Білогорівка (Бахмутський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Білогорівка
Країна Україна Україна
Область Донецька область
Район Бахмутський район
Громада Соледарська міська громада
Облікова картка Білогорівка 
Основні дані
Населення 134
Поштовий індекс 84542
Телефонний код +380 6274
Географічні дані
Географічні координати 48°43′59″ пн. ш. 38°12′56″ сх. д. / 48.73306° пн. ш. 38.21556° сх. д. / 48.73306; 38.21556Координати: 48°43′59″ пн. ш. 38°12′56″ сх. д. / 48.73306° пн. ш. 38.21556° сх. д. / 48.73306; 38.21556
Середня висота
над рівнем моря
132 м
Водойми р. Суха
Відстань до
обласного центру
106 км
Відстань до
районного центру
25,7 км
Місцева влада
Адреса ради 84542, Донецька обл., Бахмутський р-н, м. Соледар, вул. Паркова, 3а
Сільський голова Безсмертна Лариса Вікторівна
Карта
Білогорівка. Карта розташування: Україна
Білогорівка
Білогорівка
Білогорівка. Карта розташування: Донецька область
Білогорівка
Білогорівка
Мапа
Мапа

CMNS: Білогорівка у Вікісховищі

Білого́рівка — село Соледарської міської громади Бахмутського району Донецької області в Україні. Відстань до райцентру становить близько 25 км і проходить автошляхом Т 1302.

Історія[ред. | ред. код]

За даними 1859 року Білогірське, панське село, над річкою Суха Плітка, 18 господ, 156 осіб.[1]

26 травня 1948 року над селом промчав смерч, діаметр якого в основі становив близько 30 м. Смерч обрушився на пасажирський потяг та скинув 7 вагонів із полотна залізниці.[2]

Російсько-українська війна[ред. | ред. код]

Станом на початок травня 2022 року відрізок дороги Т 1302 Лисичанськ — Бахмут став відігравати стратегічно важливу роль, адже це єдиний шлях, що сполучав вільні населені пункти Луганської області з рештою країни[3].

25 травня 2022 року російським загарбникам вдалось вийти на трасу Бахмут — Лисичанськ у районі сіл Нагірне та Білогорівка. Росіяни прагнули закріпитись та розширити зону прориву задля досягнення оперативного оточення українських військ у районах Сєвєродонецька та Лисичанська, адже залишався тільки один другорядний шлях постачання[4].

7 лютого 2023 року окупанти обстріляли село[5]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Списки населенныхъ мѣстъ Российской империи, составленные и издаваемые Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства внутренних дѣлъ (По свѣдѣніям 1859 года). Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Т. VIII. Екатеринославская губернія с Таганрогскимъ градоначальствомъ. СанктПетербургъ. 1863. — V + 152 с., 1863. (рос. дореф.)
  2. Чугуєнко М. В. Моя Україна. Ілюстрована енциклопедія для дітей. — Харків: Веста: Видавництво «Ранок», 2006. — 128 с. іл.
  3. На Луганщині точаться запеклі бої за «дорогу життя». Укрінформ. 9 травня 2022. Архів оригіналу за 18 травня 2022. Процитовано 19 травня 2022.
  4. Окупанти прорвали українську оборону в районі Попасної. Ukrainian Military Pages. 25 травня 2022. Архів оригіналу за 25 травня 2022. Процитовано 25 травня 2022.
  5. Оперативна інформація станом на 06.00 08.02.2023 щодо російського вторгнення. Facebook. Генеральний штаб ЗСУ. 8 лютого 2023. Архів оригіналу за 7 листопада 2023. Процитовано 7 листопада 2023.

Посилання[ред. | ред. код]