Біловодський район

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Біловодський район
Bilovodskiy rayon gerb.png Bilovodskiy rayon prapor.png
Герб Прапор
Розташування району
Район на карті області
Основні дані
Країна: Україна Україна
Область/АРК: Луганська область
Код КОАТУУ: 4420600000
Утворений: 1923 р.
Населення: 24 160
(на 1.01.2015)
Площа: 1597 км²
Густота: 15.3 осіб/км²
Тел. код: +380-6466
Поштові індекси: 92800—92835
Населені пункти та ради
Районний центр: м. Біловодськ
Селищні ради: 1
Сільські ради: 13
Смт: 1
Села: 32
Мапа району
Мапа району
Районна влада
Адреса: 92800, Луганська область, смт. Біловодськ, вул. Леніна, 130, 2-03-33
Веб-сторінка: Біловодська РДА
Голова РДА: Грачов Андрій Сергійович
Голова ради: Сокирка Михайло Миколайович

Commons-logo.svg Біловодський район у Вікісховищі

Білово́дський райо́н — великий сільськогосподарський район України, розташований у північно-східній частині Луганської області, як адміністративна одиниця утворено 1923 року.

  • Територія — 1598 км².
  • Населення — 24 341 особа (на 1 серпня 2013).
  • Довжина з півночі на південь — 41 км, зі сходу на захід — 60 км.

Районний центр — смт Біловодськ — розташований на відстані 92 км від обласного центра м. Луганська і на відстані 56 км від найближчої залізничної станції Старобільськ. Територію району перетинають автодороги загальнодержавного значення Старобільськ—Мілове та обласного значення ШирокийМарківка.

Географія[ред.ред. код]

Біловодськ розташований на річці Деркул, лівій притоці Сіверського Дінця, на перехресті доріг Луганськ—Марківка і Старобільськ—Мілове.

У надрах району містяться поклади крейди, мергелю, глини, піску. Є також джерела мінеральних вод, що мають промислове значення.

Клімат помірковано континентальний, з жарким сухим літом, і порівняно теплої малосніжної з відлигами узимку. Максимальна температура: +40 градусів за Цельсієм, мінімальна: −39 градусів. Опади розподіляються по місяцях нерівномірно, район відноситься до зони ризикованого землеробства.

Озера, річки, ставки займають 0,39 % загальної площі району. Територією району протікає річка Деркул, що впадає в Сіверський Донець. На річках Дубовець і Комишна розташовані 2-а водосховища. У річках водяться деякі види прісноводних риб, що не мають промислового значення.

Основне природне багатство — родючі чорноземи, що займають близько 60 % території району. Близько 8 % території району займають ліси. У лісовому фонді державного лісомисливського господарства їх нараховується 8000 гектарів. Практичного промислового значення не мають. Є заповідні степові зони. У селі Городице розташовано засноване в XIX сторіччі професором Докучаєвим В. В. Юницьке лісництво, що у 1971 році оголошено пам'ятником природи.

Флора[ред.ред. код]

На території району зростають рослини, занесені до Червоної книги України[1]:

Фауна[ред.ред. код]

Тваринний світ характерний для відкритих степових регіонів, але не має промислового значення, внаслідок його нечисленності. У районі водяться лосі, козулі, дикі кабани, лисиці, вовки, зайці, куниці. Досить розповсюдженим є бабак європейський, котрий практично зник з лісостепової зони.

Історія[ред.ред. код]

Біловодськ розкинувся на мальовничих берегах степової річки Деркул, через прозорі, «білі» води якої і отримав свою назву. Біловодськ — один із давніх населених пунктів Слобідської України, майже століття був містом, 20 років — центром повіту. На території цього краю перші мешканці з'явилися 300 — 100 тис. років тому.

З 3 по 1 тисячоліття до н. е. у цих степах мешкали скотарські племена, в цей час з'являються курганні поховання.

Біловодськ, вірогідно, виник у 1686 році. Перші згадування про Біловодськ у документах належать до 1707 року. У 1708 році після придушення Булавінського повстання Біловодськ був спалений.

Тільки у 1717 році козаки острозького полку почали нове заселення краю.

