Білинський Осип

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Білинський Осип
Народився 2 жовтня 1873(1873-10-02)
Помер 1920
Alma mater Львівський національний університет імені Івана Франка

д-р Білинський Осип (2 жовтня 1873(18731002) — 1920) — український галицький правник, суддя, громадсько-політичний діяч. Доктор права (1912[1]).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився у селі Звиняч Чортківського повіту (тепер Чортківський район, Тернопільщина). Навчався в цісарсько-королівській гімназії Тернополя. Право вивчав у Львівському університеті. Працював у судах містечок Галичини, зокрема, у Козові, Бережанах. З 1912 року — суддя Тернопільського окружного суду. Під час І-ї світової — помічник коменданта табору в Ґмінді (Австрія), потім служив у тилових частинах війська Австро-Угорщини.

Весною 1918 повернувся до Тернополя. Брав активну участь у встановленні української влади в місті та повіті. Змінив судового радника Олексія Сальвицького на посаді комісара Тернопільського повіту ЗУНР,[2] виконував обов'язки відступу УГА з міста 4 липня 1919 та наступної окупації ЗУНР поляками. Разом з УГА перейшов на території, контрольовані УНР. Загинув за Збручем у 1920 році. Місця смерті та поховання Осипа Білинського невідомі.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]