Білинський Петро Степанович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Білинський Петро Степанович
О. Білинський Петро Степанович.jpg
Народився 19 січня 1846(1846-01-19)
Чернихів, Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія
Помер 13 грудня 1916(1916-12-13) (70 років)
Зарваниця, Підгаєцький повіт (Австро-Угорщина), Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина
Поховання
Громадянство Австро-Угорщина Австро-Угорщина
Національність українець
Діяльність священик
Відомий завдяки священик (УГКЦ), фольклорист, історик, освітній діяч
Alma mater Львівська духовна семінарія
Посада Парох Зарваниці
Термін 1896—1916
Попередник о. Антін Копертинський
Наступник о. Іван Чарторинський
Конфесія греко-католик
Батько о. Стефан Білинський
Мати Антонія Глинська

о. Білинський Петро Степанович (19 січня 1846, с. Чернихів, нині Зборівського району Тернопільської області — 13 грудня 1916, с. Зарваниця, нині Теребовлянського району Тернопільської області) — український священик (УГКЦ), фольклорист, історик, освітній діяч.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 19 січня 1846 року в с. Чернихів (нині Зборівського району Тернопільської області, Україна) в священичій родині, батько о. Стефан Білинський був парохом місцевої церкви, мати — Антонія Глинська.

До вступу в гімназію початкову освіту одержав вдома під вихованням гувернера. Закінчив Першу гімназію у Тернополі (1870, до 1867 року навчання проводилось німецькою мовою), духовну семінарію у Львові (1874).

Після закінчення семінарії одружився з Емілією Лавриновою, дочкою пароха в Великих Бірках.

Був парохом у селах Тернопільщини: Залізцях, Великих Бірках, Киданові, Нестерівцях, Довжанці. Від 1897  — парох у Зарваниці. Сприяв відродженню Зарваниці як відпустового місця (найкращого тоді в Західній Україні). Прагнув долучити містечко до проектованої залізниці Підгайці — Бучач (задуми перервала війна).[1]

Помер 13 грудня 1916 року в с. Зарваниця (нині Теребовлянського району Тернопільської області). Був похований на монастирському цвинтарі біля Церкви Успення в Тернополі[2] (нині не існує).

Праці[ред. | ред. код]

Його записи народних пісень та інші фольклорні матеріалів опубліковані у збірці «Русько-народні галицькі мелодії» Порфирія Бажанського (1905—1912), «Колядки і щедрівки» (1914), «Коломийки» В. Гнатюка (1905), «Казки Західного Поділля» Петра Медведика (1994).

Білинський передав Михайлові Грушевському 2 рукописні збірки народних пісень XVIII ст., що надруковані у «Записках НТШ» (1897, т. 15).

Автор історичної розвідки «Місто Тернопіль і його околиця» // III rocznik kolka naukowego tarnopolskiego za rok (1896) Т., 1896, статей про села Тернопільської округи.

Навчаючись в гімназії написав розвідки про рідне село «Старина», на історичні теми. Автор теологічних праць «Десять заповідей Божих у XIV проповідях», «Проповіді на неділі і свята в п'ятьох томах».

Примітки[ред. | ред. код]

  1. о. Фірман В. Зарваниця… — C. 15.
  2. Бойцун Л. Монастирська церква (Успення Пречистої Діви Марії) // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 558. — ISBN 966-528-199-2.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]