Білий Василь Іванович (військовик)
| Білий Василь Іванович | |||
|---|---|---|---|
 Солдат | |||
 | |||
| Загальна інформація | |||
| Народження |
7 березня 1965 Краматорськ, Донецька область, УРСР | ||
| Смерть |
29 серпня 2014 (49 років) Іловайськ, Донецька область, Україна | ||
| Громадянство |
 Україна | ||
| Псевдо | «Лисий» | ||
| Військова служба | |||
| Приналежність |
Україна | ||
| Вид ЗС |
 Національна гвардія | ||
| Формування | |||
| Війни / битви | |||
| Нагороди та відзнаки | |||
| |||
Васи́ль Іва́нович Бі́лий (7 березня 1965, Краматорськ, Донецька область, УРСР — 29 серпня 2014, с. Червоносільське, Амвросіївський район Донецька область, Україна) — солдат батальйону НГУ «Донбас».
Біографія[ред. | ред. код]
Вивчився на кухаря. Після служби в прикордонних військах переїхав до міста Славутич на Київщину, де прожив понад 20 років, потім повернувся до Краматорська. Коли його рідне місто було захоплено російськими бойовиками, вирушив до Києва, де вступив до батальйону «Донбас», щоб захищати свою сім'ю і свій дім, гранатометник.
Солдат резерву 1-ї роти 2-го батальйону спеціального призначення НГУ «Донбас».
У складі батальйону «Донбас» звільняв м. Попасну літом 2014 року. Брав участь у звільнені м. Іловайська.
29 серпня 2014 року загинув при виході з оточення поблизу Іловайська. Під час героїчного прориву «зеленим коридором», у складі колони угруповання Українських військ, попав у засідку під с. Червоносільське[1]. Сили та засоби проти танків 6-ї окремої танкової бригади збройних сил РФ[2][3] виявились не рівні.
Вдома залишилися дві дорослі доньки й онука.
Нагороди та відзнаки[ред. | ред. код]
- Звання «Почесний громадянин міста Славутич» (28 жовтня 2014, посмертно)[4]
- Орден «За мужність» III ступеня (31 жовтня 2014, посмертно)[5]
- 2 березня 2016 року в Краматорську Василю Білому відкрито пам'ятний знак
- Нагрудний знак «За доблесну службу» (3 березня 2021, посмертно)[6]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Книга пам'яті загиблих. memorybook.org.ua. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 5 січня 2016.
- ↑ Российские оккупанты из 6-ой танковой бригады ВС РФ на Донбассе. ФОТОрепортаж. Цензор.НЕТ (ru-RU) . Архів оригіналу за 1 лютого 2016. Процитовано 5 січня 2016.
- ↑ Они расстреливали украинцев под Иловайском - Inform Napalm. Inform Napalm (ru-RU) . Архів оригіналу за 7 лютого 2016. Процитовано 5 січня 2016.
- ↑ Василь Білий — Почесний громадянин міста (посмертно). Архів оригіналу за 24 листопада 2015. Процитовано 2 травня 2015.
- ↑ Указ Президента України від 31 жовтня 2014 року № 838/2014 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Торський, Едуард (29 березня 2021). Посмертна нагорода для побратима “Донбасу”. Деловой Славянск. Архів оригіналу за 14 травня 2022. Процитовано 6 травня 2022.
Джерела[ред. | ред. код]
- Білий Василь Іванович [Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine.]
- Слово о друге // Портал Славутича slavutich.cn.ua, 3 вересня 2014 [Архівовано 6 жовтня 2014 у Wayback Machine.](рос.)
- Вандали розбили пам'ятний знак герою АТО [Архівовано 23 листопада 2015 у Wayback Machine.]
- Донецька ОДА
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Солдати (Україна)
- Народились 7 березня
- Народились 1965
- Померли 29 серпня
- Померли 2014
- Військовики батальйону «Донбас»
- Кавалери ордена «За мужність» III ступеня
- Нагороджені нагрудним знаком «За доблесну службу»
- Українські воїни, загиблі у російсько-українській війні (з 2014)
- Уродженці Краматорська
- Учасники АТО родом з Донецької області
- Померли в Іловайську
- Почесні громадяни Славутича