Білозерська Олена Леонідівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Білозерська Олена Леонідівна
Bilozerska.jpg
Народилася 5 серпня 1979(1979-08-05) (43 роки)
СРСР Київ, УРСР
Громадянство Україна Україна
Національність українка
Місце проживання Київ
Діяльність журналіст, військовослужбовець
Відома завдяки блогер
Alma mater Київський національний університет культури і мистецтв
Учасник Війна на сході України і Російсько-українська війна (з 2014)
Посада командир взводу
Нагороди
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Сайт bilozerska.info

Оле́на Леоні́дівна Білозе́рська (Білозерська-Воронова) (нар. 5 серпня 1979(19790805), Київ, УРСР) — українська журналістка, блогер та громадський діяч, старший лейтенант в/ч А4126[1] Збройних сил України, поетеса. З 2014 року — учасниця російсько-української війни (снайпер) у складі ДУК «Правий сектор» та Української добровольчої армії. З жовтня 2018 — офіцерка Збройних Сил України.

Біографія[ред. | ред. код]

Народилася у родині інженерів. 2000 року закінчила Київський національний університет культури і мистецтв.

З початку 2004-го року у журналістиці. Працювала у невеликих газетах і журналах. Впродовж 2004—2006 років редагувала власну газету «Україна Християнська».

З жовтня 2005 по лютий 2007 — прессекретарка Української Національної Асамблеї.

З червня 2007 року веде блог на Livejournal. У квітні 2010 року спільно з одеським журналістом Олексієм Ярославцевим заснувала інформаційне агентство «Поряд з вами».

13 вересня 2014 року на передвиборчому з'їзді партії «Правий сектор» обрана другим номером виборчого списку на позачергових виборах до Верховної Ради України.[2][3]

З травня 2014 р. бере безпосередню участь у бойових діях на Донбасі: спочатку у складі ДУК «Правий сектор» (2014—2015) та Української Добровольчої армії (2016—2017), пізніше у лавах ЗСУ.

У 2018 році закінчила офіцерські курси при Національному Університеті оборони України ім. І. Черняховського за спеціальністю "Артилерія" і підписала контракт із ЗСУ.

У 2018-2020 рр. служила в 503 ОБМП на посаді командира взводу самохідних артилерійських установок.

13 жовтня 2018 року нагороджена орденом «За мужність» ІІІ ступеня[4].

У вересні 2019 видала документальну книгу «Щоденник нелегального солдата», який охоплює період 2014—2017 рр. — час служби авторки в ДУК «Правий сектор» та Українській Добровольчій армії.[5][6]

24 лютого 2022 року, у день початку повномасштабного російського вторгнення, повернулася на службу у Збройні Сили України. 11 липня 2022 Олені Білозерській було надано звання старшого лейтенанта.[7]

Діяльність[ред. | ред. код]

Блогерка[ред. | ред. код]

Олена Білозерська має блог на «LiveJournal», котрий веде з 11 червня 2007 року. Блог використовує як власне незалежне медіа, аби звертатися до аудиторії напряму, без проміжних інстанцій у вигляді редакторів, видавців і спонсорів. У 2008-му він за результатами читацького голосування потрапив у п'ятірку найкращих українських блогів.

Перший репортаж у блозі Білозерська зробила про Марш УПА 14 жовтня 2007[8]. Відвідуваність блогу нині — дві з половиною тисячі осіб на день.

Олена Білозерська під час «Вставай, Україно!», Київ, 18 травня 2013

У блозі журналістка висвітлює в основному протестні акції та акції правих політичних партій та рухів, які документує численними власними фотознімками, а також репресії влади проти політиків і громадських активістів. Також розміщує власні вірші і переклади іншомовних поетичних творів українською. Не менш активно Білозерська веде twitter — часто найсвіжіша інформація з гучних акцій першою з'являється в її повідомленнях[9].

