Білий Володимир Васильович

Білий Володимир Васильович
Народився	24 лютого 1926(1926-02-24) Торецьк, СРСР
Помер	3 лютого 2007(2007-02-03) (80 років) Москва, Росія
Діяльність	гірничий інженер
Нагороди	Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)» Ювілейна медаль «60 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» Медаль «Ветеран праці» Медаль «За відбудову вугільних шахт Донбасу» Нагрудний знак «Шахтарська слава» Нагрудний знак «Шахтарська слава» Нагрудний знак «Шахтарська слава»

Білий Володимир Васильович (нар. 24 лютого 1926(19260224), Торецьк, УСРР — 3 лютого 2007, Москва) — український і радянський гірничий інженер, творець спеціалізованої системи шахтобудування в Україні і в СРСР, перший заступник міністра вугільної промисловості СРСР (з 1973 року).

Біографія

Народився 24 лютого 1926 року в селищі Щербинівського рудника (нині місто Торецьк) Донецької області у шахтарській сім'ї. У червні 1944 року був направлений на підготовчі курси в Донецький індустріальний інститут. У 1949 році успішно закінчив інститут. У квітні 1952 року його призначають начальником виробничого відділу будівництва шахти «Червоний Профінтерн». Це призначення стало відправною точкою професійної діяльності Володимира Білого — він стає організатором шахтобудівельного виробництва.

У 1951 році наказом міністра вугільної промисловості йому було присвоєно персональне звання гірничого інженера III рангу. У 1953 році Володимир Білий був призначений головним інженером шахтобудівного управління № 1 тресту «Артемшахтобуд», а в 1955 році — начальником шахтобудівельного управління № 3.

У цей період у Донбасі розгорнулося масштабне будівництво шахт, кожна з річною виробничою потужністю по 350–400 тисяч тонн вугілля. У червні 1959 року гірничий інженер Володимир Васильович Білий призначається керуючим трестом «Макіївшахтобуд».

У січні 1966 року Білий призначається начальником комбінату «Донецькшахтобуд». Володимир Васильович активно підтримав ідею зі швидкісного будівництва глибокої і найпотужнішої шахти в Донбасі — «Красноармійська-Капітальна» потужністю 4,0 мільйона тони вугілля на рік і проявив ініціативу щодо організації її будівництва в нормативні терміни. І перша черга цієї шахти була введена в експлуатацію у 1972 році під назвою «Шахта імені Стаханова».

У 1969 році Володимира Васильовича переводять у вищу державну сферу керівництва будівництвом шахт — заступником міністра, а незабаром першим заступником міністра Міністерства будівництва підприємств важкої індустрії УРСР, а з 1973 року він перший заступник міністра вугільної промисловості СРСР.

Організатор великомасштабного будівництва практично у всіх галузях промисловості України і Радянського Союзу: будівництво в Україні стану «3600» на Жданівському металургійному комбінаті, Харцизькому трубному заводы, важливих об'єктів на заводах «Південмаш», Лисичанський нафтопереробний завод, найбільших шахтах на Донбасі: Шахта «Комсомолець Донбасу», «Прогрес», «Шахтарська-Глибока», Південно-Донбаська № 1 та інших. У Російської Федерації брав участь у будівництві найбільших вугільних розрізів «Богатир», «Східний» у Екібастузі; «Бородинський», «Назаровський» і «Березовський» у Кансько-Ачинському басейні.

На всіх етапах трудової діяльності В. В. Білий — ініціатор низки нових ідей і розробок, його вважають батьком створення спеціалізованої системи шахтобудування в Україні, а потім і СРСР, головним ідеологом створення та широкомасштабного застосування пересувного прохідницького обладнання для оснащення стовбурів до проходки.

Білий Володимир Васильович після важкої хвороби помер у Москві в грудні 2007 року. За його заповітом похований у місті Торецьку.

Нагороди

Трудові заслуги відзначені 3-ма орденами Трудового Червоного Прапора, знаками «Шахтарська Слава» 3-х ступенів, премією Ради Міністрів СРСР, Почесними грамотами Президії Верховної Ради і Верховної Ради України та багатьма іншими нагородами. Володимир Васильович нагороджений урядовими нагородами Болгарії, Угорщини, Монголії, Румунії, Чехословаччини.

Перебуваючи на пенсії і проживаючи в Москві, Володимир Васильович бере активну участь у роботі товариства «Земляцтво Донеччини». Рішенням виконкому Торецької міської ради депутатів № 331 від 2 вересня 2004 року Білому Володимиру Васильовичу присвоєно звання «Почесний громадянин Дзержинська».

Джерела

• Виктор Савченко. Наш Дзержинск. — Донецк, ООО ИПП «Промінь», 2008, с. 250 — 254 (рос.)