Білий Колодязь

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
смт Білий Колодязь
Країна Україна Україна
Область Харківська область
Район/міськрада Вовчанський район
Рада Білоколодязька селищна рада
Код КОАТУУ: 6321655300
Основні дані
Засноване 1760
Статус з 1938 року
Площа 15,6 км²
Населення 4330
Густота 277,56 осіб/км²
Поштовий індекс 62540
Телефонний код +380 5741
Географічні координати 50°12′12″ пн. ш. 37°06′16″ сх. д. / 50.20333° пн. ш. 37.10444° сх. д. / 50.20333; 37.10444Координати: 50°12′12″ пн. ш. 37°06′16″ сх. д. / 50.20333° пн. ш. 37.10444° сх. д. / 50.20333; 37.10444
Відстань
Найближча залізнична станція: Білий Колодязь
До райцентру:
 - фізична: 15 км
До обл. центру:
 - залізницею: 119 км
 - автошляхами: 87 км
Селищна влада
Адреса 62540, смт Білий Колодязь, вул. Героїв України, 6; тел. 5-12-52, http://bkselrada.ucoz.ua/
Голова селищної ради Сердечний Володимир Васильович
Карта
Білий Колодязь is located in Україна
Білий Колодязь
Білий Колодязь
Білий Колодязь is located in Харківська область
Білий Колодязь
Білий Колодязь
Білий Колодязь is located in Вовчанський район
Білий Колодязь
Білий Колодязь

Бі́лий Коло́дязь — селище міського типу Вовчанського району Харківської області.

6,5 тисяч жителів (1959), 4330 жителів (2001).

Цукровий завод, маслозавод, відділення Вовчанської РТС. Середня школа, клуб.

Географічне розташування[ред.ред. код]

Селище міського типу Білий Колодязь розташоване на початку балки Яр Білий, по якій протікає безіменна річка і через 10 км впадає в річку Вовча. На річці кілька загат. За 4 км знаходяться витоки річки Пільна. На відстані 1 км розташоване село Юрченкове.

Відстань до районного центру, міста Вовчанськ по шосе — 14 км, по залізниці — 18 км.

У селищі є залізнична станція Білий Колодязь, проходить автомобільна дорога Т 2104.

Історичні відомості[ред.ред. код]

Місцевість, де розташоване селище (так звані Вовчанські дачі), здавна використовувалася козаками Вовчанської сотні Харківського полку. Тут перебували їхні скотні хутори. Перша писемна згадка про населений пункт відноситься до 1761 року[1]. В описі земель за цей рік сказано, що з 1760 року тут знову стала заселятися слобода Білий Колодязь, в якій тоді налічувалося 30 дворів. Слобода була приватно-власницькою. Населення її досить швидко збільшувалася: через десять років тут мешкало 452 чоловік, а 1790 року — 1647 осіб.

У XIX столітті Білий Колодязь і навколишні землі (8 тис. десятин) були власністю великих поміщиків Скалон, а жителі села — їх кріпаками. Тільки дворових тут налічувалося близько 500 душ. В економії були дослідне поле, метеорологічна станція, велика кількість великої рогатої худоби і коней, овцезавод, де розводили тонкорунних овець, цегельний завод, паровий млин і цукровий завод, побудований приблизно 1834 року. Останній виробляв в рік на 500 тис. руб. продукції[2]. Щорічно під цукровий буряк відводилося 550 десятин землі. Всі роботи по вирощуванню цієї культури виконувалися вручну. Кріпаків, які з тих чи інших причин не виходили на роботу, жорстоко карали.

За даними на 1864 рік у власницькому селі мешкало 997 осіб (499 чоловіків та 498 жінок), налічувалось 165 дворових господарств, існували православна церква, цукровий та вівчарний заводи[3].

1885 слобода була центром Білоколодязької волості Вовчанського повіту. Кількість дворових господарств зросла до 250, мешканців — до 1253. Існували три лавки, цегельний та вівчарний заводи, 5 разів на рік відбувались ярмарки[4].

Селище постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СССР в 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв —230 людей[5].

Економіка[ред.ред. код]

В селищі діють:

  • молочно-товарна ферма;
  • Машинно-тракторні майстерні;
  • ЗАТ «Білоколодезянський ремонтно-механічний завод» (не працює);
  • Цукровий завод ім. Петровського;
  • Комбікормовий завод;
  • Маслозавод (не працює);
  • Аеродром сільгоспавіації (не працює);
  • «Білий Колодязь», сільськогосподарське підприємство;
  • «Білий Колодязь», буряківниче сільськогосподарське підприємство;
  • «ДЕМЕТРА», фермерське господарство;
  • Білоколодезянський елеватор;
  • Відділ прикордонної служби «Білий Колодязь»;
  • Хлібокомбінат (не працює).

Релігія[ред.ред. код]

У Білому Колодязі діє церква Іверської Ікони Божої Матері московського патріархату[6].

Відомі ососбистості[ред.ред. код]

Також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Історико-статистичний опис Харківської єпархії, від. 4, стор 297, 298 (рос.)
  2. Росія. Повний географічний опис нашої батьківщини, т. 7, стор 257.
  3. рос. дореф. Харьковская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLVI. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1869 — XCVI + 209 с.
  4. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
  5. Мартиролог. Харківська область, ст. 517—522
  6. Церковь Иверской иконы Божией Матери. Каталог православных сооружений — описания и авторские фотографии православных монастырей, храмов, соборов, церквей, часовен.


Харківська область Це незавершена стаття з географії Харківської області.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.