Перейти до вмісту

Білий північний олень

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Білий північний олень
фін. Valkoinen peura Редагувати інформацію у Вікіданих
Жанргорор Редагувати інформацію у Вікіданих
РежисерЕрік Бломберґ Редагувати інформацію у Вікіданих
ПродюсерАарн Таркас Редагувати інформацію у Вікіданих
У головних
ролях		Мір'ямі Куосманен Редагувати інформацію у Вікіданих
КомпозиторЕйнар Енглунд Редагувати інформацію у Вікіданих
Дистриб'юторAdams Filmid і Netflix Редагувати інформацію у Вікіданих
Тривалість74 хв.[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Мовафінська Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Фінляндія Редагувати інформацію у Вікіданих
IMDbID 0045283 Редагувати інформацію у Вікіданих

Білий північний олень (фін. Valkoinen peura, швед. Den Vita Renen) — фінська драма жахів 1952 року, яку зняв Ерік Бломберґ як свій дебютний повнометражний фільм.[2] Фільм був зареєстрований у конкурсі на Каннському кінофестивалі 1953 року[3] та здобув спеціальну нагороду журі під керівництвом Жана Кокто за найкращий фільм-казку.[4] Через п'ять років після обмеженого прокату у Сполучених Штатах він став одним із п'яти фільмів, які у 1956 році отримали премію «Золотий глобус» як найкращий іноземний фільм.[5][6]

Сюжет

[ред. | ред. код]

Дія фільму, заснованого на дохристиянській фінській міфології та саамському шаманстві, розгортається у фінській Лапландії, а в центрі — молода жінка Піріта. У засніженому краєвиді Піріта та оленяр Аслак зустрічаються і незабаром одружуються. Аслак змушений витрачати час на роботу, залишаючи свою нову наречену самотньою. Прагнучи полегшити свою самотність і розпалити подружню пристрасть, Піріта відвідує місцевого шамана, який справді допомагає їй; але в процесі перетворює її на білого вампірського північного оленя. Сільські чоловіки тягнуться до неї та переслідують її з трагічними наслідками.[7][8]

Актори

[ред. | ред. код]
  • Мір'ямі Куосманен — Піріта та Мааріта, матір Піріти
  • Калерво Ніссіла — Аслак
  • Оке Ліндман — лісник
  • Арво Лехесмаа — Цалкку-Нілла, шаман
  • Джуні Тапіола — оленяр
  • Тайне Хаарла — старша жінка (в титрах не указана)
  • Пентті Ірджала — промовиця (в титрах не указана)
  • Едвін Каджанн — оленяр (в титрах не указаний)
  • Кауко Лаурікайнен — людина в хатині лапландця (в титрах не указаний)
  • Хеймо Лепісте — заможна людина (в титрах не вказаний)
  • Осмо Осва — оленяр (в титрах не указаний)
  • Аарне Таркас — наречений (в титрах не указаний)
  • Інке Таркас — наречена (в титрах не указана)
  • Евальд Терхо — батько Піріти (в титрах не указаний)
  • Каарло Вільска — оленяр (в титрах не указаний)

Поширення

[ред. | ред. код]

Театральний випуск

[ред. | ред. код]

"Білий північний олень" показали за межами Фінляндії щонайменше в 11 країнах, зокрема у Сполучених Штатах, Швеції та Франції.[9]

Домашні ЗМІ

[ред. | ред. код]

У 1990 році у Фінляндії фільм вийшов на VHS; а у 2010-х DVD-диски вийшли у Фінляндії та Франції.[10] У 2016—2017 роках Національний аудіовізуальний інститут Фінляндії здійснив реставрацію 4K з оригінального негативу камери та випустив її на Blu-ray зі шведськими та англійськими субтитрами.[11] 8 квітня 2019 року компанія Eureka Entertainment у рамках серії «Майстри кіно» випустила DVD-диски та диски Blu-ray Region 2.[12]

Рецензії

[ред. | ред. код]

Міжнародний прийом

[ред. | ред. код]

