Білки (Корнинська селищна громада)
| село Білки | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Житомирська область |
| Район | Житомирський район |
| Громада | Корнинська селищна громада |
| Код КАТОТТГ | UA18040230020095479 |
| Облікова картка | с. Білки с. Білки (до 2017 р.) |
| Основні дані | |
| Засноване | 1546 |
| Населення | 373 (2001) |
| Площа | 2,543 км² |
| Густота населення | 146,68 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 13517 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°03′38″ пн. ш. 29°34′04″ сх. д. / 50.06056° пн. ш. 29.56778° сх. д.Координати: 50°03′38″ пн. ш. 29°34′04″ сх. д. / 50.06056° пн. ш. 29.56778° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
172 м |
| Водойми | р. Ірпінь |
| Найближча залізнична станція | Корнин |
| Відстань до залізничної станції |
5 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | вул. Соборна, 19, смт Корнин, Попільнянський р-н, Житомирська обл., 13514 |
| Карта | |
  Білки | |
 Білки | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Білки́ (Білка) — село в Україні, у Корнинській селищній територіальній громаді Житомирського району Житомирської області. Кількість населення становить 373 особи (2001). У 1923—2017 років — адміністративний центр однойменної сільської ради.
Розташування[ред. | ред. код]
Розташоване за 21 км від колишнього районного центру — смт Попільні, за 5 км від залізничної станції Корнин, на правому березі річки Ірпінь[1].
Населення[ред. | ред. код]
Станом на 1885 рік в селі мешкало 938 осіб, налічувалось 137 дворових господарств[2], у 1900 році — 1 416 осіб, з них: 714 чоловіків та 702 жінки, дворів — 265[3], або 1 295 мешканців та 260 дворів[4].
Станом на 1972 рік, кількість населення становила 735 осіб, дворів — 301[1].
Відповідно до результатів перепису населення СРСР, кількість населення, станом на 12 січня 1989 року, становила 556 осіб. Станом на 5 грудня 2001 року, відповідно до перепису населення України, кількість мешканців села становила 373 особи[5].
Історія[ред. | ред. код]
Відоме з XIV століття[1]. Історична дата утворення — 1546 рік[6]. Давнє село, про котре згадується в грамоті від 1454 року київського князя Олександра (Олелька) Володимировича, що підтвердив надану батьком власність, разом з іншими селами, Михайлові Половцю. Великий вал із дзвіницею та величезна могила за селом, котру називають Розкопана, очевидно, споруджені в сиву давнину. Отримало назву від білих пісків, що знаходилися в центрі села, розміщувалося напроти Корнина, через річку Ірпінь, на струмках Білка та Мохначка, при впадінні їх до Ірпеня. Західна околиця села називалася Раківкою[7][8]. У 1445 році Олелько Володимирович надав Білки у власність бояринові Олехні Сохновичу. Згодом належало Проскурам-Сущинським. В 1628 році Теодор Проскура-Сущинський заплатив податку з шести димів[4]. 1704 року корнинські володіння, до котрих належали й Білки, повернулися до Проскур, що втратили панування над ним під час Хмельниччини — з 1686 до 1704 років маєтком володів знаменитий Палій. Після Проскури, селом, до 1836 року, володів Березовський, а після нього — кілька поміщиків одночасно.
У 1784 році в селі побудовано дерев'яну церкву Успіння Божої Матері, 5-го класу, на місці колишньої, що була збудована перед 1746 роком. При ній була школа. У 1834 році дах церкви було повністю перероблено, а в 1845 році збудовано нову дзвіницю. Церква була знаменитою в навколишніх селах через чудотворний образ Божої Матері. До церковної парафії належало сільце Личі, що лежало на відстані 2 верст за Ірпенем, яке можна вважати за передмістя Корнина.
В середині 19 століття — село Корнинської волості Сквирського повіту, поліційне управління — у Паволочі, залізнична станція — Кожанка; разом з Раківкою, налічувало 902 православних та 22 католики. Селом володіли поміщики Комарницький, Березовський, Складовський, ще 36 десятин землі належало церкві[7][8].
Станом на 1885 рік — колишнє власницьке село Корнинської волості Сквирського повіту Київської губернії. В селі — православна парафія, школа, 2 гостиних двори, 3 водяних млини[2].
В кінці 19 століття — власницьке село Корнинської волості Сквирського повіту Київської губернії. Відстань до центру повіту, м. Сквира — 50 верст, до волосного центру, містечка Корнин, де була найближча поштова земська станція — 3 версти, до найближчої залізничної станції (Попільня) — 16 верст, до найближчої поштово-телеграфної станції, в Ходоркові — 16 верст, до поштової земської станції, в Ходоркові — 3 версти. Основним заняттям мешканців було рільництво, крім цього, селяни підробляли в Києві. Землі — 2 125 десятин: селянам належало 1 714 дес., 37 дес. — церкві та 374 дес. — поміщикам. Перебувало у власности М. Я. Сетгофера, господарював поміщик особисто, використовував трипільну сівозміну. В селі були православна церква, школа грамоти, 2 водяні млини, 2 кузні, державна винна лавка[3]. За іншими даними, селянам належало 794 десятини, Шарнельовим — 602 дес., Сетгоферові — 556 дес. та Тимофійовичові — 81 десятина[4].
