Sciurus vulgaris ognevi

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Білка)
Перейти до: навігація, пошук
Запит «Білка» перенаправляє сюди; див. також Білка (значення).
Sciurus vulgaris ognevi
Вивірка підвиду «білка» в московському «парку на Соколі»
Вивірка підвиду «білка» в московському «парку на Соколі»
Біологічна класифікація
Царство: Тварини
Тип: Хордові
Клас: Ссавці
Надряд: Гризуни (Rodentia)
Ряд: Мишоподібні (Muriformes)
Підряд: Вивірковиді (Sciuromorpha)
Родина: Вивіркові (Sciuridae)
Рід: Вивірка (Sciurus)
Підрід: Sciurus (Sciurus)
Вид: Sciurus vulgaris
Підвид: S. v. ognevi
Триноміальна назва
Sciurus vulgaris ognevi
Migulin, 1928[1]
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Sciurus vulgaris ognevi
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Sciurus vulgaris ognevi
ITIS logo.svg ITIS: 930542

Векша (вєкша), білка (бєлка), Sciurus vulgaris ognevi — один з найвідоміших підвидів гризунів виду Вивірка звичайна (Sciurus vulgaris), до якого відносять переважно середньоросійські популяції цього виду. Один з небагатьох підвидів вивірки звичайної, який має власну вернакулярну назву (ще й дві — «векша» та «білка»).

Таксономічна історія[ред.ред. код]

Басейн Оки — у першому наближенні ареал підвиду Sciurus vulgaris ognevi

Як зоологічний таксон, підвид описано 1928 року Олексієм Мигуліним; його повна наукова назва — «Sciurus vulgaris ognevi Migulin, 1928».

Для цього підвиду характерні: забарвлення зимового хутра від сірого, з домішкою полових тонів («єловкі») до попелясто-сірого («сосновки»); літнє хутро — від буро-коричневого до вохристо-іржавого. «Червонохвосток» в популяції не менше 25—30 %.

Поширення підвиду: на півночі — до Новгорода, на заході — до Пскова, Великих Лук, Торжка, Вязьми та Калуги, на південь — до Тули, Пензи, Сизрані, Єлабуги, на сході — по р. Кама до Пермі.[2]

Вернакулярні назви[ред.ред. код]

Вивірка підвиду «білка» в зимовому хутрі

У російськомовній науковій літературі цей підвид відомий як «среднерусская белка, векша».

Поширенішими є небіноменізовані назви «вєкша» та «бєлка» (з урахуванням правил транслітерації «яті» українською ці назви мають транслітеруватися як «вікша» та «білка»). Проте варто пам'ятати, що слово «бєлка» у всіх давніх джерелах, як і в частині сучасних мов (зокрема в болгарській) стосується насамперед куниці, або ним позначають білувану шкуру будь-якого хутрового звіра (насамперед куниці).

З історії цих двох назв відомо, що «Вивірка, або вівериця — один з найдавніших зоонімів і найпоширеніша назва Sciurus в європейських мовах, широко вживана і в оглядах фауни України. Ця назва була у статусі репресованих українських назв у період 1933—1953 рр., і її штучно замінювали контроверсійним «бђла», яким витісняли також і російське «векша» («вђкъша»), яке, за Фасмером, є зменшувальною формою від «вђвериця». Векшу розглядають як рівнозначний термін із «вівериця» при описах «кунних систем грошей».»[3]

Інколи в обговореннях українських назв тварин робляться спроби переносити вернакулярну назву цього підвиду на назву виду або навіть на назву роду Sciurus, що абсолютно недоречно.

Див. також[ред.ред. код]

Район природного поширення вивірки телеутки

Інші відомі підвиди вивірок із власними назвами:

Примітки[ред.ред. код]

  1. Don E. Wilson & DeeAnn M. Reeder (editors). 2005. Mammal Species of the World. A Taxonomic and Geographic Reference (3rd ed)
  2. Громов И. М., М. А. Ербаева. 1995. Млекопитающие фауны России и сопредельных территорий. Зайцеобразные и грызуны. СПб., 522 с.
  3. Загороднюк І., Дикий І. Мисливська теріофауна України: видовий склад і вернакулярні назви] //Вісник Львівського університету. Серія біологічна. — 2012. — Випуск 58. — С. 21–44.

Джерела[ред.ред. код]