У 1765 році Біловодську надали право повітового міста і приписали до Палацової стайневої канцелярії.

У 1765 році Наказом Катерини II заснований Деркульський конезавод.

У 1779 році Біловодськ став повітовим містом Воронезького намісництва.

1781 рік повітовому місту Біловодську був присвоєний герб.

1796 рік Біловодський повіт був скасований, а Біловодськ був залишений заштатним містом кіннозаводського відомства.

У 1818 році — заснований Лимарівський конезавод, у 1822 році — Новоолександрівський конезавод.

У 1850 році окружне правління було переведене у Старобільськ. У 1860 році заштатне місто Біловодськ було перейменовано у слободу.

1918 рік (грудень) — Біловодське селянське повстання проти військ генерала Краснова.

1919 рік — у Біловодську створена комуна «Новая жизнь».

1923 рік — утворений Біловодський район у складі Старобільського округа.

У 1929-30 роки була проведена загальна колективізація селянських господарств.

13 червня 1942 року почалася окупація району німецько-фашистськими військами.

20 січня 1943 року Біловодськ був визволений від окупантів 41-ю гвардійською стрілецькою дивізією (під командуванням полковника Н. І. Іванова) і 12-ю гвардійською танковою бригадою (під командуванням полковника Ф. М. Лихачова).

За роки війни було призвано до лав армії більш ніж 9 тис. жителів району, не повернулися 5283 чоловіка, нагороджено орденами і медалями 1215 воїнів, 7 стали Героями Радянського Союзу.

Після війни почалася відбудова сільського господарства. 418 працівників сільського господарства були нагороджені медаллю «За сумлінну працю в роки Великої Вітчизняної війни».

У колгоспах і радгоспах району зростали виробництво та продаж державі зерна та продукції тваринництва. У 1958 році група передовиків виробництва була нагороджена орденами і медалями СРСР, 3 стали Героями Соціалістичної Праці. За підсумками Всесоюзного соціалістичного змагання за успішне виконання плану 1985 року і завдання 11-ї п'ятирічки Біловодський район визнаний переможцем і нагороджений перехідним Червоним Прапором Ради Міністрів СРСР і ЦСПС.

Район сільськогосподарський і провідна його галузь — сільськогосподарське виробництво. Відомий край найстарішими в Україні кінними заводами. Це єдиний в Україні район, де розташовані відразу три державних кінних заводи — Деркульський, Лимарівський та Новоалександрівський, які зараз є багатогалузевими господарствами з виробництва сільськогосподарської продукції.

05.02.1965 Указом Президії Верховної Ради Української РСР передано Брусівську сільраду Старобільського району до складу Біловодського району.[2]

Адміністративний устрій[ред.ред. код]

Адміністративно-територіально район поділяється на 1 селищну раду та 13 сільських рад, які об'єднують 108 населених пунктів і підпорядковані Біловодській районній раді. Адміністративний центр — смт Біловодськ[3].

Населення[ред.ред. код]

Середньорічна чисельність населення на початок 2002 року становить 27,6 тис. чоловік, з яких 38 % живуть у смт Біловодськ, а інші — у селах району. Кількість дворів — 10206. Діти до 18-ти років становлять 6780 чол. Працездатне населення — 11410 чол., з них зайнято — 5900, пенсіонерів — 8453 чол., безробітних — 1621.

Етнічний склад населення району на 2001 рік був представлений наступним чином:

Етномовний склад сільських та міських рад району (рідна мова населення) за переписом 2001 року, %[5]

українська російська білоруська
БІЛОВОДСЬКИЙ РАЙОН 84,2 15,6 0,1
смт Біловодськ 85,7 14,1 0,1
Бараниківська сільська рада 91,3 8,5
Брусівська сільська рада 97,1 2,9
Городищенська сільська рада 87,3 12,6 0,1
Данилівська сільська рада 70,9 28,9 0,1
Євсузька сільська рада 91,7 7,9 0,1
Кононівська сільська рада 94,3 5,6
Литвинівська сільська рада 92,0 7,8 0,1
Нижньобараниківська сільська рада 92,4 7,5
Новоолександрівська сільська рада 50,2 49,5
Новолимарівська сільська рада 80,5 19,4
Плугатарська сільська рада 90,1 8,9 0,2
Семикозівська сільська рада 84,5 15,5 0,1
Шуліківська сільська рада 97,0 3,0

