-художника» (в кн.: «Тарас Шевченко — художник», збірка 1. Київ, 1963);
  • «Шевченко і Рембрандт» (в книзі: «Збірник праць сьомої наукової шевченківської конференції», Київ, 1959);
  • «Місце Шевченка-художника в історії мистецтва» (в книзі: «Збірник праць ювілейної тринадцятої наукової шевченківської конференції», Київ, 1965).

Література[ред. | ред. код]