6 травня 2013 року блог Олени Білозерської (bilozerska.livejournal.com) посів третє місце (після перськомовного і бенгальськомовного) у конкурсі блогів «The Bobs» від Deutsche Welle, а також перше місце серед україномовних блогів (46 % усіх голосів, поданих за україномовні блоги[10]) і серед блогів на платформі «LiveJournal». Після численних протестів української «антифашистської» громадськості, до яких приєдналися депутати Європарламенту і німецькі правозахисники організатори конкурсу, у журі «The Bobs» скасували премію номінації «Найкращий україномовний блог»[11][12][13]. У відповідь громадські діячі та народні депутати почали підписувати петицію на захист Олени Білозерської. У петиції зокрема зазначається, що після перемоги блогу Білозерської у конкурсі The Bobs у номінації «Найкращий блог українською мовою», люди, упереджені щодо Олени Білозерської, розгорнули проти неї кампанію в інтернеті[14]. Deutsche Welle заявили, що поважають рішення незалежних членів журі і результати голосування користувачів стосовно блогу Олени Білозерської. І хоча в Deutsche Welle не погоджуються з окремими висловлюваннями авторки блогу, вони також нагадали, що блог Білозерської отримав більшість голосів із суттєвим відривом (46 %) і став переможцем за версією публіки серед україномовних блогів. Але приз журі він не отримав[15].

Справа Олени Білозерської[ред. | ред. код]

12 січня 2011 року, — в рамках розслідування кримінальної справи щодо підпалу громадської приймальні Партії Регіонів у Печерському районі в ніч на 1 січня 2011 року, квартиру Олени Білозерської обшукано київською міліцією[16]. Всі журналістські технічні засоби, аж до «мильнички» її батька, було вилучено[17]. До того, невідомі особи розмістили відео на відеохостингу Youtube і прислали повідомлення про нього на електронну пошту Олени Білозерської. На вебсайті ІА «Поряд з вами» та в особистому блозі Білозерської з'явилося текстове посилання на відео. Обшук, який тривав з 8:30 до 14:30, проводили шість співробітників міліції[18]. Були опитані батьки Білозерської на предмет того, де вона перебувала в ніч на 1 січня. Потім Білозерську відвезли на допит у Печерський районний відділ МВС України[18]. Міліція заявила:

У ході слідства встановлено, що до розповсюдження відеозйомки підпалу мережею Інтернет може бути причетною саме цей блогер. Для перевірки цієї інформації судом було санкціоновано обшук у помешканні зазначеної громадянки. Вилучено засоби, за допомогою яких могла бути вчинена зазначена операція, а саме - комп’ютерну техніку та інші носії цифрової інформації. Їх направлено для проведення експертного дослідження. Триває слідство[19].

Інцидент викликав резонанс в Україні і світі. Дії влади засудили «Комітет визволення політв'язнів» та організація «Репортери без кордонів»[18][20]. Народний депутат Андрій Парубій на наступний день звернувся з запитом до Генпрокурора щодо цього інциденту[21]. 14 січня міністр внутрішніх справ Анатолій Могильов відповідаючи під час години уряду у Верховній Раді на претензію, що інцидент з Білозерською є політичним переслідуванням і придушенням свободи слова, відповів, що навколо Білозерської має місце «роздмухування мильної бульбашки з нічого», що в неї нібито була вилучена інструкція з виготовлення напалму, і при цьому неправильно вимовляв її прізвище[18][22].

Розв'язку цього інциденту Олена Білозерська оповіла так:

Втрутилися народні депутати, втрутилися журналісти, «Репортери без кордонів» робили запит за запитом… За місяць приблизно повернули всю техніку, а ще згодом – повернули усі носії. Не все працює, щоправда. Два вінчестери, приміром, не працюють. І тут прикро не тільки те, що журналіста позбавляють можливості працювати (у мене ж не тільки комп'ютер вилучили, а й фотоапарат, відеокамери, диктофон), найстрашніше те, що інформація, яку ти накопичував роками, може містити і певні конфіденційні дані[23].

Українська Гельсінська спілка з прав людини включила «Справу Олени Білозерської» у свій звіт «Переслідування громадянського суспільства в Україні в 2011 році»[18].

Участь у російсько-українській війні[ред. | ред. код]

У квітні 2014 року відмовилась від статусу журналіста і пішла добровольцем на фронт. Воювала у складі Добровольчого Українського корпусу «Правий сектор» (травень 2014-грудень 2015 рр.) та Української Добровольчої армії (січень 2016-лютий 2018 рр), підрозділ - окремий легкопіхотний загін "Вольф". Посада - снайпер.

Брала участь у боях за Карлівку, Авдіївку, Піски, Опитне, Водяне (район Донецького аеропорту), Савур-могилу (2014),

район Волновахи і Мар’їнку (2015-2016),

Широкине, Пищевик, Чермалик, Гнутове, Павлополь, Водяне (район Маріуполя, 2016-2017).