У 1923 році увійшло до складу новоствореної Білківської сільської ради, котра, від 7 березня 1923 року, стала частиною новоутвореного Корнинського району Білоцерківської округи; адміністративний центр сільської ради. 5 лютого 1931 року, в складі сільської ради, увійшло до Попільнянського району, 17 лютого 1935 року — до складу відновленого Корнинського району Київської області[9].
У 1926 році засновані два ТСОЗи «Нива» і «Серп», які згодом об'єднано в колгосп «Плугатар».
238 селян воювали на фронтах Німецько-радянської війни, з них 124 особи загинуло, 36 відзначено орденами і медалями. У 1968 році на їх честь встановлено пам'ятники, в тому числі Герою Радянського Союзу А. М. Птіцину, який тут загинув.
В радянські часи на території села знаходилась центральна садиба колгоспу «40-річчя Жовтня», за яким було закріплено 1618,1 га угідь, в тому числі 1 352,9 га ріллі та 28,6 га саду. Напрям господарства — зерново-тваринницький, серед технічних культур переважав цукровий буряк.
В селі були восьмирічна школа, будинок культури, бібліотека, медпункт, сезонні дитячі ясла, магазин, будинок побуту.
Уродженцями села є доктор сільськогосподарських наук Д. Я. Василенко, лауреат Державної премії К. О. Литвинчук, кандидат військових наук, полковник В. І. Бойко, Герой Соціалістичної Праці М. І. Сарана[1].
27 листопада 1957 року, внаслідок ліквідації Корнинського району, село, в складі сільської ради, включене до Попільнянського району Житомирської області[9].
2 червня 2017 року увійшло до складу Корнинської селищної територіальної громади Попільнянського району Житомирської області[10]. Від 19 липня 2020 року, разом з громадою, в складі новоствореного Житомирського району Житомирської області[11].
Відомі люди[ред. | ред. код]
- Левитський Григорій Андрійович (1878—1942) — український ботанік, генетик, цитолог, каріолог. Професор, доктор біологічних наук, член-кореспондент АН СРСР.
- Матвійчук Петро Павлович (нар. 1949 р.) — український радянський діяч, депутат Верховної ради УРСР 11-го скликання.
- Яремчук Григорій Филимонович (1915—1982) — український радянський діяч, 2-й секретар Київського міськкому КПУ, голова Київського промислового облвиконкому, депутат Верховної ради УРСР 6-го скликання, заступник голови Верховної ради УРСР у 1963—64 роках.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г Історія міст і сіл Української РСР. Білки, Попільнянський район, Житомирська область. Історія міст і сіл Української РСР. Процитовано 12 лютого 2022.
- ↑ а б Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. — С. 171. (рос. дореф.)
- ↑ а б Список населених місць Київської губернії (PDF). Інститут історії України НАН України (російська) . Видання Київського губернського статистичного комітету. Київ, типографія Іванової, 1900. с. 1335-1336. Архів оригіналу (PDF) за 28 серпня 2017. Процитовано 12 лютого 2022.
- ↑ а б в Białki (2) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1900. — Т. XV, cz. 1. — S. 124. (пол.)
- ↑ Населення Житомирської області. pop-stat.mashke.org. Архів оригіналу за 4 вересня 2021 року. Процитовано 13 лютого 2022.
- ↑ Облікова картка. Офіційний портал Верховної Ради України. Архів оригіналу за 12 лютого 2022. Процитовано 12 лютого 2022.
- ↑ а б Сказания о населенных местностях Киевской губернии или Статистические, исторические и церковные заметки о всех деревнях, селах, местечках и городах, в пределах губернии находящихся (російська) . Л. Похилевич. К.: Типографія Печерської Лаври, 1864. с. 228-230. Архів оригіналу за 20 грудня 2020. Процитовано 12 лютого 2022.
- ↑ а б Białki (1) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 187. (пол.)
- ↑ а б Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795-2006 роки (PDF). Інститут історії України НАН України (українська) . Упор. Р.А. Кондратюк, Д.Я. Самолюк, Б.Ш. Табачник. Довідник: офіційне видання. Житомир, видавництво «Волинь». 2007. с. 203, 538, 557. Архів оригіналу (PDF) за 12 липня 2017. Процитовано 30 січня 2022.
- ↑ Картка постанови. Офіційний портал Верховної Ради України. Архів оригіналу за 12 лютого 2022. Процитовано 12 лютого 2022.
- ↑ Про утворення та ліквідацію районів. Голос України. Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 12 лютого 2022.
Посилання[ред. | ред. код]
- Погода в селі Білки [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
|
| |||||||||||