Білодід Олександр Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Олекса́ндр Іва́нович Білоді́д (11 жовтня 1934(19341011), Харків6 квітня 2012, Київ) — український мовознавець. Доктор філологічних наук (1977). Професор (1981). Син академіка АН УРСР і АН СРСР Івана Білодіда.

Біографія[ред.ред. код]

1957 року закінчив Київський університет.

З 1960 працював у ньому (з 1963 — старший викладач, з 1987 — завідувач кафедри української мови, з 1992 по 1997 — завідувач кафедри історії української мови).

Наукова діяльність[ред.ред. код]

Білодіду належать праці з теорії і практики перекладу, історії фонетики української мови, теорії граматики, історії вітчизняного мовознавства:

  • «Граматична концепція О. О. Потебні» (1977),
  • «Київ та історія лінгвославістики» (1983, у співавторстві),
  • «Послання до єпископів християнської церкви Марка Антонія Господневича (Де-Домініса)»,
  • «Пам'ятки братських шкіл на Україні» (1988),
  • «Про Миколу Макаренка» (1989).

Автор сценаріїв науково-популярних фільмів про Пересопницьке Євангеліє, Петра Могилу та ін.

Співукладач «Англо-російського словника з хімії» (ч. 1—2, 1994), укладач «Термінологічного посібника з хімії» (1996).

Погляди[ред.ред. код]

Написав післямову до книги Олеся Бузини «Вурдалак Тарас Шевченко», де сказано:

„Поява книги Олеся Бузини — книги, спрямованої на розвінчання культу Шевченка, зняття його (не хочу вживати слово «повалення» — ми вже наповалювалися!) з п'єдесталу божка і повернення на нормальний людський рівень, знаменує собою певний етап у сфері особистої свободи, що реалізується у свободі думки та свободі слова“ [1].

Виноски[ред.ред. код]

  1. Вурдалак Тарас Шевченко

Література[ред.ред. код]


Персоналії Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.