Білинський Петро Степанович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Петро Білинський
Народився 19 січня 1846(1846-01-19)
Чернихів, Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія
Помер 13 грудня 1916(1916-12-13) (70 років)
Зарваниця, Підгаєцький повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина
Поховання Монастирський цвинтар
Громадянство Австро-Угорщина Австро-Угорщина
Національність українець
Діяльність священник
Відомий завдяки священик (УГКЦ), фольклорист, історик, освітній діяч
Alma mater Львівська духовна семінарія
Посада Парох Зарваниці
Термін 1896—1916
Попередник о. Антін Копертинський
Наступник о. Іван Чарторинський
Конфесія греко-католик
Батько о. Стефан Білинський
Мати Антонія Глинська

о. Петро Степанович Білинський (19 січня 1846, с. Чернихів, нині Зборівського району Тернопільської області — 13 грудня 1916, с. Зарваниця, нині Теребовлянського району Тернопільської області) — український греко-католицький священник, фольклорист, історик та освітній діяч.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 19 січня 1846 року в с. Чернихів (нині Зборівського району Тернопільської області, Україна) в священничій родині[1], батько, о. Стефан Білинський, був парохом місцевої церкви[2], мати — Антонія Глинська.

До вступу в гімназію початкову освіту одержав вдома під вихованням гувернера. Закінчив Першу гімназію у Тернополі (1870, до 1867 року навчання проводилось німецькою мовою), духовну семінарію у Львові (1874).

Навчаючись в семінарії направлений сотрудником, згодом парохом 1883[3] Церкви Святої Параскеви П'ятниці у Великих Бірках де познайомився та одружився з Емілією Лавриновою[4], дочкою пароха Данила Лавринова [5].

Був парохом у селах Тернопільщини: Залізцях, Великих Бірках, Киданові, Нестерівцях, Довжанці. Від 1897  — парох у Зарваниці. Сприяв відродженню Зарваниці як відпустового місця (найкращого тоді в Західній Україні). Прагнув долучити містечко до проєктованої залізниці Підгайці — Бучач (задуми перервала війна).[6]

Помер 13 грудня 1916 року в с. Зарваниця (нині Теребовлянського району Тернопільської області). Був похований на монастирському цвинтарі біля Церкви Успення в Тернополі[7] (нині не існує).

Праці[ред. | ред. код]

Навчаючись в гімназії написав розвідки про рідне село «Старина», на історичні теми.

Його записи народних пісень та інші фольклорні матеріалів опубліковані у збірці «Русько-народні галицькі мелодії» Порфирія Бажанського (1905—1912), «Колядки і щедрівки» (1914), «Коломийки» В. Гнатюка (1905), «Казки Західного Поділля» Петра Медведика (1994).

Білинський передав Михайлові Грушевському 2 рукописні збірки народних пісень XVIII ст., що надруковані у «Записках НТШ» (1897, т. 15).

Автор історичної розвідки {{Тернопіль і єго околиця}} (1894, 1896), статей про села Тернопільської округи.

Автор теологічних праць «Десять заповідей Божих у XIV проповідях», «Проповіді на неділі і свята в п'ятьох томах».

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Служинська З. Рід Білинських.- Львів: Вдидавничий центр "Арсенал", 1998. - С.124.
  2. Сергій Куницький. Отець Петро Білинський — священик, збирач, українського фольклору, історик і громадський діяч // Літературний Тернопіль, 2016, №4. — C. 111-113.
  3. ШЕМАТИЗМЪ всечесного клира Митрополитальной Архідіецезіи греко-католической Львовской на рок 1883 — Львôвъ. Накладом Архіепархіяльного Клира. - С. 158
  4. Володимир Мороз. Отець Петро Білинський. //Тарас Циклиняк. Дитинство Тернополя. Т.3. Монографія отця Петра Білинського Тернопіль і його околиці. — Тернопіль: Видавництво «Крок», 2019.
  5. Блажейовський Д. «Історичний шематизм Львівської архієпархії (1832—1944)» / Д. Блажейовський. — Л.; К.: КМ Академія, 2004. — Т. 1: Адміністрація і парохії.  — С. 128. — Текст англ. 
  6. о. Фірман В. Зарваниця… — C. 15.
  7. Бойцун Л. Монастирська церква (Успення Пречистої Діви Марії) // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 558. — ISBN 966-528-199-2.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]