Економіка[ред.ред. код]

У Біловодському районі Луганської області, однієї з 14-и областей, де культивується конярство, сконцентрований основний потенціал області. Нинішні кінні заводи створювалися імператорськими указами в 70-х роках XVIII — на початку XIX сторіччя, і надалі сталі не тільки виробничими структурами, а й осередками культурного життя територій.

Конярство заводів забезпечувало престиж держави на спортивних змаганнях за кордоном, приносило відчутні валютні надходження на міжнародних аукціонах найкращих представників порід коней. Фахівцям і зацікавленим людям добре відомий ваговоз Кокетливий, орловський рисак Капрал, англійський чистокровний жеребець Задорний, жеребець український верхівковий Архітектор. Багато які з їхніх рекордів залишаються недосяжними до сьогодні.

Села і сільські ради[ред.ред. код]

До складу Біловодського району входить 1 селищна і 13 сільських Рад, на території яких розташовані 33 населених пункти.

Пам'ятки[ред.ред. код]

Природоохоронні території[ред.ред. код]

Біловодський район має найбільшу в Луганській області площу природно-заповідного фонду. До його складу входять 1 об'єкт природно-заповідного фонду загальнодержавного значення площею 1 065 га (Юницький ботанічний заказник) і 10 — місцевого значення загальною площею 22 102,5 га:[6]

Водяна криниця — гідрологічна пам'ятка природи
Ясенева захисна лісосмуга — ботанічна пам'ятка природи
Новолимаревський — загальнозоологічний заказник
Кононовський — загальнозоологічний заказник
Стінки Лескові — ботанічний заказник
Євсуг-Степове — загальнозоологічний заказник
Двохсотрічні дуби — ботанічна пам'ятка природи
Воронець — ботанічна пам'ятка природи
Свинарська балка — комплексна пам'ятка природи
Біловодський — регіональний ландшафтний парк

Політика[ред.ред. код]

25 травня 2014 року відбулися Президентські вибори України. У межах Біловодського району було створено 29 виборчих дільниць. Явка на виборах складала — 27,10 % (проголосували 4 923 із 18 165 виборців). Найбільшу кількість голосів отримав Петро Порошенко — 33,29 % (1 639 виборців); Сергій Тігіпко — 17,71 % (872 виборців), Юлія Тимошенко — 7,66 % (377 виборців), Петро Симоненко — 6,60 % (325 виборців), Михайло Добкін — 6,54 % (322 виборців). Решта кандидатів набрали меншу кількість голосів. Кількість недійсних або зіпсованих бюлетенів — 5,67 %.[7]

Примітки[ред.ред. код]

  1. (рос.) Организация охраны растений Луганской области, занесенных в Красную книгу Украины. Методические указания. — Луганск, 1992.
  2. Про внесення змін до Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 4 січня 1965 року «Про внесення змін в адміністративне районування Української РСР»
  3. Адміністративно-територіальний устрій Біловодського району на сайті Верховної Ради України
  4. Дністрянський М. С. Етнополітична географія України. Львів: Літопис, 2006. С.465.
  5. Розподіл населення регіонів України за рідною мовою у розрізі адміністративно-територіальних одиниць. Луганська область.
  6. Природно-заповідний фонд Луганської області // О. А. Арапов, Т. В. Сова, В. Б. Фєрєнц. О. Ю. Іванченко. Довідник. — 2-е вид. доп. перер. — Луганська: ВАТ «ЛОД». — 168 с.
  7. ПроКом, ТОВ НВП. Центральна виборча комісія — ІАС "Вибори Президента України". www.cvk.gov.ua. Процитовано 2016-04-16. 

Посилання[ред.ред. код]

Марківський район Міловський район
Старобільський район Gray compass rose.svg Росія Росія
Новоайдарський район Станично-Луганський район Росія Росія