2018-2020 рр. - служба в 503 ОБМП ЗСУ, посада - командир взводу САУ.

24.02.2022 р. повернулася на службу в ЗСУ.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Олена Білозерська-Воронова
  2. Виборчий список. Політична партія "ПРАВИЙ СЕКТОР". Архів оригіналу за 18 лютого 2022. 
  3. Facebook | Олена Білозерська. Архів оригіналу за 4 травня 2020. 
  4. Мої підсумки-2018. Архів оригіналу за 25 лютого 2021. Процитовано 2 січня 2019. 
  5. Як придбати мою книгу “Щоденник нелегального солдата” | Білозерська INFO. web.archive.org. 4 травня 2020. Архів оригіналу за 4 травня 2020. Процитовано 4 травня 2020. 
  6. Вийшло друге видання “Щоденника нелегального солдата”! | Білозерська INFO. web.archive.org. 4 травня 2020. Архів оригіналу за 4 травня 2020. Процитовано 4 травня 2020. 
  7. Допис у фейсбуці Олени Білозерської про присвоєння їй звання старшого лейтенанта, 11 липня 2022
  8. «Елена Белозерская: Я не знаю, как назвать ту страну, в которой мы живем сейчас. Малороссией?» fraza.ua, 8 лютого 2011. Архів оригіналу за 19 серпня 2011. Процитовано 6 серпня 2011. 
  9. «Олена Білозерська: „Я ж у них як більмо на оці“», Телекритика, 27 квітня 2010. Архів оригіналу за 17 січня 2011. Процитовано 6 серпня 2011. 
  10. Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою DW не вказано текст
  11. Deutsche Welle streicht Publikumspreis «Best Blog Ukrainisch» 2013 15.05.2013. Архів оригіналу за 31 липня 2013. Процитовано 29 серпня 2013. 
  12. Deutsche Welle позбавила Олену Білозерську призу міжнародного конкурсу блогів The Bobs. Архів оригіналу за 27 липня 2013. Процитовано 29 серпня 2013. 
  13. Друге місце в голосуванні у цьому ж конкурсі зайняв проект NO.UA від Дмитра Різниченка, котрий теж потрапив до петиції «антифашистів» як праворадикальний (на тій підставі, що його повна назва — «Народний Оглядач», а так само — «Voelkischer Beobachter» — називалась одна з гітлерівських газет)
  14. Редакция «Deutsche Welle» / Editorial board Deutsche Welle: Визнати перемогу блогу Олени Білозерської у конкурсі The Bobs. Архів оригіналу за 23 квітня 2014. Процитовано 6 червня 2022. 
  15. Deutsche Welle поважає рішення членів журі і результати голосування за блог Білозерської. Архів оригіналу за 12 листопада 2013. Процитовано 29 серпня 2013.  (нім.)
  16. Київського блогера обшукали через Партію регіонів [Архівовано 3 жовтня 2014 у Wayback Machine.], Українська правда, 12 січня 2011
  17. «Журналістку Білозерську обшукали й допитали», BBC Ukrainian, 13 січня 2011. Архів оригіналу за 14 січня 2011. Процитовано 6 серпня 2011. 
  18. а б в г д Переслідування громадянського суспільства в Україні в 2011 році: Незаконні затримання та арешти [Архівовано 4 квітня 2014 у Wayback Machine.], Українська Гельсінська спілка з прав людини, 21 листопада 2011
  19. Техніку блогера вилучили в рамках розслідування кримінальної справи, ВЗГ ГУМВС України в м. Києві, 12 січня 2011
  20. «Репортери без кордонів»: Дії міліції становлять серйозну загрозу свободі ЗМІ («Українська правда», 15 січня 2011). Архів оригіналу за 18 січня 2011. Процитовано 6 серпня 2011. 
  21. «Парубій звернувся до генпрокурора з приводу затримання журналіста Олени Білозерської» Інформаційний сервер «Наша Україна»[недоступне посилання з червня 2019]
  22. «Могилев не смог правильно выговорить фамилию допрашиваемой МВД журналистки», From-UA, 14 січня 2011. Архів оригіналу за 18 січня 2011. Процитовано 6 серпня 2011. 
  23. «Білозерська: Україна — вона своя. Інших маємо шанувати, своїх — любити», obozrevatel.com, 28 березня 2011

Посилання[ред. | ред. код]