«Білий північний олень» отримав переважно позитивні відгуки від критиків за межами Фінляндії, причому багато хто хвалив атмосферу фільму, кінематографію та образи, що переслідують фільм. Джим Гоберман з Вілледж войс позитивно оцінив фільм, назвавши його «квазіетнографічною вправою в магічному неореалізмі». Гоберман також високо оцінив фільм за його «лаконічний виклад і гостру передумову».[13] Джеремі Аспінолл з Radio Times оцінив фільм чотирма зірками з п'яти, високо відмітивши операторську роботу фільму в документальному стилі, яка, на його думку, ефективно відобразила засніжені пейзажі Фінляндії, приголомшливі образи та гру Куосманена.[14] Джеймс Еванс ‍ '​журналу Starburst дав фільму дев'ять зірок із десяти, назвавши його «чудовим, красивим і переконливим фільмом, який захоплююче ґрунтується на міфології Лапландії та звичаях саамів»; висвітлюючи історію фільму, неймовірну кінематографію та гру Куосманена.[15]

Мейтленд Макдона з TV Guide присудила фільму 3 зірки з 5, розкритикувавши фільм за незграбність у деяких частинах, похваляючи операторську роботу та образи, що переслідують. МакДона завершила свою рецензію, назвавши його «Обов'язковим до перегляду для повних фільмів жахів і одним із небагатьох фільмів, які досліджують фольклорні традиції саамів».[16]

Нагороди

[ред. | ред. код]

Список літератури

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  2. ↑ Cowie, Buquet та Risto, 1992, с. 267.
  3. ↑ Festival de Cannes: The White Reindeer. festival-cannes.com. Процитовано 24 січня 2009. 
  4. ↑ The White Reindeer (Erik Blomberg, 1952). Make Mine Criterion. Процитовано 9 грудня 2013. 
  5. ↑ List of Winners – Golden Globes Best Foreign Film. Процитовано 12 грудня 2013. 
  6. ↑ Sundholm, John & Thorsen, Isak & Andersson, Lars Gustaf & Hedling, Olof & Iversen, Gunnar & Møller, Birgir Thor (20 вересня 2012). Historical Dictionary of Scandinavian Cinema (Google eBook). с. 389 et seq. ISBN 9780810878990. Процитовано 12 грудня 2013. 
  7. ↑ Valkoinen Peura Synopsis. Процитовано 26 березня 2014. 
  8. ↑ Valkoinen Peura (The White Reindeer). Процитовано 26 березня 2014. 
  9. ↑ а б Valkoinen peura at Elonet (in Finnish).
  10. ↑ White Reindeer (The) AKA Valkoinen peura (1952). DVD Compare, 31 October 2013.
  11. ↑ Blu-ray-julkaisut. [Архівовано 2017-12-15 у Wayback Machine.] National Audiovisual Institute (in Finnish).
  12. ↑ The White Reindeer Blu-ray Release Date April 8, 2019 (Valkoinen peura / Masters of Cinema) (United Kingdom). Blu-ray.com. Blu-ray. Процитовано 6 травня 2020. 
  13. ↑ Hoberman, J. Film. Village Voice.com. J. Hoberman. Процитовано 20 жовтня 2018. 
  14. ↑ Aspinall, Jeremy. The White Reindeer – review. RadioTimes.com. Radio Times. Архів оригіналу за 26 травня 2019. Процитовано 6 травня 2020.  [Архівовано 2019-05-26 у Wayback Machine.]
  15. ↑ Evans, James (14 квітня 2019). The White Reindeer (1952). Starburst Magazine. Процитовано 29 березня 2021. 
  16. ↑ McDonagh, Maitland. The White Reindeer - Movie Reviews and Movie Ratings. TV Guide.com. Maitland McDonagh. Процитовано 20 жовтня 2018. 
  17. ↑ Sundholm та Thorsen, 2012, с. 390.
  18. ↑ Awards 1953: All Awards. festival-cannes.fr. Архів оригіналу за 26 December 2013. 
  19. ↑ 1953 - Le Jury, Les Prix. cannes-fest.com. Процитовано 25 травня 2017. 

Бібліографія

[ред. | ред. код]
  • Cowie, Peter; Buquet, Françoise; Risto, Pitkänen (1992). Scandinavian Cinema: A Survey of the Films and Film-makers of Denmark, Finland, Iceland, Norway, and Sweden. Tantivy Press. ISBN 978-0-573-69911-5.
  • Senn, Bryan (6 February 2017). The Werewolf Filmography: 300+ Movies. McFarland & Company. ISBN 978-0-7864-7910-8.
  • Sundholm, John; Thorsen, Isak; Lars Gustaf Andersson (20 September 2012). Historical Dictionary of Scandinavian Cinema. Scarecrow Press. ISBN 978-0-8108-7899-0.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Білий_північний_олень&oldid=44104522